+2 Київ
Путін сидітиме у трибуналі. Хоча зараз багато кому це видається практично неможливим
– Чи є ймовірність того, що Росію виключать із Радбезу ООН і яка ймовірність створення міжнародного трибуналу?
– Найближчим часом Росію ніхто не виключить із Радбезу ООН. Мені хотілося б сказати щось інше, але, на жаль, я розумію, що це практично нереально.
Щодо трибуналу, його створять і я більш ніж упевнений, що Путін зокрема сидітиме в цьому трибуналі. Коли починалася історія [колишнього президента Сербії Слободана] Мілошевича, починали збирати документи щодо його злочинів, він був президентом Сербії, і тоді всі казали, що його ніколи серби не видадуть. І навіть якщо серби щось замислюють, за нього заступиться Москва. У підсумку ми знаємо, що він свої дні доживав у в'язниці. Тому я більш ніж упевнений, що те саме буде і з Путіним. Хоча зараз багато кому це видається практично неможливим.
– Доки Путін при владі, чи реально притягнути до відповідальності головних дійових осіб цього повномасштабного вторгнення?
– Звісно, ні. Головний момент – це смерть Путіна політична або фізична. Доки Путін перебуває при владі, йому подітися нікуди, він рухатиметься до останнього. Йому начхати абсолютно на смерті – 1 тис. чи 100 тис. Політична або фізична смерть Путіна відкриє для нас можливість.
– Чи є ймовірність того, що у Кремлі замислять переворот або навіть фізичну ліквідацію президента Росії?
– Відкидати це неможливо, але поки що це більше схоже на міфологему. Щоб щось таке сталося, потрібно мати надзвичайно високий рівень довіри між усіма учасниками змови і треба розуміти, на кого ти ставиш. Поки що, я думаю, немає ні першого, ні другого.
Жодних хвилювань щодо мобілізації в Російській Федерації немає і найближчим часом не буде
– Чому в Росії залишається такий високий відсоток підтримки політики Путіна?
– Рейтинг Путіна більш ніж високий, але ця цифра не має значення. Важливо дивитися на цифру опитувань про правильний чи неправильний напрямок руху держави. Тут ми маємо те, що психологи називають двомислення, коли людина водночас має два прямо протилежні погляди на той самий факт. З одного боку, уся соціологія свідчить, що в росіян немає картини майбутнього й розуміння, куди рухається країна. Але водночас кажуть, що країна рухається у правильному напрямку – це 65–68% у середньому по країні.
Головне запитання: чи вдасться цьогоріч холодильнику перемогти віртуальну радість від вставання з колін? Ситуація така, що росіяни мають величезний віртуальний страх – страх втрати величі.
Поки холодильник більш-менш заповнений, це дає змогу більш-менш почуватися в межах комфорту. Якщо ми говоритимемо про перспективи 2023 року, є два найважливіші моменти: перший – якщо все просуватиметься в економіці так, як сьогодні, то до червня – липня глибинний росіянин реально відчуватиме досить серйозні економічні проблеми й почне розуміти, що холодильник у нього починає пробуксовувати.
Другий момент – відсутність перемог. Протягом пів року вони йдуть від Лисичанська до Бахмута. У росіян немає приводів для гордості взагалі, бо поки що на фронтах їм нічого не вдається. Для Путіна просто архіважливо показати хоч щось на фронті.
Почнуть працювати санкції, триватиме закручування гайок – ось це все разом до літа дасть свій накопичувальний ефект. І він може вилитися в те, що кількість тих, хто каже, що країна рухається у правильному напрямку, різко зменшуватиметься.
– Чи може бути зміна державної політики у РФ?
– Поки Путін живий і при владі, жодної зміни державної політики немає і не буде.
– До чого зараз готують росіян?
