$40.64 €43.47
menu closed
menu open
weather +23 Київ

Комендант "Межигір'я" Тарахкотелик: Ми – ті люди, яких нові управителі назвали невідомими, що блокували вхід в "Межигір'я". Але ми не перешкоджали, не блокували нічого G

Комендант "Межигір'я" Тарахкотелик: Ми – ті люди, яких нові управителі назвали невідомими, що блокували вхід в "Межигір'я". Але ми не перешкоджали, не блокували нічого "Призначили керівника без конкурсу, без нічого. Кого, як ви думаєте? Найкращого спеціаліста Міндовкілля? Ні, колишнього ревізора – інспектора податкової", – пояснює Тарахкотелик недовіру до нового управителя
Фото: pravda.com.ua

Кілька тижнів тому Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) розпочало процес передання у власність держави майна "Межигір'я" – колишньої резиденції експрезидента-втікача Віктора Януковича, яка останні 10 років відкрита для відвідувачів. Першого дня роботи комісії державна установа "Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Межигір'я" заявила про блокування невідомими входу в парк. Цими невідомими виявилися активісти, які після втечі Януковича доглядають за парком, про що в інтерв'ю виданню "ГОРДОН" розповів голова громадської організації "Національний парк України "Межигір'я" і комендант парку Денис Тарахкотелик. Він двічі поговорив із кореспондентом "ГОРДОН": за день до того, як у "Межигір'ї" почала працювати міжвідомча комісія (поки вона проводить інвентаризацію, каже Тарахкотелик), і за три тижні після того. В інтерв'ю він розповів, чому не довіряє новим управителям, зокрема в.о. директора парку-пам'ятки "Межигір'я" Сергієві Юзвенку, про те, що зараз відбувається в парку, і про багатомільйонні борги "Межигір'я". Також він говорив про приїзд прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля в "Межигір'я" 2021 року й заявив про бажання "достукатися" до нього тепер, розповів про унікальну породу тварин, збережену в "Межигір'ї", про відновлення школи собак-поводирів, порятунок лебедів і будівництво церкви на території парку, про історію Межигір'я до "періоду Януковича" і про те, як парк жив після початку повномасштабної війни Росії проти України.

Ми були підготовлені до повномасштабної війни. У нас було все, що треба території, яка чинить спротив ворогу

– Для початку пропоную нагадати, що зараз "Межигір'я", згідно, з українським законодавством, – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Правильно? 

– Це так назвали розробники проєкту закону від Міністерства довкілля. А останні 10 років парк відкритий і називається Національний парк "Межигір'я". Влада цього не помічає. Вони розглядали "Межигір'я" ці всі 10 років просто як якийсь заарештований об'єкт і нерухомість там. Якби вони помічали, що то є парк, хоча б під час війни Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів запитало: "Люди, а вам треба щось допомогти? Тваринам чи рослинам?"

Це безпосередньо їхнє. Української сірої [корови] в нас в Україні лишилися одиниці. Це наша українська племінна порода худоби. Основна племінна кількість – більше ніж 300 голів – були в "Асканії-Нові". Коли ворог забрав їх з "Асканії-Нови", він вивіз худобу за Урал. І найбільша кількість голів залишилася в "Межигір'ї". Це ж безпосередньо Міндовкілля інтерес і відповідальність – зберегти. Це приклад того, що вони не те що парку не бачать, вони взагалі нічого не бачать. 

– Розкажіть, чим ваша організація займається. 

– Наша організація була вимушена створитися. Тому що у 2014 році ніхто ж не думав, що треба створити організацію, треба щось зберігати. Це була імпровізація. Як на Майдані була імпровізація, так і після Майдану була імпровізація. Ми були її змушені створити, щоб слідчі Генеральної прокуратури хоч комусь могли передати на відповідальне зберігання [комплекс "Межигір'я"]. На той час ніхто не думав, що буде щось збережено, що хтось буде зберігати це. І ми – люди, які на той час були в Межигір’ї, мали бажання допомагати, зберігати щось – об'єдналися і створили ГО "НПУ "Межигір'я". 

Основою [діяльності] нашої громадської організації було збереження "Межигір'я". Це перше. А друге – це коли ми дізналися про велику історію Межигір'я, що воно було створене не за часів Януковича, а що перші згадки про Межигір'я, а саме про Межигірський монастир, датуються приблизно 966 роком, [коли дізналися] про монахів, про нашу культуру, про козацьку добу Межигір'я, то ми перейнялися цим і взяли собі за мету займатися розбудовою й поверненням пам'яті Межигірського монастиря. І ми цим займаємося. Збудували дзвіницю і келії уже добудовуємо, і ми потихеньку в цьому напрямі також рухаємося.

– Чи приносить "Межигір'я" прибуток і чи вистачає цих коштів на його утримання? 

– Коштів катастрофічно не вистачає. Поки ми за електрику не платили, то благодійний квиток коштував 20 грн, потім 40. Ми брали тільки на те, на що було потрібно: на утримання парку, харчування тварин і якісь ремонтні роботи. Коли ми почали платити за електрику (коли нам дозволили укласти договір і платити), ми підняли ціну квитка. Ще раз ми підняли квиток, уже коли була друга фаза війни. Ми розуміли, що, по-перше, упала величезна кількість відвідувачів, у чотири-п'ять разів, а друге – "Межигір'я" отримало такі... рани, які необхідно було якось виправляти. І, звісно, у нас накопичилися великі борги.

