ГОРДОН
 
 

"Я буду президентом для всіх американців". Повний текст інавгураційної промови Байдена в перекладі українською мовою

20 січня демократ Джо Байден вступив на посаду президента США. 46-й президент склав присягу, а потім виголосив інавгураційну промову, у якій згадав про нещодавні події в Капітолії, боротьбу з расизмом і пандемію коронавірусу. У своїй промові Байден закликав націю до єдності перед викликами. "ГОРДОН" публікує повний текст промови нового глави американської держави в перекладі українською мовою.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Байден став 46-м президентом США
Байден став 46-м президентом США
Фото: EPA
Олена КРАВЧЕНКО
журналістка
У цьому вся моя душа – в об'єднанні Америки, згуртуванні нашого народу й нації

Глава Верховного суду [Джон] Робертс, віцепрезидентка [Камала] Гарріс, спікерка [Палати представників Ненсі] Пелосі, лідер [демократів Чак] Шумер, лідер [республіканської більшості в Сенаті Мітч] Макконнелл, віцепрезидент [Майк] Пенс. Мої шановні гості, мої співвітчизники-американці.

Це – день Америки. Це – день демократії. День історії та надії, оновлення та рішучості. Америка знову зазнала випробувань і впоралася із цим викликом. Сьогодні ми святкуємо перемогу не кандидата, а справи – справи демократії. Народ і волю народу було почуто і враховано. Ми знову дізналися, що демократія дорогоцінна, демократія крихка, і в цей час, друзі мої, демократія восторжествувала.

Тепер на цій священній землі, де лише кілька днів тому насильство прагнуло підірвати сам фундамент Капітолія, ми зібралися разом як єдина неподільна нація під Богом, щоб здійснити мирне передання влади, як ми це робимо протягом понад двох століть. Оскільки ми дивимося вперед у своєму унікальному американському стилі, неспокійному, сміливому, оптимістичному, і націлені бути нацією, якою, як ми знаємо, ми можемо й маємо бути, я дякую своїм попередникам від обох партій. Я дякую їм від щирого серця. І я знаю стійкість нашої конституції та силу, силу нашої нації, як і [39-й] президент [Джиммі] Картер, із яким я говорив учора ввечері, який не може бути з нами сьогодні, але якого ми вшановуємо за його багаторічне служіння.

Я щойно склав священну присягу від імені кожного із цих патріотів. Уперше присягу склав Джордж Вашингтон. Але американська історія залежить не від когось із нас, не від деяких із нас, а від усіх нас. Від нас – людей, які шукають досконалішого союзу. Це велика нація, ми гарні люди. І за століття, крізь бурю і розбрати, під час миру та війни, ми просунулися так далеко. Але на нас ще багато що чекає. Ми будемо просуватися вперед швидко і невідкладно, тому що в цю зиму небезпек і значних можливостей нам треба багато чого зробити. Багато чого потрібно полагодити, багато відновити, багато лікувати, багато побудувати і багато одержати.

Небагато людей в історії нашої країни стикалося з великим викликом або складнішими і важчими часами, ніж ті, за яких ми живемо зараз. Вірус, який раз на століття непомітно переслідує країну, забрав за рік стільки ж життів, скільки забрала Друга світова війна. Було втрачено мільйони робочих місць. Сотні тисяч підприємств закрито. Заклик до расової справедливості, який зароджувався приблизно 400 років тому, рухає нами. Мрії про справедливість для всіх більше не відкладають. Крик про допомогу йде від самої планети, крик, який зараз не може лунати відчайдушніше або чіткіше. Зростання політичного екстремізму, ідей переваги білої раси, внутрішнього тероризму, яким ми маємо протистояти і які ми переможемо. Щоб подолати ці проблеми, відновити душу і забезпечити майбутнє Америки, потрібно набагато більше, ніж просто слова. Для цього потрібно найневловиміше з усього в демократії – єдність. Єдність.