– Думаю, друга хвиля мобілізації буде, і вона мине так само спокійно, як і перша. Жодного спротиву російського народу не буде. Причин багато. Одна з найважливіших – цілковита відсутність емпатії. У росіян немає емпатії навіть до тих, хто воює, своїх: "Я ж підтримую Путіна, цього досить. Я не маю ще виявляти якесь співчуття". Ось така сама буде й наступна хвиля: "300 тис. узяли. Мене не взяли – от і добре".
Публіцист Володимир Пастухов свого часу сказав, що росіян визначає три моменти – фаталізм, мазохізм і мрійливість. Але я ще сюди додаю четвертий момент – агресивність. Вона посилена останнім часом у зв'язку з відсутністю взагалі причин для гордості. Отже, ти маєш або здаватися, або виявляти агресію. Поки що вони на стадії агресії, здаватися почнуть трохи згодом.
Тому жодних хвилювань щодо мобілізації в Російській Федерації немає й найближчим часом не буде в жодному регіоні. Те, що ми бачили в Дагестані, – це випадковість.
Щодо решти. Головний момент для нас – чи зможуть росіяни десь знайти складну електроніку, передусім чипи. І чи зможуть вони дістати підтримку якоїсь більш-менш впливової країни, яка не побоїться давати зброю. Поки що, на щастя, цього немає. Поки що в них, окрім іранських дронів і розконсервованої білоруської техніки, нічого немає. У них немає воєнних союзників. Якщо цього не буде, незалежно від того, буде друга хвиля мобілізації чи ні, це буде складно для нас, але не критично.
Якщо Пригожин зникне з інформаційного поля, йому загрожує зокрема і фізична смерть
– З міністром оборони Сергієм Шойгу вже питання закрите, на нього зараз усіх собак вішатимуть?
– Ні, поки що Путін, я думаю, дав йому ще час і Шойгу залишається у строю. Річ у тім, що не можна змінити і сказати: ми вирішили конфлікт. Після Шойгу треба змінити ще людей 20–30 вищого керівництва, не тільки військового. А цих людей, по-перше, немає, а по-друге, треба розуміти, що не в характері Путіна робити такі речі. Він узагалі дуже складно розстається з людьми, тому зараз певну індульгенцію дали, Шойгу сказали: "Ти спробуй ще, ти залишаєшся у строю". І поки що, я думаю, Шойгу залишатиметься. Навіть більше, наскільки я розумію, [засновнику ПВК "Вагнер" Євгенові] Пригожину пояснили, що не треба так зариватися й наїжджати на Шойгу і [начальника Генштабу збройних сил РФ Валерія] Герасимова.
Другий момент. Ми маємо розуміти, яка логіка у Пригожина: якщо він зникне з інформаційного поля, куди він уже зайшов і яке вже почав розхитувати, йому загрожує зокрема і фізична смерть. Він зайшов на територію занадто багато кого – поліції, міністерства юстиції, ФСБ і міноборони. Тобто він занадто багато кому перейшов дорогу і це дуже багато кого насправді напружує. Він хоче увійти до найвищого ешелону політики, так само, як і глава Чечні Рамзан Кадиров. У них одне завдання – у наступному виборчому циклі увійти до парламенту зі своїми впливовими групами. Вийде чи ні, поки що складно сказати, але вони над цим працюють.
– Тандем Кадиров – Пригожин до чого може привести?
– Це ситуативний тандем, чи буде він дружбою з розрахунку в майбутньому, сказати складно. Кадиров, так само, як і Пригожин, має досить обмежений ресурс. У них є трохи грошей. Вони збираються переступити кілька сходинок і вийти в найвищу лігу. У них є бажання привласнити міноборони. Поки що їм міноборони і Генштабу не віддають. І не забуваймо, що, згідно з російською доктриною, ядерну кнопку мають натиснути одночасно три особи – це президент, міністр оборони та очільник Генштабу. Тому для Путіна настільки важливі і Герасимов, і Шойгу, яких він дуже добре знає.