У нас приблизно 70 млн грн боргу, який складається із п'яти етапів. Це не за один чи за два сезони. Це за п'ять років назбиралося все. Перший борг, який ми не змогли повернути, з'явився тому, що парк закрили під час пандемії COVID-19. Коли Ляшко сказав: "Прикрити парки", – а потім каже: "Так ми закривали, щоб налякати вас". От налякали нас на 8,5 млн грн. Це перший був борг. 

– За що борги? 

– Основний борг – електрика й оплата праці людям. Вони працюють гарно й віддано, і жодна людина не втекла, коли летіли вертольоти над "Межигір'ям". Навпаки – кожен займався своєю справою і кожен чекав подальших вказівок. 

– Як парк зустрів повномасштабне вторгнення і виживав у цей період? 

– Грубо кажучи, ми були підготовлені. У нас було все: і харчі для тварин, і харчі для людей, військових. І паливно-мастильні матеріали. Тобто все, що було треба парку, але не як парку, а як території, яка чинить спротив ворогу. Ми мали все для цього, ми підготувалися, бо не нехтували інформацією, що ворог готує наступ. І ми робили все, щоб боронити державу, наш Київ, боронити "Межигір'я". 

Ми думаємо, чим ще допомогти. Ми і БТР-80 віддали на Kraken, і БРДМ новий трофейний теж віддали на спецназ, і багато машин – усі, що мали (особисті і для потреб парку), усе повіддавали. 

Просто ми ніколи ніде не піаримося. Ми щиро віримо в те, що в Біблії написано: "Якщо ти хочеш зробити добро, це добро треба робити без огласки. Тоді воно приносить користь тому, кому ти хочеш це зробити, і повертається в 10 разів більше, якщо ти це щиро зробив і забув". 

Ми стараємося цією концепцією жити. Маємо честь відбудовувати Межигірський монастир, тому самі із себе повинні почати, не піаритися й не розказувати всі ці речі, а просто робити кожен свою роботу. 

Нас обурює сухе відношення чиновників

– Наприкінці минулого року в "Межигір'ї" призначили нову адміністрацію. 

– Згідно із законом, вона мала бути створена в серпні 2023 року і мала приступити до, на їхню думку, управління тим парком, який вони створили. Вони цього не змогли зробити. І нікого із чиновників не турбує: зробили, не зробили. Вони всім нам розказують, що в законі [передбачили]. А коли ти їх запитуєш, чому ніхто не покараний за порушення закону – вони розводять руками: "Це не ми, ми не винні". А хто винен? Якби наша громадська організація не зберегла в черговий раз "Межигір'я" після їхнього створення парку, адміністрація якого мала приступити до роботи, що б залишилося від парку? 

Нас обурює їхнє сухе відношення, тому що парк – це ж природа, рослини. От настав кінець лютого, для професіоналів у Міністерстві екології це ж очевидно, що потрібно проводити критично важливі роботи для рослин, парку. Хтось хоч подзвонив і запитав, що там парк і чи є в мене взагалі люди? Чи може, усі вже на фронті? 

Вони ж нічого не зробили. Вони зарухалися, як навесні гадюки просинаються, вони отак проснулися, коли побачили, що ми 20 квітня відкрили парк. І для них це удар, тому що ми ж будемо отримувати кошти за вхід. А не вони. Вони обурилися: як ми це будемо робити, якщо парк – уже їхній. 

– Я не розумію. У грудні призначили директора новоствореного держпідприємства, він навіть зустрічався з вашою організацією... 

– Так, у грудні. 

– Але фактично парком управляєте, як і управляли, ви? 

– Так. 

– А держпідприємство? 

– А вони не держпідприємство. Чому в нас це ще викликає опір: Міндовкілля створило не державне підприємство, а державну неприбуткову установу. Тобто це рівно наша неприбуткова громадська організація. Один в один. Тільки зі словом "державна". Чиновники словом "державна" створюють перевагу своїй неприбутковій організації перед нашою. 

Я хочу нагадати, як це відбувалося. [Народна депутатка від "Європейської солідарності"] Ірина Геращенко й особисто [міністр Кабінету Міністрів України Олег] Немчінов говорили і створили такий простір, що "ось ми хочемо штовхати цей закон про пам'ятку садово-паркового мистецтва, тому що невідомо, куди йдуть кошти під час війни з "Межигір'я".

І що ми отримали? Депутати голосують за цей закон. Ми отримуємо: пункт перший – виділили парку 69 млн грн із бюджету; пункт другий – усі кошти від діяльності парку залишаються в парку на спецфонді, тобто ні в який бюджет він не йде; і третє – за необхідності дофінансування [парку] з інших державних спецфондів. 

Вони обманули депутатів, обманули народ. Тому що під час війни вони голосують за парк, кажучи, що "ми спрямуємо кошти з "Межигір'я" в бюджет, щоб усім було відомо, куди йдуть кошти, бо зараз невідомо". У підсумку кошти залишаються в "Межигір'ї" і 69 млн із бюджету. А якщо не вистачить, то ще дофінансують. Розумієте, який грандіозний обман? 