В іншій січень, на Новий рік 1863-го, Авраам Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення. Приклавши перо до паперу, президент сказав: "Якщо моє ім'я коли-небудь увійде в історію, це буде за цей вчинок, і вся моя душа буде в ньому". Сьогодні, у цей січневий день, у цьому вся моя душа. В об'єднанні Америки, згуртуванні нашого народу, об'єднанні нашої нації. І я прошу кожного американця долучитися до мене в цій справі. Об'єднуймося, щоб боротися з ворогами, із якими ми стикаємося, – гнівом, образою і ненавистю, екстремізмом, беззаконням, насильством, хворобами, безробіттям і безнадією. Із єдністю ми можемо робити великі справи, важливі справи. Ми можемо виправляти помилки, ми можемо дати людям можливість працювати на гарній роботі, ми можемо навчати наших дітей у безпечних школах. Ми можемо перемогти смертоносний вірус, ми можемо відновити зайнятість, відновити середній клас і зробити роботу безпечною, ми можемо забезпечити расову справедливість, і ми можемо знову зробити Америку провідною силою добра у світі.


Фото: EPA
Фото: EPA


Я знаю, що в наші дні розмови про єдність можуть здатися декому дурною фантазією. Я знаю, що сили, які розділяють нас, глибокі та реальні. Але я також знаю, що вони не нові. Наша історія – це постійна боротьба між американським ідеалом, згідно з яким нас усіх створено рівними, і суворою реальністю, згідно з якою расизм, націоналізм і страх давно розлучили нас. Ця битва нескінченна, і перемога в ній ніколи не буває гарантованою.

Під час громадянської війни, Великої депресії, світової війни, 11 вересня, у боротьбі, жертвах і невдачах наші найкращі янголи завжди перемагали. У кожен із цих моментів нас було достатньо, щоб просунути всіх нас уперед, і ми можемо зробити це зараз. Історія, віра і розум указують шлях – шлях єдності. Ми можемо бачити одне одного не як противників, а як сусідів. Ми можемо ставитися одне до одного з гідністю і повагою. Ми можемо об'єднати зусилля, припинити кричати і знизити температуру. Тому що без єдності немає миру – тільки гіркота і лють, немає жодного прогресу – тільки виснажливе обурення, немає нації – тільки стан хаосу. Це наш історичний момент кризи та викликів, і єдність – це шлях уперед. І ми маємо зустріти цей момент як Сполучені Штати Америки. Якщо ми це зробимо, я гарантую: ми не програємо. Ми ніколи, ніколи, ніколи не зазнавали невдач в Америці, коли діяли разом.

Отже, сьогодні, у цей час, у цьому місці давайте всі ми почнемо заново. Почнімо знову слухати одне одного. Слухайте одне одного. Дивіться одне на одного. Виявляйте повагу одне до одного. Політика не має бути бурхливим вогнем, що знищує все на своєму шляху. Будь-яка розбіжність не має бути причиною тотальної війни. І ми маємо відкинути культуру, у якій самі факти зазнають маніпуляції і навіть фабрикують.

Мої співвітчизники-американці, ми маємо бути іншими. Америка має бути кращою за це, і я вважаю, що Америка набагато краща. Просто подивіться навколо. Ось ми, стоїмо в тіні купола Капітолія, як уже згадували раніше, завершеного в розпал громадянської війни, коли сам союз буквально висів на волоску. Проте ми витримали. Ми перемогли. Ми стоїмо і дивимося на великий торговельний центр, де доктор Кінг розповідав про свою мрію. Ми стоїмо там, де 108 років тому на черговій інавгурації тисячі протестувальників намагалися перешкодити хоробрим жінкам, які боролися за право голосу. І сьогодні ми святкуємо присягу першої в американській історії жінки, обраної на загальнонаціональну посаду, – віцепрезидентки Камали Гарріс. Не кажіть мені, що нічого не може змінитися!

Ми стоїмо там, де почивають у мирі герої, які віддали себе цілком і до кінця. І от ми стоїмо, всього за кілька днів після того, як бунтівна юрба подумала, що вони можуть використовувати насильство, щоб придушити волю людей, зупинити нашу демократію, вигнати нас із цієї священної землі. Цього не сталося. Цього ніколи не станеться. Ні сьогодні. Ні завтра. Ніколи. Ніколи.

