0 Київ
ХАМАС і Путін – різні загрози, але їх об'єднує одне: вони хочуть повністю знищити сусідню демократію
Ми переживаємо переломний момент в історії – один із тих моментів, коли рішення, які ми ухвалюємо сьогодні, визначатимуть майбутнє на десятиліття вперед. Саме про це я й хотів би поговорити. Уранці [19 жовтня] я повернувся з Ізраїлю. Мені кажуть, що я перший американський президент, котрий поїхав туди під час війни. Я зустрівся з прем'єр-міністром [Біньяміном Нетаньяху] і членами його кабінету. І що найзворушливіше – я зустрівся з ізраїльтянами, які особисто пережили жах нападу ХАМАС 7 жовтня.
В Ізраїлі вбито понад 1300 осіб, зокрема щонайменше 32 американські громадяни. Десятки невинних людей – від немовлят до жінок і чоловіків похилого віку, ізраїльтян та американців – узяли в заручники. Як я сказав сім'ям американців, котрі перебувають у полоні в ХАМАС, ми використовуємо всі можливості, щоб повернути їхніх близьких додому. Для мене як президента немає вищого пріоритету, ніж безпека американців, які перебувають у заручниках.
Терористична група ХАМАС вивільнила чисте, непідробне зло. Але, на жаль, єврейський народ знає, можливо, краще за інших, що немає межі розбещеності людей, коли вони хочуть завдати болю іншим.
В Ізраїлі я бачив людей сильних, рішучих, стійких, але водночас злих, вони шоковані й відчувають глибокий, глибокий біль. Я також розмовляв із президентом Палестинської автономії [Махмудом] Аббасом і підтвердив, що Сполучені Штати, як і раніше, віддані праву палестинського народу на гідність і самовизначення. Дії терористів ХАМАС не позбавляють палестинців цього права.
Як і багато інших, я вбитий горем через трагічну загибель палестинців, зокрема внаслідок вибуху в лікарні в секторі Гази, відповідальні за який не ізраїльтяни. Ми оплакуємо кожне втрачене безневинне життя. Ми не можемо ігнорувати загибель безневинних палестинців, які хочуть лише жити в мирі й мати можливості.
Напад на Ізраїль перегукується з майже 20 місяцями війни, трагедій і жорстокості, завданих народу України – людям, які дуже постраждали з моменту, коли Путін почав своє тотальне вторгнення. Ми не забули про масові поховання, виявлені тіла зі слідами тортур, зґвалтування, які росіяни використовували як зброю, а також тисячі й тисячі українських дітей, насильно вивезених у Росію й украдених у їхніх батьків. Це біль. ХАМАС і Путін – різні загрози, але їх об'єднує одне: вони хочуть повністю знищити сусідню демократію. Заявлена мета існування ХАМАС – руйнування держави Ізраїль і знищення єврейського народу.
ХАМАС не представляє палестинського народу. ХАМАС використовує палестинських цивільних осіб як живий щит, і через це страждають ні в чому не винні палестинські сім'ї.
Тим часом Путін заперечує, що Україна має чи колись мала справжню державність. Він стверджує, що Радянський Союз "створив Україну". І лише два тижні тому він заявив світові, що якщо Сполучені Штати й наші союзники відмовляться (а якщо Сполучені Штати підуть, наші союзники теж відмовляться) від військової підтримки України, то їй залишиться, цитую, "жити тиждень". Але ми не відступаємо.
Якщо ми не зупинимо прагнення Путіна до завоювання України, він не обмежиться лише Україною. Путін уже погрожував "нагадати Польщі", що їхні західні області були "подарунком" від Росії
Я знаю, що ці конфлікти можуть здатися дуже далекими. І, звісно, ви можете запитати себе: чому це важливо для Америки? Дозвольте мені сказати, чому забезпечення успіху Ізраїлю й України є життєво важливим для національної безпеки Америки. Історія навчила нас, що, коли терористи не платять за свій терор, коли диктатори не платять за свою агресію, вони спричиняють ще більший хаос, смерть і руйнування. Вони продовжують, а ціна й загрози для Америки і світу й далі зростають.
Якщо ми не зупинимо прагнення Путіна до влади й контролю над Україною, він не обмежиться лише Україною. Путін уже погрожував "нагадати Польщі", що їхні західні області були "подарунком" від Росії. Один із його головних радників, колишній президент Росії [Дмитро Медведєв], назвав Естонію, Латвію й Литву "Балтійськими провінціями" Росії. Це – наші союзники по НАТО. Протягом 75 років НАТО зберігає мир у Європі та є наріжним каменем американської безпеки. І, якщо Путін нападе на союзника по НАТО, ми захищатимемо кожен дюйм НАТО, як того вимагає і [Вашингтонський] договір.