Пам'ятаєте "Карти, гроші, два стволи"? Оце з того ж репертуару вийшло із цим законом і парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва.

– Зараз парк відкритий? 

– Ми парк відкрили. Бо в нас виходу немає, нам потрібно якось виживати, покривати борги. Та й люди були засмучені, що парк закритий. Звісно, ми доклали зусиль і відкрилися. 

Комендант Фото: pravda.com.ua

– Чому я уточнюю: на офіційній сторінці парку-пам'ятки "Межигір'я", нової адміністрації, 20 квітня опублікували оголошення, що підготовка до туристичного сезону триває, а відкриття заплановано у травні. І в коментарях вони уточнюють, що парк зачинений і триває підготовка до офіційного відкриття. Таке "двовластя", виходить? 

– Так. От що зробили ми неправильно, що вони так гидотно відносяться до нас? Замість того, щоб дякувати за те, що наша громадська організація зробила... 

Навіть припустімо, що той закон ми якось виконаємо, то вони замість подяки людям, які при їхній бездіяльності працюють, утримують парк, пишуть гадості. Вони ж на нас заяву написали, що ми захопили землю. Розумієте? На тих людей, які прийшли з Майдану і зберегли це все, – вони пишуть: "Ви захватили землю". Яка довіра до цих людей, яких призначили на той парк, який створили депутати? Вони його збережуть? Будуть опікуватися? Там не розкрадеться нічого? Будуть тварини примножуватися, а не дохнути? 

Будь-який державний парк в Україні, наприклад, "Феофанія" чи "Софіївка" в Умані? Воно ж знищене. 

У "Межигір'ї" найбільша кількість голів української сірої худоби, унікальний притулок для лебедів і кінологічний центр, де відновлюють школу поводирів

– Чому знищене? У "Софіївці" я була кілька тижнів тому, і, з точки зору неспеціаліста, парк не виглядає знищеним. 

– Я б із вами пройшовся і пояснив, чому знищена: починаючи від стану кущів, закінчуючи станом газонів, дерев, які мають чиститися й доглядатися. Та багато. Я дивився, як усе утримується, то воно все в дуже печальному стані. Але скільки грошей виділяють на ці парки?

Парку такої складності, як "Межигір'я", я думаю, немає ж навіть у Європі. У нас колосальна кількість специфічних робіт, багатогранність парку – і ті витрати, яких потребуємо ми, жоден парк і приблизно не потребує. Бо в якому парку стільки тварин чи птахів? 

Ось українська сіра худоба – це наша українська, як риса нації, ми маємо свою велику рогату худобу. Сіру. Ми мали їх раніше більше ніж 300 голів, зараз лишилося пару десятків усього. Тому що війна і ворог окупував "Асканію-Нову" й вивіз (ми сподіваємося, що вивіз, а не порізав) за Урал. Тому в "Межигір'ї" унікальна кількість їх, більше ніж 10 голів. "Межигір'я" має найбільшу кількість української сірої. 

Міністерство довкілля як міністерство, прямий обов'язок якого – збереження цієї породи, нічого не зробило для цього. Я не здивуюся, якщо вони не знають, що в нас вона є. 

Відео: Суспільне Новини / YouTube

У нас є унікальний за своєю суттю притулок для лебедів. Він єдиний в Україні. З усієї країни звозять поранених і травмованих лебедів. І ми або їх виходжуємо, або їх нам привозять полікованими, щоб вони доживали тут час, тому що більшість із них уже літати не зможе. І оскільки наша територія унікальна – у нас немає хижака, то є 100-відсоткова гарантія, що ці птахи будуть жити і їх ніхто не знищить. 

У нас же ще є кінологічний центр, де ведеться підготовка бойових собак до сих пір. Але унікальність цього центру в тому, що тільки ми в Україні відроджуємо школу поводирів. Ми готуємо собак для сліпих. А це означає, що воїни наші, які втратили зір, матимуть надію, що їм є де натренувати собаку й вони будуть мати поводиря. Як я знаю, вник у цю проблематику, то надзвичайно важлива річ, коли є в державі школа поводирів. 

Ніхто навіть не звертає на це уваги, повне ігнорування. Повне ігнорування з боку держави. Так, вони розуміють, що щось робиться. Щось робиться ніби як непогано. Але що робиться – незрозуміло. 

"Межигір'я" вже самі державні органи разів шість мали б розібрати. Законно. А ми за ці 10 років не дозволили

 – Повернімося до питання нової адміністрації. Були у вас зустрічі – після грудневої – з новим директором? Чи говорив він про плани? 

– Чекаємо їх завтра. АРМА надіслало нам лист, що вони планують прийти завтра з комісією (29 квітня міжвідомча комісія заявляла про блокування входу, але за кілька днів, 1 травня, глава АРМА Олена Дума повідомила, що процес передання майна "Межигір'я" у державне управління розпочався. Вона наголосила, що майно комплексу збережено, і подякувала громадській організації НПУ "Межигір'я", яка 10 років опікувалася парком. – "ГОРДОН"). 

– Для передання прав? 

– Мабуть, будемо розбиратися. Тому що у світі чиновників так: що Кабмін вирішив, те вони побігли виконувати. 