Усім, хто підтримував нашу кампанію: я схиляюся перед вашою вірою в нас. Дозвольте мені сказати всім тим, хто нас не підтримував: вислухайте нас, коли ми будемо рухатися вперед. Виміряйте мене і моє серце. Якщо ви все ще не згодні, нехай буде так. Це демократія. Це Америка. Право на мирну незгоду – це, мабуть, найсильніший бік нашої країни, яка перебуває під захистом нашої республіки. Проте вислухайте мене: розбіжності не мають вести до роз'єднання. І я присягаюся вам, я буду президентом для всіх американців – для всіх американців. І я обіцяю вам, що буду боротися за тих, хто мене не підтримав, так само, як і за тих, хто підтримав.

Багато століть тому святий Августин, святий у моїй церкві, писав, що народ – це сила, яку визначають спільні об'єкти їхньої любові. Які спільні об'єкти, котрі ми, американці, любимо, визначають нас як американців? Думаю, ми знаємо. Можливості, безпека, свобода, гідність, повага, честь і – так – правда. Останні тижні та місяці дали нам болісний урок. Є правда і є брехня – брехня, яку вимовляють заради влади і наживи. І в кожного з нас є обов'язок і відповідальність як у громадян, як у американців і особливо як у лідерів, які взяли на себе зобов'язання дотримуватися нашої конституції та захищати нашу країну, захищати правду і перемагати брехню.

Нам потрібні всі наші сили, щоб пережити і витримати цю темну зиму

Послухайте, я розумію, що багато хто з моїх співвітчизників-американців дивиться в майбутнє з острахом і трепетом. Я розумію, що вони хвилюються через свою роботу. Я розумію, що вони лежать у ліжку й думають: "Чи можу я зберегти своє медстрахування? Чи можу я заплатити іпотеку?" Думають про свої сім'ї, про те, що буде далі. Повірте, я розумію. Але відповідь не в тому, щоб занурюватися в себе, іти в конкурентні об'єднання, не довіряти тим, хто не схожий на вас, або вірує не так, як ви, або дізнається новини не з того ж джерела, що й ви. Ми маємо покласти край цій негромадянській війні, у якій червоний колір протиставляють синьому, сільське – міському, консервативне – ліберальному. Ми зможемо це зробити, якщо відкриємо свою душу замість того, щоб розлючувати серця. Якщо ми виявимо трохи терпимості й упокорювання і якщо ми готові стати на місце іншої людини. Як сказала б моя мама: "Хоча б на мить станьте на його місце". Тому що в житті є одна особливість: ніхто не знає, що з вами трапиться. Іноді тобі потрібна рука допомоги. Бувають дні, коли тебе закликають простягнути руку допомоги. Так і має бути. Ось що ми робимо одне для одного. І якщо ми будемо такими, наша країна буде сильнішою, успішнішою, підготовленішою до майбутнього. Хоча ми все ще можемо мати розбіжності.

Мої співвітчизники-американці, у майбутній роботі ми матимемо потребу одне в одному. Нам потрібні всі наші сили, щоб пережити і витримати цю темну зиму. Ми вступаємо в найважчий і найсмертоносніший період поширення вірусу. Ми маємо відмовитися від політики і нарешті зустріти цю пандемію як одна нація. І я вам це обіцяю. Як ідеться в Біблії: "Плач може тривати всю ніч, але вранці прийде радість". Ми подолаємо це разом. Усі разом.

Послухайте, друзі, усі мої колеги, із якими я служив у Палаті представників і в Сенаті, ми всі розуміємо, що світ спостерігає за всіма нами сьогодні. Тому ось моє послання тим, хто перебуває за кордоном. Америка пройшла випробування, і ми стали сильнішими. Ми відновимо наші союзи і знову вступимо в контакт зі світом. Не для розв'язання вчорашніх викликів, а для розв'язання сьогоднішніх і завтрашніх викликів. І ми будемо керуватися не тільки прикладом нашої сили, а й силою нашого прикладу. Ми будемо сильним і надійним партнером заради миру, прогресу та безпеки.