Є те, чого ми не прагнемо, – ми не прагнемо, щоб американські війська воювали в Росії чи проти Росії. За межами Європи наші союзники і, що, можливо, найголовніше, наші противники спостерігають. Вони стежать за нашою реакцією на те, що відбувається в Україні. Якщо ми підемо й дозволимо Путіну позбавити Україну незалежності, потенційні агресори в усьому світі наважаться спробувати зробити те саме. Ризик конфлікту й хаосу може поширитися й на інші частини світу – в Індо-Тихоокеанський регіон, на Близький Схід. Особливо на Близький Схід.
Іран підтримує російське угруповання в Україні, а також підтримує ХАМАС та інші терористичні угруповання на Близькому Сході. І я притягну їх до відповідальності. США й наші партнери в регіоні працюють над побудовою кращого майбутнього для Близького Сходу, у якому Близький Схід буде стабільнішим, тісніше пов'язаним зі своїми сусідами, зокрема завдяки інноваційним проєктам, таким як залізниця Індія – Близький Схід – Європа, про що я оголосив цього року на саміті найбільших економік світу. Передбачуваніші ринки, більше зайнятості, менше гніву, менше невдоволення, менше воєн. Це принесе користь людям, це принесе користь народам Близького Сходу і принесе користь нам.
Американське лідерство – це те, що об'єднує світ. Американські альянси – це те, що гарантує нам безпеку. Американські цінності – це те, що робить нас партнером, із яким хочуть працювати інші країни. Ставити все це під загрозу, якщо ми підемо з України, якщо ми відвернемося від Ізраїлю, – це того не варте. Ось чому завтра я збираюся подати в Конгрес терміновий бюджетний запит для фінансування потреб національної безпеки Америки, підтримки наших найважливіших партнерів, зокрема Ізраїлю й України. Це розумна інвестиція, яка принесе дивіденди американській безпеці протягом поколінь, допоможе нам уберегти американські війська від небезпеки, допоможе нам побудувати світ, який буде безпечнішим, більш мирним і успішним для наших дітей та онуків.
В Ізраїлі ми маємо переконатися, що вони мають усе необхідне для захисту свого народу сьогодні й завжди. Пакет, який я скерую і прошу Конгрес ухвалити, є безпрецедентною прихильністю безпеки Ізраїлю, яка посилить якісну військову перевагу Ізраїлю. Ми збираємося переконатися, що "Залізний купол" і далі охороняє небо над Ізраїлем. Ми збираємося переконатися, що інші ворожі сили в регіоні знають, що Ізраїль сильніший, ніж будь-коли, і запобігатимемо розширенню конфлікту.
Коли Америка пережила пекло 11 вересня, ми також відчули лють. Поки ми домагалися справедливості, ми робили помилки. Я застеріг уряд Ізраїлю, щоб він не був засліплений гнівом
Водночас Нетаньяху і я вчора обговорили гостру потребу, щоб Ізраїль діяв за законами війни. Це означає, наскільки це можливо, захищати мирних жителів у бою. Жителям Гази терміново потрібні їжа, вода й ліки. Під час переговорів із лідерами Ізраїлю і Єгипту я досяг угоди про передання першої партії гуманітарної допомоги від ООН палестинському цивільному населенню в секторі Гази. Якщо ХАМАС не переспрямує й не вкраде цієї партії, ми маємо намір надати можливість для стійкого доправлення життєво важливої гуманітарної допомоги палестинцям. І як я сказав в Ізраїлі: хай як важко це буде, ми не можемо відмовитися від миру. Ми не можемо відмовитися від рішення про створення двох держав [палестинської та ізраїльської]. Ізраїль і палестинці однаково заслуговують на те, щоб жити в безпеці, гідності й мирі.
І тут, удома, ми маємо бути чесними із самими собою. Протягом останніх років ненависть дістала надто багато кисню, це підживлювало расизм, антисемітизм та ісламофобію тут, в Америці.
Теракти 7 жовтня залишили глибокі шрами й жахливі спогади в єврейській громаді. Сьогодні єврейські сім'ї занепокоєні тим, що їх переслідують у школі, коли вони ходять вулицею із символами своєї віри або займаються повсякденними справами. Я знаю, що багато хто в мусульманській чи арабській американській спільноті, у палестинській американській спільноті обурений і скривджений, кажучи собі: "Знову ми стикаємося з ісламофобією й недовірою, які ми бачили після 11 вересня".
Буквально минулого тижня матір жорстоко поранили, а маленького хлопчика, якому виповнилося шість років, убили у власному будинку в Чикаго. Його звали Вадеа, гордий американець, горда палестинсько-американська сім'я. Ми не можемо стояти осторонь і мовчати, коли це відбувається. Ми маємо беззастережно засудити антисемітизм. Ми також маємо беззастережно засудити ісламофобію. Хочу, щоб усі, кому боляче, знали – я бачу вас. Ви всі – Америка.