– Ну, це логічно, законно. 

– Було б логічно, якби наші чиновники жили не по букві закону, а по духу. Тоді б народ їм довіряв і бачив, що вони роблять. А вони цей закон беруть по букві й у підсумку... "Межигір'я" вже самі державні органи разів шість мали б розібрати. Законно. А ми за ці 10 років не дозволили це. Ну вдумайтеся: у 2018 році АРМА передало все "Межигір'я" в управління підприємству з директором-фельдшером. Покарали хоч одного чиновника? Де НАБУ, САП, ДБР? Ніхто не покарав того керівника, який передав усе "Межигір'я" фельдшеру. Ніхто не поставив запитання: "А чому ви передали, чим ви можете пояснити це передання?" Кругова порука. 

– А ви зверталися тоді до НАБУ? 

– Звісно. 

– І яку отримали відповідь? 

– Вони не бачать порушень у результаті проведеного конкурсу. 

Другий раз, коли бандити виграли конкурс [на управління] "Межигір'ям", АРМА їм передало. Фірма-пустушка, що належала колишньому регіоналу. Теж ніхто не побачив порушень, і тільки завдяки журналістам-розслідувачам, які висвітлили це, АРМА таке: "Ну добре, не передаємо". Зробили послугу і розірвали договір. 

У 2021 році Шмигаль відвідав нас і після екскурсії сказав: "Я їхав сюди з одним уявленням про "Межигір'я", а побачивши, запитую: як бачите ви?" Це вперше хтось відвідав нас нарешті толково, із бажанням допомогти. Він тоді доручив створити парк і розробити державно-приватне партнерство

– У мене ще запитання до вас. Що, на вашу думку, має зробити держава, які кроки потрібні, щоб зберегти "Межигір'я" і щоб парк працював? Як ви собі це бачите? 

– Вона вже зробила. Тільки вона нас обманула. У 2021 році у грудні приїхав Денис Анатолійович Шмигаль, відвідав нас перед війною, відреагувавши на чергове звернення від ГО про необхідність урегулювання питань, пов'язаних із "Межигір'ям". Я провів йому екскурсію, відповів на всі запитання, показав усе, що було б цікаво подивитися. І він у кінці екскурсії сказав: "Я їхав сюди з одним уявленням про "Межигір'я", а побачивши, почувши, запитую вас: а як бачите ви?" "Ви" – мається на увазі наша громадська організація, завдяки їй усе тут збережено, завдяки якій узагалі створений парк, тому що після втечі Януковича це не був парк, це все рівно було як великий парк, але під одну людину. 

Мені так, знаєте, стало приємно, бо вперше хтось відвідав нас нарешті толково, з бажанням допомогти. Я кажу: "Денисе Анатолійовичу, дуже все просто. Щоб це все було державним: у якому вигляді це буде державним – чи це ДУС, чи Міністерство довкілля, нам неважливо, – і наша громадська організація цим надалі управляла". 

Він дивиться на мене й каже: "Так, погоджуюся". 

Його помічник – дослівно – каже йому: "А як це так?" Той на нього дивиться і каже: "Як-як? Державно-приватне партнерство. Розробити". І він дав указівку: перше – створити парк, друге – розробити механізм державно-приватного партнерства. 

На що Немчінов, який курував проєкт, перший пункт узяв до уваги, парк створив. А пункт другий де? Пункту другого не треба. Тому нас обманули. Нас включили до робочої групи, де були представники ФДМУ, АРМА, Мін'юсту, Міндовкілля, але так як ми без кінця ставили незручні запитання, то нас дуже швидко перестали запрошувати на відеоконференції з питань "Межигір'я" і згодом виключили взагалі. Ми ставили незручні запитання, робочі, очевидні. Відповіддю на що було виключити нас із комісії, та й усе. 

Я Денису Анатолійовичу ще наводив приклад. Найкращий приклад у світі – Центральний парк у Нью-Йорку. Це найвідвідуваніший парк у світі. 55 млн, по-моєму, людей на рік. Там вхід безкоштовний. А форма управління – парк належить громаді Нью-Йорка, а управляє ним неприбуткова громадська організація, яка отримує (це дуже престижно в Америці) пожертви від різних фірм – Coca-Cola, Pepsi, Трампа тощо. І люди безкоштовно ходять у парк.

Ну, в Америці є культура благодійництва. У нас, на жаль, такої культури немає й у нас війна. Тому ми мусили зробити фіксований благодійний квиток. Але, по факту, усе як там. Управляє громадська організація. 

Шмигаль погодився. І я подумав, що ми отримали підтримку. 

А ми в черговий раз виявилися опонентами. Або держава виявилася опонентом. І, на жаль, замість того, щоб чиновники прийшли, просто зробили все державним і передали в управління громадській організації – і все, питання зняте. 

І ми не просили [фінансування]. Я кажу: "Денисе Анатолійовичу, нам не потрібні кошти державні. Ми самі будемо заробляти, із благодійності й іншої діяльності. Ми самі заробимо на "Межигір'я". Мало того, "Межигір'я" за ці 10 років не те що в держави не взяло нічого, а й завжди допомагало державі й різним державним органам. Ми себе не відділяли від держави. У нас шість років за рахунок "Межигір'я" працював безкоштовно табір для дітей бійців АТО, де кожен сезон проходило приблизно 1080 дітей. То ми себе позиціонували як держава теж, допомагаючи й підтримуючи тих, хто потребує цього. 