Як ви всі знаєте, ми через багато що пройшли в цій країні. У моєму першому виступі як президента я хотів би попросити вас приєднатися до мене в момент мовчазної молитви, щоб згадати всіх тих, кого ми втратили минулого року через пандемію, ці 400 тис. співвітчизників-американців – мам, тат, чоловіків, дружин, синів, дочок, друзів, сусідів і колег. Ми виявимо повагу до них, ставши людьми й нацією, якими, як ми знаємо, ми можемо і маємо бути. Я прошу вас, вимовімо тиху молитву за тих, хто втратив своє життя, і за нашу країну.

(Хвилина мовчання).

Амінь.

Друзі, це час випробувань. Ми стикаємося з атакою на нашу демократію та істину. Вирування вірусу, зростання нерівності, виразки системного расизму, кліматична криза, роль Америки у світі. Будь-якої із цих речей було б досить, щоб кинути нам серйозний виклик. Але факт у тому, що ми стикаємося з усім відразу, що покладає на цю країну одні з найсерйозніших обов'язків. Тепер на нас чекають випробування.


Фото: EPA
Фото: EPA


Чи збираємося ми зробити крок уперед, усі ми? Настав час для сміливості, адже необхідно ще так багато зробити. І це без сумніву. Повірте, нас, вас і мене, будуть судити за тим, як ми розв'язуємо ці каскадні кризи нашої епохи. Чи будемо ми на висоті – ось у чому питання. Чи зможемо ми впоратися із цими рідкісними і складними часами? Чи зможемо ми виконати свої зобов'язання і передати нашим дітям новий, кращий світ? Я вважаю, що ми мусимо. Я впевнений, що ви теж так думаєте. Я вірю, що ми зробимо це. І коли ми це зробимо, ми напишемо наступний великий розділ в історії Сполучених Штатів Америки, американську історію, історію, яка може лунати як пісня, яка багато для мене значить. Вона має назву "Американський гімн". І є один куплет, який виділяється принаймні для мене. Він звучить так:

The work and prayers of centuries have brought us to this day.
What shall be our legacy? What will our children say?
Let me know in my heart when my days are through.
America, America, I gave my best to you.

(дослівний переклад українською: Робота й вікові молитви привели нас до цих днів. Що стане нашою спадщиною? Що скажуть наші діти? Дай мені знати в моєму серці, коли мої дні будуть полічені. Америко, Америко, я віддав тобі найкраще).

Додамо ж нашу роботу і молитви до історії нашої великої нації, яка розгортається. Якщо ми зробимо це, то після закінчення наших днів наші діти та діти наших дітей скажуть про нас: "Вони зробили все можливе, вони виконали свій обов'язок, вони зцілили зруйновану землю".

Любі американці, свій перший день я завершую священною присягою перед Богом і всіма вами. Даю вам слово, я завжди буду нарівні з вами. Я захищатиму конституцію. Я захищатиму нашу демократію. Я захищатиму Америку. Я робитиму все у ваших інтересах, думаючи не про силу, а про можливості, не про особисті інтереси, а про суспільне благо. І разом ми напишемо американську історію надії, а не страху, єдності, а не розділення, світла, а не темряви. Історію порядності й гідності, любові та зцілення, величі й добра. Нехай це буде історія, яка скеровує нас, історія, яка нас надихає, та історія, яка розповідає прийдешнім поколінням, як ми відповідали на поклик історії, як ми зустріли цей момент. Що демократія і надія, правда і справедливість не померли в наші дні, а процвітали, щоб Америка забезпечила свободу в себе вдома і знову стала маяком для світу. Це те, чим ми зобов'язані нашим предкам, одне одному і майбутнім поколінням.

Тому із цілеспрямованістю та рішучістю ми звертаємося до цих завдань нашого часу. Підтримувані вірою, рухомі переконанням та віддані одне одному і країні, яку ми любимо всім серцем. Нехай благословить Бог Америку і нехай захистить Бог наші війська. Дякую, Америко!

ВІДЕО
Відео: Голос Америки. Українською / YouTube
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

 
 

Публікації

 
усі публікації