У такі моменти, коли страх і підозра, гнів і лють посилюються, нам доводиться працювати старанніше, ніж будь-коли, щоб зберегти цінності, які роблять нас такими, якими ми є. Ми є нацією релігійної свободи, свободи вираження поглядів. Ми всі маємо право дискутувати й не погоджуватися, не побоюючись стати об'єктом переслідувань у школах, на робочих місцях чи в суспільстві. Ми маємо відмовитися від насильства й уїдливості, бачити одне в одному не ворогів, а співвітчизників-американців.
Коли я був у Ізраїлі, я сказав, що, коли Америка пережила пекло 11 вересня, ми теж відчули лють. Поки ми домагалися й домоглися справедливості, ми робили помилки. Я застеріг уряд Ізраїлю, щоб він не був засліплений гнівом. І тут, в Америці, не забуваймо, хто ми. Ми відкидаємо всі форми ненависті як проти мусульман, так і проти євреїв чи будь-кого. Це те, що роблять великі нації, а ми – велика нація.
Ми не можемо й не дозволимо перемогти терористам на кшталт ХАМАС і тиранам на зразок Путіна. Я відмовляюся дозволити цьому статися. У такі моменти ми маємо пам'ятати, хто ми. Ми – Сполучені Штати Америки. І немає нічого понад наші можливості
Щодо України, я прошу Конгрес переконатися, що ми можемо й далі без перебоїв передавати Україні зброю, необхідну їй для захисту, щоб Україна могла зупинити жорстокість Путіна в Україні. Вони досягають успіху. Коли Путін вторгся в Україну, він думав, що захопить Київ і всю Україну за лічені дні. Що ж, минув понад рік – і Путін зазнав і далі зазнає невдач. Київ досі стоїть завдяки хоробрості українського народу. Україна повернула собі понад 50% території, яку колись окупували російські війська, за підтримки коаліції під керівництвом США, що складається з більш ніж 50 країн світу, які роблять свій внесок у підтримку Києва.
Путін звернувся до Ірану й Північної Кореї з проханням про закупівлю ударних дронів і боєприпасів для терору українських міст. Із самого початку я сказав, що не посилатиму американських військ в Україну. Усе, про що просить Україна, – це допомога: зброя, боєприпаси, можливості, щоб витіснити російські війська, які вторглися на її територію, а також системи протиповітряної оборони, що дають змогу збивати російські ракети до того, як вони знищать українські міста.
Дозвольте мені дещо прояснити: ми передаємо в Україну обладнання на наших складах. І коли ми використовуємо гроші, виділені Конгресом, ми використовуємо їх для поповнення власних запасів обладнанням, яке захищає Америку і яке виготовляють в Америці: ракетами Patriot для систем ППО, виготовленими в Аризоні; артилерійськими снарядами, які виготовляють у 12 штатах країни, зокрема в Пенсільванії, Огайо, Техасі й багатьох інших. Як і під час Другої світової війни, сьогодні американські робітники створюють арсенал демократії та служать справі свободи.
Дозвольте мені закінчити однією історією. Раніше цього року я сів на борт Air Force One і здійснив секретний рейс у Польщу. Там я сів у поїзд із затемненими вікнами й вирушив у 10-годинну поїздку в Київ, щоб підтримати народ України напередодні річниці їхньої хороброї боротьби проти Путіна. Мені сказали, що я був першим американським президентом, який відвідав зону бойових дій, котрої не контролювали збройні сили США, із часів президента Лінкольна. Зі мною була лише невелика група співробітників служби безпеки й кілька радників. Але, коли я вийшов із поїзда й зустрів президента Зеленського, я не почувався самотнім. Я приніс із собою ідею, обіцянку Америки людям, які борються за те, за що ми боролися 250 років тому: свободу, незалежність, самовизначення.
Коли я йшов Києвом із президентом Зеленським під звуки сирен повітряної тривоги, я відчув те, у що завжди вірив сильніше, ніж будь-коли до цього: Америка, як і раніше, є маяком для світу. Ми, як сказала моя подруга Мадлен Олбрайт, незамінна нація. Сьогодні в усьому світі є люди, які сподіваються на нас, які вірять у краще життя завдяки нам, які відчайдушно хочуть, щоб ми не забули про них.
Але час має вирішальне значення. Я знаю, що в нас удома є розбіжності. Ми маємо забути про них. Ми не можемо дозволити дрібній, злісній партійній політиці заважати виконанню наших обов'язків як великої нації. Ми не можемо й не дозволимо перемогти терористам на кшталт ХАМАС і тиранам на зразок Путіна. Я відмовляюся дозволити цьому статися. У такі моменти ми маємо пам'ятати, хто ми. Ми – Сполучені Штати Америки. І немає нічого понад наші можливості, якщо ми зробимо це разом.
