0 Київ
Пізно ввечері 29 травня в українському сегменті соцмереж з'явилася шокова новина: у Києві трьома пострілами у спину вбили відомого російського журналіста і публіциста Аркадія Бабченка. Інформацію підтвердили офіційні правоохоронні органи України. Журналісти всю ніч чергували біля під'їзду будинку, де Бабченко знімав квартиру, робили прямі включення з місця трагедії, збирали інформацію з камер відеоспостережень. Не тільки українські, а й світові ЗМІ зарясніли заголовками "Убито одного з найгостріших критиків путінського режиму", а у Facebook ледь не кожен пост був присвячений пам'яті Аркадія Бабченка.
Менше ніж за добу з'явилася не менш шокова, але абсолютно радісна новина: Бабченко живий. Виявилося, СБУ провела спецоперацію й інсценувала "вбивство", щоб запобігти реальному замаху на Бабченка. На прес-конференції голова СБУ Василь Грицак повідомив, що два місяці тому українські спецслужби одержали інформацію, що з Москви надійшло замовлення ліквідувати не тільки Бабченка, але й ще 30 росіян, що перебралися в Україну. За словами Грицака, організатором убивства вже всередині України став якийсь громадянин Г., який найняв знайомого учасника АТО як кілера за $30 тис., причому половину цієї суми виплатив відразу, що зафіксовано в оперативній відеозйомці. Колишній боєць АТО, підкреслив Грицак, одразу ж звернувся в органи, після чого й почалася спецоперація.
У коментарі виданню "ГОРДОН" колишні розвідники і слідчі розповіли, чому не сумніваються, що Кремль "замовив" Бабченка, чому успішна спецоперація СБУ може обернутися приголомшливим провалом і чому успіх українських спецслужб у конкретній справі може стати винятком, якщо не вжити реальних дій щодо реформування органів.
СБУ взяла на себе величезну відповідальність. Якщо проваляться, західні союзники Україні цього не пробачать
Юрій ШВЕЦЬ, колишній радянський розвідник, який працював під прикриттям у США, а нині американський фінансовий аналітик. Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com
– Після прес-конференції СБУ та інших правоохоронних органів України, яка відбулася 30 травня, м'яч опинився на українській стороні. У спецоперацій свої правила і своя логіка. Є надзвичайно важливі спецоперації (а це саме той випадок), які має бути виконано бездоганно, тому що в разі провалу негативний ефект матиме колосальні наслідки.
Що я маю на увазі? Тепер, після оголошення, що історія з убивством Бабченка була спецоперацією українських спецслужб, вони повинні надати залізобетонні докази, що замовлення ліквідувати Бабченка надійшло з Росії. Українські правоохоронці повинні показати організатора вбивства, на якого вийшла Москва, показати кілера й оприлюднити переконливу доказову базу (аудіоматеріали, прихована відеозйомка, документи тощо) участі спецслужб Росії в організації та підготовці вбивства Бабченка.
Якщо зібрані докази виявляться безрезультатними, це стане грандіозним провалом не тільки українських спецслужб, але й держави загалом. Навіть більше, якщо СБУ пішла на таку ризиковану операцію, отже, була санкція вищого керівництва країни, яке опиниться під найсильнішим ударом. Це стосується і першої особи держави. Нарешті, провал завдасть сильного удару по всіх звинуваченнях, які висувають проти Росії за кордоном в інших "мокрих справах", починаючи від убивства Литвиненка і закінчуючи отруєнням Скрипалів.
Так спецоперація СБУ може перетворитися на пропагандистську перемогу Москви. Тут або гучна перемога, або приголомшлива поразка. Третього нема. Фактично СБУ взяла на себе величезну відповідальність. Якщо проваляться, західні союзники Україні цього не пробачать, та й українська громадськість не забуде під час майбутніх виборів.
Що можна вважати доказом? В ідеалі – перемогу у відкритому судовому процесі. Але Москва в будь-якому разі кричатиме про заангажованість українського суду (хоча хто б уже говорив про незалежну судову систему!). Тому з практичної точки зору українські спецслужби повинні ознайомити своїх західних партнерів з усім тим, що СБУ вдалося одержати і задокументувати під час двомісячної спецоперації. Усе залежить від якості цих матеріалів.
Наскільки вони серйозні з погляду світових стандартів? Це зараз головне питання. Тепер СБУ (а в її особі нинішня влада і, переважно, Україна) стоїть або на порозі блискучої перемоги, або на межі колосальної поразки. Повторюю: зараз м'яч на полі СБУ та інших українських правоохоронних органів. Вони зобов'язані надати докази, що замовлення на вбивство Бабченка дійсно йшло з Москви.