Ми не позиціонували себе, ніби ми якась там, не знаю, секта. Ми не держава, але ми громадська організація, яка виконує роль держави. А саме, ми піклувалися про дітей воїнів АТО. Й інші задачі ми виконували. Прикрість у тому, що чиновники, які приходять до влади, не є державниками. Це люди, або яких поставили, або які не дбають, що після себе залишать. Вони тільки живуть сьогоднішнім днем і [думають], як би що замутити, бо завтра його не буде. 

А "Межигір'я" вже цих чиновників за ці 10 років подивилося багато разів. Зараз така сама проблема з Немчіновим, Міністерством довкілля. Вони не думали про парк, як там парк зберігали. Їм Тарахкотелик із громадською організацією поперек горла стоїть. А що ми зробили неправильно? А що ви зробили правильно? 

І кожне моє слово – це не перебільшення, я применшую завжди. 

Комендант Фото: radiosvoboda.org

– А ви уявляєте взагалі ситуацію, за якої ви погодитеся передати управління парком іншій адміністрації? 

– Той закон, який прийняли, і те, як це зробило Міністерство довкілля, – ми не погодимося ні за яких обставин. І ми це доведемо до народу України. Якщо народ скаже: "Віддавайте, виходьте звідти, ви засиділися, віддавайте, хай чиновники зроблять", – то ми так і зробимо.

Ми маємо, ми ніколи не втрачали із часів Майдану [зв'язку з людьми]. Пам'ятаєте, як в "Аватарі" всі люди й дерева пов'язані між собою? Так і "Межигір'я", і громада "Межигір'я" завжди була зв'язана з народом, з історією нашою. Це цінність для нас. І ми як із Майдану трималися всі, як ті дерева в "Аватарі", так ми й зараз. Як грибниця. Тому в нас є чітке відчуття: або ми потрібні, або ми залишаємо. 

Нам легко із цієї точки зору, бо ми не є чиновниками. Ми зубами не тримаємося, бо в нас немає посад, немає зарплат. Ми не маємо коштів бюджетних. Ми самі жили всі ці роки, боролися за "Межигір'я", щоб його не розікрали, щоб орки не зайшли до нас. Ми все робили для того, щоб зберегти й допомогти.

І нам немає за що чіплятися. Бо крім того, що ми вклали 10 років свого життя – і ми отримали результат давним-давно: найкращий парк точно в Україні й один із найкращих – у Європі. 

Уже коли люди поїхали в евакуацію, то побачили світ, і велика кількість людей дзвонять і кажуть: "Так, "Межигір'я" в нас найкраще. Такого ніде немає. Там заросло, там ще..." – ну, пояснювали. Тому сміливо можу казати, що один із найкращих у Європі. 

Тому якщо в нас буде відчуття, що народ скаже: "Залиште", – ми залишимо взагалі без якихось, як чиновники, не знаю, через суди, там... Ні, усе просто. 

– А до нової адміністрації, яка призначена зараз, у вас просто недовіра, що вони справляться і дбатимуть про парк? Чи як? 

– Дивіться, ми не погоджуємося ні по закону, ні по тому, як вони все робили згідно із цим законом. Тому що в законі навіть є незаконність у тому, що серед тих ділянок, на базі яких у законі створили парк, одна з ділянок заарештована. І ми подали в суд на скасування цього, щоб розібратися в питанні. Бо як можна голосувати за закон, у якому одна ділянка – недержавна? А ми на ній створюємо парк. От у чому незаконність. 

І в нас, звісно, недовіра до Міністерства довкілля й конкретно до цієї організації неприбуткової, тому що призначили керівника без конкурсу, без нічого. Кого, як ви думаєте? Найкращого спеціаліста Міндовкілля? Ні, призначили колишнього ревізора – інспектора ДПСУ, колишнього заступника начальника Державної екологічної інспекції столичного округу, якого дисциплінарна комісія рекомендувала звільнити за перевищення повноважень. Про яку довіру може йтися, щоб ми їм передали щось? 

Ці три тижні – найважчі за всі 10 років нашого існування в "Межигір'ї"

(Друга частина інтерв'ю, її записали за три тижні після першої розмови)

– Що відбувається зараз у "Межигір'ї"? 

– Ці три тижні – найважчі за всі 10 років нашого існування в "Межигір'ї". Ми зіштовхнулися з державними рейдерами, які під прикриттям закону вчиняють неправомірні й незаконні дії. Що відбулося? Три тижні тому вони приїхали (вони – це чиновники цієї неприбуткової установи) із представниками АРМА і Фонду держмайна. І захопили центральний КПП, прикриваючись рішенням Кабміну про передачу всього рухомого майна цій неприбутковій установі.

