+13 Київ
Цього року мережа магазинів електроніки "Цитрус" святкувала 20 років. Її засновники – одеські бізнесмени Дмитро Зінченко і Григорій Топал. Сфери відповідальності партнери розділили відразу: Зінченко займався розвитком компанії, а Топал – безпекою. Так вони працювали багато років і спільно змогли з невеликої регіональної компанії зробити одну з найбільших торгових мереж в Україні, у якій було 60 магазинів і понад 2 тис. співробітників.
Однак нещодавно стало відомо, що між власниками розгорівся конфлікт. Зінченко звинуватив Топала у спробі рейдерського захоплення. Що стало причиною суперечки, як сварки впливають на роботу мережі та її співробітників, в інтерв'ю виданню "ГОРДОН" розповів Дмитро Зінченко.
Мої вмовляння, що змішувати бізнес і приватне непрофесійно, не допомогли
– На початку липня в інтернеті з'явилася ваша заява про те, що "Цитрус" зазнав рейдерського захоплення. Мережа працює по всій Україні, має тисячі співробітників, такий великий бізнес досить складно непомітно вкрасти. Могли б пояснити, що сталося?
– Події почали розвиватися ще у травні. Ми з моїм партнером Григорієм Топалом спільно ведемо бізнес 20 років, і, чесно кажучи, я не розумію, в який момент він міг так образитися на мене, щоб зважитися на захоплення компанії. Припускаю, що основний мотив простий, – гроші. Він недавно одружився вдруге, витрати зросли. Не відкидаю, що й раніше була певна заздрість, адже всі 20 років я був обличчям компанії. Можливо, ці переживання хтось підігрів. Але це тільки мої припущення, оскільки конструктивної розмови у нас із ним за два місяці так і не вийшло.
Про своє невдоволення Григорій ніколи не говорив уголос, претензій не висловлював. Думаю, він не дарма вибрав для атаки мою дружину Олену. Вона не захотіла дружити з новою дружиною Григорія, чим сильно його образила.
На початку травня Топал розповів своїй колишній дружині, яка дружила з моєю дружиною, що у мене нібито роман з іншою жінкою, що я збираюся піти до неї, а дружину і 12-річного сина кинути ні з чим. Звичайно ж, та передала цю інформацію в усіх подробицях далі. Сказане нічого спільного з реальністю не мало, але провокація вдалася: Олена на емоціях написала Григорію гнівне повідомлення, не вибираючи висловлювань. Той заявив, що образився, і припинив із нами спілкуватися. Навіть більше, зробив скріншоти переписки і став показувати їх нашим партнерам, розповідаючи, як несправедливо ми з ним вчинили. Ця ситуація стала формальним приводом для сварки.
Після цього 8 травня мене на порозі офісу зустрів наш керівник служби безпеки і, опустивши очі, пояснив, що дістав від Григорія вказівку мене не пускати. Я нагадав, що він має відійти вбік і не втручатися, але конфліктувати не став.
– Ви пробували залагодити ситуацію?
– Я спробував поговорити з партнером через нашого спільного друга, але Топал передав у відповідь, що моя дружина сильно образила його і його сім'ю, тому він із нами розмовляти не буде. Мої вмовляння, що змішувати бізнес і приватне непрофесійно, не допомогли. Через якийсь час наш спільний друг усе ж зібрав нас за столом переговорів.
Треба зазначити, що останні півтора року були дуже важкими для мене. У нас були різні кризи, труднощі, змінювався топменеджмент. Так чи інак це лягало на мої плечі. В Одесі удвічі складніше, ніж у Києві, знайти талановитих топів, ніхто до нас їхати не хоче. Аналогічна проблема є в інших великих містах, і навіть у столиці складно закривати такі вакансії.
Тому в серпні минулого року я сам обійняв посаду СЕО і поєднував цю роботу з виконанням обов'язків відсутніх топів. Мені було некомфортно, важко і фізично, і морально, плюс почалася коронакриза, але на кону було все: доля компанії та 2000 робочих місць. А я за весь цей час навіть не взяв собі зарплати СЕО, тому що економив гроші компанії.