У США в аналогічних ситуаціях ФБР вчиняє так: здійснено злочин, проводять розслідування, а буквально напередодні передання справи в суд співробітник ФБР, який вів розслідування, пише свідчення під присягою, де детально описує всю виконану роботу. Описує все, окрім абсолютно таємних відомостей, на кшталт імені агентів. Показання вивішують на сайті Міністерства юстиції США і вони є тією основою, із якою ФБР іде в суд у цій справі. Думаю, така практика корисна і для України, насамперед, щоб унеможливити скептичне ставлення до суду і можливих кулуарних домовленостей.
Демонстративно розправитися з найяскравішим опозиціонером, щоб залякати інших, – почерк Кремля
Віктор ЯГУН, генерал-майор, заступник голови СБУ з березня 2014-го до червня 2015-го. Фото: Віктор Ягун / Gordonua.com
– Навіщо Кремлю знадобилося замовляти вбивство Аркадія Бабченка? А навіщо знадобилося труїти в Англії Сергія Скрипаля? Демонстрація сили, Росія по-іншому не вміє. Вона не в змозі підняти економіку, продемонструвати прорив у науці, стати цивілізованою правовою державою. Зате може підло, у спину, розстріляти будь-кого, хто дратує. Кремль неодноразово це робив, і не тільки на території Росії.
Як людина, яка більше ніж 20 років пропрацювала у спецслужбах, не можу не розглядати ще одну версію підготовлюваного замаху на Бабченка – чеченський слід. Аркадій пройшов дві чеченські війни, був дуже яскравим гострим військовим журналістом і публіцистом. Окрім того, Бабченко працює на українському кримськотатарському телеканалі ATR, який дуже дратує Росію. Кремль уважає цей телеканал інформаційною загрозою №1 в окупованому Криму, тому що кримські татари, які залишилися на півострові, активно його дивляться. Демонстративно розправитися з найяскравішим опозиціонером, щоб залякати інших, – почерк Кремля.
Що робити Україні в нинішніх реаліях? По-перше, не розслаблятися після вдалої спецоперації щодо запобігання замаху на Бабченка, а кардинально змінювати структуру Служби безпеки. СБУ повинна працювати на безпеку держави, а не на особисті інтереси президента, прослуховуючи опонентів та громадських активістів. А зараз СБУ заточена не тільки на безпеку держави, але й на те, щоб Петро Олексійович пройшов на другий президентський термін. Я розумію, що президент Порошенко дійсно багато робить для України, але не може Служба безпеки держави, що воює, повністю і беззаперечно підкорятися одній людині.
По-друге, необхідно вводити візовий режим і розривати дипломатичні відносини з РФ. Ну неможливо ж одночасно воювати і торгувати з ворогом! Ми живемо ніби в паралельних світах, що не пересікаються: одні ховають бійців, інші – ведуть бізнес із ворогом. Подивіться на Грузію, яка у 2008-му відразу припинила всі контакти з Росією, а потім почала розбиратися: треба відновлювати відносини чи ні.
Що робити громадянському суспільству, щоб успішна спецоперація з порятунку Бабченка не стала одиничною, а нерозслідувані резонансні вбивства було доведено до кінця? Уже не знаю. Мене вражає, як легко влада позбавляється професіоналів, особливо у спецслужбах. В органах зараз затребувані ті, хто вміє "вирішувати питання", а не професійно виконувати свою роботу.
Я не знаю, що ще треба зробити, щоб до української влади дійшло: не можна ставити особисті інтереси вище від суспільних. Поки бачу один вихід: громадяни України з абсолютно різними політичними і світоглядними уявленнями повинні об'єднатися за загальними для всіх позиціями – захист держави. Об'єднатися не для чергового виходу на Майдан, а для того, щоб вимагати від влади конкретних дій. Я не хочу чергової революції, не хочу. Але, боюся, ситуація всередині країни настільки напружена, що соціальний вибух може бути в будь-який момент, і це загрожує всій Україні.
Треба оперативно розслідувати замах, який не відбувся, щоб надати Заходу безперечні докази: замовлення йшло від російських спецслужб. Це необхідно, щоб не залишати Москві поля для маніпуляцій
Петро КОПКА, генерал-майор, керівник інформаційно-аналітичного підрозділу зовнішньої розвідки у 1993–2003 рр., в. о. начальника Головного управління розвідки СБУ у 2003 році. Фото з особистого архіву Петра Копки
– Не сумніваюся, що замовлення ліквідувати Бабченка все-таки було з Москви. Так, журналіст не займався фінансовими розслідуваннями або викриттям корупційних схем, але був і, слава Богу, залишається яскравим публіцистом і послідовним критиком путінського режиму. Думаю, мета підготовлюваного на Бабченка замаху була одна – закрити йому рот. Ми іноді дуже ускладнюємо кремлівську логіку, яка в переважній більшості випадків зводиться до простої дуальності: "Дратує? Ліквідувати!".