Вони хочуть це передати, тому що були внесені зміни до закону про АРМА, якими дозволили передавати заарештоване майно в управління державним підприємствам у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій, екологічних чи будь-яких інших катастроф. Кабмін підтримав пропозицію АРМА і Міндовкілля, щоб передати на новостворену державну установу "парк-пам'ятка" рухоме заарештоване майно, прикриваючись тим, що може статися екологічна катастрофа. Хоча це майно, і навіть більше, із 2017 року офіційно зберігає наша громадська організація, в АРМА воно в управлінні, згідно з рішенням суду, із 2018 року, але фактично вони прийматимуть майно тільки зараз. Після того, як воно буде здано громадською організацією в САП.

Ми їм поперек горла стоїмо, наша громадська організація, так як тільки ми опікувалися "Межигір'ям" як цілісним майновим комплексом, починаючи з рослин, тварин, птахів і закінчуючи нерухомістю, за яку ми не відповідали юридично, але ми нею опікувалися, і рухомим майном.

І вони перетворили наше життя в "Межигір'ї" цим усім на кошмар. Тому що кожен день вони щось видумують. От, наприклад, три тижні тому, у понеділок, ми якось розумно заспокоїли, вивели їх із центрального КПП. Дійшло до всіх, що це незаконно, бо приїхав прокурор САП. Він їм сказав: "Ви вчиняєте незаконні дії, вийдіть усі звідти", – і вони таким чином вийшли. Більше ніж 60 чоловік поліції на це все дивилися, і жоден не втрутився, щоб сказати цим державним органам: "Ви не маєте права вчиняти такі речі". Це вже...

– Зачекайте. Уточніть, будь ласка, про що йдеться, бо я пам'ятаю, що прокуратура заявляла в той самий понеділок, 29 квітня, після того як ми з вами розмовляли, що вхід блокували невідомі особи.

– Це був вкид, підготовлений цими людьми з неприбуткової установи, вкид в інформаційне поле. Це був обман. Тому що, по-перше, ми – ті люди, яких вони назвали невідомими особами. По-друге, ми нічого не блокували, не перешкоджали. Є поліція, яка була присутня, і жодного зауваження ми ні від кого не отримували, тому що ми не вчиняли жодних незрозумілих, незаконних дій. 

Вони це спеціально. Вони думали, що, можливо, вони розраховували, що ми щось будемо... Ми точно нічого не робили, а так як картинку вони не могли показати, ви ж бачили, що жодної картинки вони не подали. Очевидно, що якщо невідомі особи блокують, це журналісти б зняли й показали. А цього не було зроблено, тому що це був спланований сценарій, а сценарій не пішов. А журналістам більше немає що подати. Ну, і вони [нова адміністрація парку] подали таку, скажімо, заказуху, я б це так назвав. Ми нічого не зробили незаконного, ми нікого не не пускали.

Навпаки, була створена ця робоча комісія з Фондом держмайна, з АРМА, із військово-цивільною адміністрацією, були поліція, усі державні органи, які були потрібні. І вони є свідками того, що це був обман.

– Просто Спеціалізована антикорупційна прокуратура тоді репостила це повідомлення про блокування невідомими, і виходить, що це суперечить сказаному.

– Це обман. І я вам більше скажу: ми ніяк не можемо донести, що це є грандіозна схема державних органів по тому, щоб "Межигір'я" забрати під приводом цього закону. І потім його більшою мірою закрити для людей, тому що він не розглядається як цілісний майновий комплекс. І Немчінов давав вказівки про те, що потрібно вивести із цілісного майнового комплексу вертолітний майданчик, МЧС, кінологію, лабораторію. Тобто почати "Межигір'я" дробити. І цьому є документальне підтвердження. 

Той закон, який вони прийняли і прикриваючись яким вони прийшли управляти, був порушений ще із 2023 року, вони мали в серпні прийти управляти й витрачати кошти, які виділили з бюджету на утримання. А [про] наші борги вони сказали: "Ми не маємо рішення щодо ваших боргів, тобто ваші борги залишаються вашими боргами, а парк – наш". 

– А передання майнового комплексу практично почалося, правильно я розумію?

– Воно ще не почалося, це зараз тільки йде інвентаризація, фактичний огляд. Звірка заарештованого майна. 

– Коли відбудеться це передання, то борги залишаться на вашій організації?

– Так, на нашій організації і на мені особисто, так. 

– А парк забере держава. 

– Так, так. Щоб ви розуміли, як ми з ними живемо із 29 квітня: вони перший тиждень писали, усюди бігали, клеїли [оголошення] про те, що парк зачинений на інвентаризацію, а на другий тиждень вони почали бігати й наклеювати всякі наклейки і говорити людям, що парк відкритий, заходьте безкоштовно під час інвентаризації. Їхні дії – постійно нас провокувати, робити щось погане. Це не конструктивна державницька позиція людей, які прийшли й кажуть: "Дивіться, є закон, давайте разом його виконаємо, ми розуміємо, що там є багато проблем, давайте пліч-о-пліч його й виконаємо". І абсолютно було б для нас зрозуміло, що люди бажають це зробити законно, крок за кроком, цінують нашу роботу й нашу відданість. Люди, прості, не держава, зберегли десятки мільярдів гривень майна після Революції гідності. А ще й зберігають до сих пір і майно Медведчука в Пущі-Водиці. 

– А там же так само, активісти наглядають за майном?