Дуже промовистою була миттєва реакція РФ у перші години після того, як з'явилася новина про "вбивство" Бабченка. Простежте, як вони підхопили цю тему і почали розкручувати у вигідному для себе ракурсі:
- МЗС РФ: "Криваві злочини і тотальна безкарність стали рутиною для київського режиму. Вимагаємо від української влади докласти всіх зусиль до оперативного розслідування";
- Рада з прав людини при президентові РФ: "Убивство має відверто провокаційний характер. Ми вимагаємо, щоб розслідування цього вбивства було проведено максимально ретельно і під пильним громадським контролем. Тому ми будемо наполягати на тому, щоб до матеріалів слідства було допущено російських та українських правозахисників";
- Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу про вбивство російського громадянина Аркадія Бабченка в Києві, тому що "не має наміру залишати без уваги жорстокі злочини щодо громадян Росії";
- Орієнтована більше на Москву ОБСЄ закликала Україну ретельно розслідувати вбивство журналіста Бабченка.
До речі, зверніть увагу на третій пункт. Складається враження, що Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу ще до самого факту "вбивства".
Заяви, ніби Росія не могла такого вчинити напередодні чемпіонату світу із футболу, не витримують жодної критики. Хіба замах, який готували, випадає з нової парадигми Кремля у війні проти України, а саме максимальний підрив країни зсередини? Кремль намацав слабку ланку – неготовність українських правоохоронців та спецслужб ефективно діяти у складних умовах. Він це зрозумів на основі аналізу перебігу розслідування вбивств Павла Шеремета, Дениса Вороненкова, Аміни Окуєвої та інших кримінальних справ.
Дуже радий, що у випадку з Бабченком плани Москви зірвалися. Але дестабілізація України ззовні не припиниться, і нашим спецслужбам треба бути до цього готовим. Особливо з огляду на те, що остання люстрація вимила з органів дуже багато професіоналів: із водою виплеснули й дитину.
Зараз багато пишуть: от, СБУ провела блискучу спецоперацію, а на неї все одно наїжджають. Не в цьому справа. Зважати треба на те, що держава не в змозі надати особисту охорону всім, хто її потребує. Потрібна загальнодержавна система гарантування національної безпеки, у якій правоохоронні органи і спецслужби були б ефективним інструментом усього суспільства. А в роботі спецслужб повинна діяти триєдина система: виявлення, запобігання і припинення будь-якого злочину. У кожної складової цієї системи своя логіка роботи. Але саме остання частина – припинення – має бути не тільки покаранням для того, хто вчинив злочин, але і своєрідним попередженням для інших – протиправне діяння не залишиться безкарним.
Тобто мова про те, наскільки влада зараз здатна оперативно розслідувати ці злочини, зокрема замах, який не відбувся. Оперативно розслідувати, зокрема для того, щоб надати Заходу безперечні докази: замовлення йшло від російських спецслужб. Це необхідно насамперед для того, щоб не залишати Москві поля для маніпуляцій. Ну, уявіть, провідні західні інституції недвозначно висловилися на адресу Росії через "убивство" Бабченка, а тепер з'ясовується, що це було всього лише інсценування, яким Росія, звісно ж, не забуде скористатися у своїх інтересах.
Я б не поливав брудом нашу правоохоронну систему, тим більше що одна зі стратегій країни-агресора і внутрішнього ворога – підірвати український сектор безпеки й оборони
Василь БОГДАН, генерал-лейтенант, експерт із питань безпеки, ветеран зовнішньої розвідки України. Фото: radiosvoboda.org
– Україна перебуває у стані війни: Крим анексовано, частину Донбасу окуповано, російська агресія триває. Москва всіма способами, зокрема за допомогою спецслужб, намагається припинити дисидентський рух як усередині Росії, так і за її межами. Насамперед в Україні, куди опоненти путінського режиму виїхали через загрозу своєму життю. Не сумніваюся, замах на Бабченка Москва готувала з двома цілями: залякати опонентів усередині Росії і помститися тим, хто покинув РФ. Помститися, щоб дати сигнал іншим: ми скрізь вас знайдемо і зробимо те, чого ви, на нашу думку, заслуговуєте.
Агресор постійно намагається довести, ніби українська влада не контролює ситуації, не керує процесом, не в змозі захистити людей. А отже, на думку Кремля, Україна потребує зовнішнього ефективного управління саме з боку Росії. Це цілеспрямована стратегія, розрахована на те, щоб змусити Україну діяти так, як цього хоче Кремль. У стратегію входить і деморалізація українського суспільства, зокрема такими терактами, як замах, який готували на Бабченка.
Я категорично не згоден із тими, хто стверджує, що українська влада не контролює ситуації всередині країни. Контролює, і спецоперація СБУ щодо запобігання вбивства Бабченка це довела. Так, є проблеми: корупція, яка роз'їдає суспільство, олігархічно-кланова система тощо. Але! Якби українська влада не контролювала ситуацію всередині країни, Путін давно б був у Києві.