– Так, це ми його зберегли, і велику частину слідчі СБУ забрали вже у КНДІСЕ, ще в тому році, на оцінку. Замість того, щоб державні органи із вдячністю, порядністю й законністю спокійно, розумно виконували хай уже цей навіть і закон, – вони, як рейдери по захвату, по всякому обману, брехні. І до сих пір вони жодної копійки не потратили фактично на парк.

– Ви маєте на увазі саме неприбуткову організацію, так? 

– Так, жодної копійки. Навпаки, вони ще й обманути нас хотіли: вони, виявляється, замовили сіно якесь і нам кажуть: "Ми вам сіно дамо для корів". Я кажу: "Якщо дасте, ми будемо вдячні". А вони привезли сіно, написано: 21 тонна. Я питаю, як у цю фуру могла залізти 21 тонна сіна? Вони показали накладну на 21 тонну. Ми кажемо, що це неправда, давайте по-іншому. Шофер дістає накладну, а там пише 11,5. Тобто вони хотіли, щоб ми їм підписали, що отримали 21 тонну сіна, а по факту привезли 11,5 чи 11,4. Із цього й почалися чергові обмани. 

Ми були настільки шоковані, бо за 10 років не зіштовхувалися з такими речами. Так, були великі непорозуміння з АРМА, із ДУС, із міністерством аграрної політики, але якось нам було просто з тими навіть людьми говорити, доводити, що це незаконно, вони це потім розуміли, розверталися й ішли.

А ці ж, навпаки, кожен день щось видумують. Докотилися до того, що весь минулий тиждень – організували до 20 чоловік лісників, поліції, ще щось – і цілий тиждень рахували пеньки. 

– Перевіряють, чи не вивозили деревину? 

– Так, що ми, типу, ну я не знаю, зрізали ліс, його, там, вивозили, напевно. Тому що вони хочуть, щоб кримінальні справи відкрили. І поліцейські ж усе розуміють. Я кажу їм: "Ви розумієте, що відбувається?" – "Так, ми все розуміємо". Каже, що поставили цього податківця на керування парком, і от він ці брудні методи всякі й видумує, щоб громадську організацію почали викликати кудись. Щоб кримінальну справу проти нас [відкрили].

[Щоб було б] за 10 років, якщо б ми парк не вичищали? Як ми вичищали: у нас є два види, коли ми пиляли дерева. Це або воно засохло, або це вітер був і його вломало або вирвало з корінням. 

І всі це зрозуміли, але цілий тиждень ці лісники ходили по цих лісах, щось малювали. А чи це розумно, що замість того, щоб вони говорили, що давайте якось парк зберігати, давайте будемо газон починати косити, досвід від вас переймати, – вони ходять пеньки рахують.

Ось три тижні, як вони появилися в "Межигір'ї", і ні одного кроку вони не зробили для того, щоб почати зберігати парк. Вони тільки думають, як би нас звідси вивезти. Причому так, щоб із ганьбою. Оце така вдячність до нас. А самим узяти і продавати квитки.

Вони там підписували якийсь меморандум із ботанічним садом, потім із ВДНГ. А я питаю: "Це хіба якась необхідна зараз річ, щоб вийшов якийсь меморандум? Ви парком маєте займатися. У вас же прямі обов'язки – управляти парком. Чому ви нічого не робите?"

І цим людям дали нашу перлину, єдину в Україні, найкращу й найбагатограннішу. А витрати на утримання "Межигір'я" ні з чим неможливо зрівняти, так як тут величезна кількість різних інженерних споруд, кондиціювання, вентиляція будинків, велика кількість тварин, зокрема собак. Хто має хоча б одну собаку вдома: утримання собаки в день помножте на 60–70 собак у нас щодня. Причому не маленьких, а великих, від 30 кг.

Ми не можемо достукатися до прем'єра. Для президента, ми розуміємо, це не на часі, а до прем'єра, на жаль, не можемо доступитися. Писали йому і листи, і доповіді про те, що відбувається. Реакції ми ніякої не побачили.

– А що б ви хотіли? Щоб прем'єр втрутився, зупинити процес передання і щоб парком займалася організація ваша й далі?

– Є два варіанти. Перший – партнерство, про яке прем'єр говорив. А якщо прем'єр скаже, що уряд так не бачить, має інше бачення, то тоді хоча б щоб дали гарантію, що це все не розкрадеться.

У цій неприбутковій установі ж навіть немає персоналу. 

– Не розумію. А хто ж буде цим займатися? Якщо створено організацію, яка має управляти парком, то має бути й персонал, мають бути й набрані спеціалісти?

– Ну, найняли шістьох охоронців, а потрібно 30.

– А садівники? Хто буде працювати із тваринами?

– Садівників немає, вони розраховували, що вони заберуть наших людей.

– На волонтерських засадах чи їх планували взяти на роботу?

– Ні-ні, на роботу. Але в чому проблема? Своїми діями вони майже всіх людей відлякали. Люди побачили цей дурдом, вони не захотіли. А ті люди, які пішли поцікавитися (їх небагато, п'ять чоловік), то запропоновані умови праці їх зовсім не влаштували, тому що... 12–13 тис. грн – ніхто не піде за ці кошти. 

Але в них самих немає до кінця розуміння, яких людей треба, що взагалі робити. 

Наше обурення в тому, що для чого було видумувати всі ці схеми, коли ми говоримо про зберігання і процвітання "Межигір'я", якщо все було готове? Я не пішов би на керівника, наприклад, але був би інший член громади, який би став керівником цієї неприбуткової організації. І все б управлялося так, як було збережено. І навпаки, людям стало б краще. 

А всі ці схеми і мутки нам навіть не дають змоги й вийти. Тому що наша мета завжди була – зберегти це. І ми всім доводили, що спроби держави як різних органів заволодіти майном і самим "Межигір'ям" були незаконні, і ми це доводили.

І виходить, що й зараз ми не можемо спокійно взяти, здати все, передати, навчити і вийти. Тому що немає кому й немає з ким. Немає з ким край боронити. Навпаки, ми боронимо "Межигір'я" зараз від безглуздих речей. Три тижні, як вони появилися. До цього їх не було вісім повних місяців по закону. Ну, окей, появилися вони. І що? Нічого. Нуль.

Окрім того, наскільки нам там відомо, журналісти вже дивилися, що там уже і грошей витратили вони немало. До квітня вони вже витратили десь 3,5 млн грн. А ще квітень – травень – я думаю, що буде вже 6 млн грн.

– А на що, на зарплатню?

– Ми ж не знаємо. Нам невідомо. Просто що виділили 70 млн грн, із яких уже майже 10% витратили, не зробивши нічого для парку. Нуль.

Приходило цих шестеро охоронців. Це люди 60+ або такі… У Нових Петрівцях таких [називають] алкоголіками. І вони їх оділи в чорну форму, і ці шестеро людей сидять собі на лавочках от просто ці три тижні. А зарплату вже, я так розумію, вони одержують. І так само всі інші працівники, там, от якийсь зоолог, дівчина, жінка, її питаєш: "Чому ви нічого не робите?" А вони собі сидять на лавочках. Гроші отримують. Ну, вони ж не безкоштовно приходять.

І оцей дурдом повних три тижні.  Завтра починається четвертий. Вони так виснажили, щоб ми на їхні дії… Я всім людям говорю не вестися на провокації, бути розумними і зберігати спокій. Тому що люди вже самі хотіли, скажімо так, попросити [їх] за територію вийти: "Там управляйте парком. У вас там адреса ж парку, у Міністерстві екології, там от і працюйте".

Насправді нам удається важким трудом, але зберегти хоч якийсь спокій серед людей, щоб вони не психонули й не сказали: "Цей дурдом нам не треба, ми пішли взагалі".

Після інвентаризації і передання майна державному управителю за нами залишаться борги, а за ними –  процвітаючий парк

– Підсумуймо. Три тижні вже триває інвентаризація. Ви співпрацюєте з АРМА, так? Працюєте з комісією?

– Так. Комісія – це АРМА, Фонд держмайна, поліція і представники цієї державної неприбуткової установи, заступник директора – голова комісії.

– У вас нормально йде співпраця, інвентаризація відбувається, процес робочий?

– Робочий, абсолютно. Інвентаризація йде плюс-мінус урівноважено.

– Що після інвентаризації має бути за процедурою?

– Із нас має зняти прокуратура рухоме майно – відповідальність. І ці будуть говорити нам, що все, ви не маєте юридичних підстав тут перебувати. Виходьте.

– І за вами залишаться борги?

– Так, за нами приблизно 70 млн грн боргів, а за ними – процвітаючий парк. При тому, що нам дуже важко це все витримати. І людей не вистачає. У всі попередні роки в нас було завжди в літній період 200 й більше людей. Зараз там 105 чоловік максимум.

– Працівників?

– Так, я про працівників. А відвідування парку, зрозуміло, що воно впало мінімум на 50%, і ще й травень був холодний.

Я навіть зараз не про кошти, тому що поточні витрати нам плюс-мінус удається зводити кінці з кінцями. Але ми не можемо навіть почати якісь борги нормально віддавати, тому що немає ще, не було людей.

– Якби держава вам гарантувала якось чи допомогла реструктуризувати ці борги і якби були гарантії, щоб ви були впевнені в тому, що парк цілісним комплексом залишитися, це б задовольнило вас?

– Так.

– А як ви уявляєте собі ці гарантії? Це якась домовленість, письмова гарантія від уряду?

– Знаєте, у нашій державі із цими чиновниками надзвичайно складно отримати якісь гарантії. Тому що прем'єр говорив мені особисто, що погоджується на таку форму управління, а зараз відбувається чомусь усе по-іншому. І ми не маємо розуміння, чи це ініціатива прем'єр-міністра, чи це винні виконавці, які отримали вказівку, але її виконують по-своєму.

– Можливо, цій неприбутковій організації потрібна наглядова рада?

– Це, звісно, само собою має бути, але знаєте, цього немає кому навіть сказати. Ми не маємо кому донести це, ніхто з нами не спілкується. Ніхто, крім нашої ГО "НПУ Межигір'я", не цікавиться, чому досі не винесені межі земель парку на натурі (щоб стало зрозуміло, які ділянки не ввійшли до складу парку й можуть бути незаконно забудовані чи якимось іншим чином злочинно використані), чому не створений проєкт утримання парку, де ми побачимо гарантії його процвітання в найближчому майбутньому, і чому не зроблений опис цінних багаторічних насаджень.