Російські спецслужби та їхні агенти впливу постійно намагаються дестабілізувати Україну зсередини. Наскільки ефективно наші спецслужби цьому протидіють – окрема тема. Так, є проблеми, але є й очевидні успіхи, наприклад, спецоперація щодо запобігання вбивству Бабченка. Зверніть увагу, у США, Великобританії, Німеччині, Франції тощо, де теж готували або здійснювали політичні вбивства, спецслужби не завжди спрацьовували на випередження. Наші спрацювали, і це дуже важливо, хоча не скасовує того, що треба посилювати контррозвідувальний і адміністративний режим, посилювати громадську безпеку.
Я б не поливав брудом нашу правоохоронну систему, тим більше що одна зі стратегій країни-агресора і внутрішнього ворога – підірвати український сектор безпеки й оборони. Це не означає, що ми не маємо права критикувати наші органи. Маємо, є за що. Але спецоперацію щодо запобігання вбивству Бабченка я вважаю найблискучішою і найвдалішою в історії новітньої української контррозвідки. Результат очевидний: життя і здоров'я Бабченка, як і ще 30 людей, які були у списку замовника злочину, збережено. Треба віддати належне і подякувати нашим спецслужбам, які запобігли такому теракту на замовлення російських спецслужб і Кремля.
Потрібно прибрати політичне керівництво від управління силовими і правоохоронними структурами. Щойно політики звідти заберуться, буде шанс реально побороти злочинність
Валерій КУР, полковник міліції, один із засновників і колишній керівник Управління кримінальної розвідки Головного управління з боротьби з організованою злочинністю МВС України, почесний член International Police Association. Фото: Фелікс Розенштейн / Gordonua.com
– Для професіоналів перше запитання, яке постає після кожного вбивства – сui prodest? або кому вигідно? Жорстко і просто: шукайте мотив. Розкриття злочинів починається з того, що всі підлеглі надають мені свій перелік версій убивства з докладним обґрунтуванням: кому вигідно і який мотив? Далі кожну версію опрацьовують, підтверджують або відхиляють, на нашому сленгу "відкидають".
Зі свого досвіду скажу, що злочини, особливо такого рівня і з таким почерком, здійснюють за такими мотивами: майновий характер, помста, професійна діяльність. Причому жоден мотив не відмітають, жодної версії не відкидають, навіть якщо її ймовірність усього 1%. Ми зобов'язані розглядати всі, інакше програємо в розслідуванні. Уже потім ідуть відгалуження, наприклад, злочин вчинено з метою приховати інший злочин, відвернути увагу, створити проблеми або примусити до чогось тощо.
Потім версії шикують у міру ймовірності, тому що розглядати всі версії однаково в держави немає сил і засобів. Це раніше була можливість на кожну версію кидати окрему групу професіоналів. Сьогодні на гучне вбивство збігаються всі, але зі 100 фахівців 99 неефективні. Чому? Протягом останніх років відбулося катастрофічне вимивання професіоналів з усіх органів. У підсумку на місце злочину приїжджає 99% масовки, яких змусила туди прибути бюрократія та обов'язок формально відзвітувати перед начальством. Хоча на місці вбивства достатньо трьох професіоналів – криміналіст, опер і слідчий. Усе. А в нас у всі часи бувало, і сьогодні не виняток, прибігли, "засвітилися" перед керівництвом, пошуміли, створили видимість роботи і... зникли.
Сьогодні співвідношення сил організованої злочинності і професіоналів, які реально розкривають справи, – не на користь останніх. Професійних слідчо-оперативних підрозділів в Україні залишилося мізерно мало. Що робити в нинішніх реаліях? Розуміти, що аргументи: мовляв, важко боротися зі злочинністю під час війни, – це відмовки. Нічого нового вигадувати не треба, усе давно відомо і підтверджено на практиці. По-перше, треба скрізь призначати справжніх професіоналів. По-друге, забезпечити всім необхідним тих, хто реально бореться зі злочинністю. По-третє і головне, прибрати політичне керівництво від управління силовими і правоохоронними структурами. Усе! Щойно політики звідти заберуться, буде шанс реально побороти злочинність.
Поки ж політикам при владі легше витратитися на спікерів та Facebook-блогерів, які переконують громадськість, що нібито дуже складно розслідувати справу, чим кинути засоби й сили на реальну боротьбу зі злочинністю. Як із цим боротися? Поки виходу не бачу. Усоте пояснювати верхівці прописні істини вже немає сенсу, вони мене не чують, усі доводи вважають порожнім звуком. Але все одно громадянське суспільство і журналісти повинні порушувати питання, формувати порядок денний і вимагати у влади відповіді.