Дмитро Зінченко (в першому ряду в центрі). Фото з особистого архіву
На зустрічі я пояснив, що досить працював безплатно, і попросив для себе зарплату СЕО. Крім того, я був єдиним поручителем за боргами компанії. Так вчинити мене переконав Топал. Він не захотів ризикувати своєю нерухомістю, особливо після другого одруження. Оскільки я керував компанією і сам собою не боягузлива людина, погодився піти йому назустріч і бути єдиним поручителем за всіма боргами. Але якщо в нас розбіжності, ми – рівні партнери, я запропонував Гриші порівну відповідати за боргами компанії – а це 500 млн грн.
І остання моя вимога стосувалася відшкодування дисбалансу з вилученого капіталу. За три роки Топал вилучив чималу суму, тому що нова сім'я, квартири, машини тощо. Я як друг із розумінням до цього ставився, сам практично не вилучав грошей, тому що компанія розвивалася, їй потрібні були значні обігові кошти. Умовно кажучи, займався альтруїзмом. На що у відповідь почув: "А чого ж ти нічого не брав? Треба було брати".
По суті, у мене було три головні умови: зарплата СЕО від початку року, поділ відповідальності за боргами компанії та вирівнювання дисбалансу з вилученого капіталу. Вважаю, ці озвучені моменти стали тригером, і він пішов ва-банк. Він попросив паузу подумати. Уже зараз я розумію, він готувався до нападу.
– І що ви зробили?
– Я заздалегідь усіх топів попередив, що зріє великий конфлікт, що так чи інак їх буде втягнуто в нього, щоб люди могли морально підготуватися й мати можливість дистанціюватися від подій.
Поворотною для мене стала історія з мільйоном. У суботу, 13 червня, Григорій уранці раптом мені зателефонував. І заявив, що напередодні привіз у мій кабінет $1 млн готівкою. Чорну сумку з грошима він нібито залишив під столом. А не повідомив мене про це під дивним приводом: "Ти був зайнятий, я не хотів тебе турбувати". Зрозуміло, жодних грошей я не знайшов. Оскільки в офісі здійснюють відеоспостереження, я попросив у служби безпеки відео, щоб подивитися, приходив хтось чи ні. За дивним збігом обставин камери того дня не працювали.
Зрозуміло, це був "розвод". Я знову запросив Топала поспілкуватися. Він на зустріч прийшов. Я запитав, чи не соромно йому? Ми стільки років разом пройшли як бойові товариші, як можна зараз так чинити? Він очі опустив, сказав, що гроші, напевно, хтось украв і він напише заяву в поліцію. Я запропонував йому подумати і перепросити, щоб ми забули цю історію.
Вхід у кабінет Зінченка опечатав слідчий Приморського райвідділу поліції. Фото з особистого архіву
Але Григорій вирішив дограти спектакль до кінця. За кілька днів я виявив, що двері мого кабінету опечатали. На папірці було написано: проводять слідчі дії, Приморський райвідділ МВС, номер ЄРДР, печатка.
Я – до начальника служби безпеки. Він запевнив, що уявлення не має, про що йдеться. Звичайно, він брехав.
Тому я зателефонував друзям і попросив їх дізнатися, що в поліції. Мені розповіли, що вранці прийшов мій партнер і попросив терміново зареєструвати кримінальну справу за фактом зникнення 1 млн грн (уже не доларів) у нашому офісі. Він нікого конкретно не звинувачував. Цього самого дня почав телефонувати слідчий, запрошувати мене, мого водія на допит. Так з'явився ще один спосіб попсувати мені нерви.
А незабаром настала кульмінація: 1 липня Топал дав команду не пускати мене в офіс і відрекомендував співробітникам нового СЕО – свого кума Вадима Лисюка. Це колишній військовий і досить груба людина, він уже працював у нас у компанії і ми з партнером його одного разу звільняли.
Водночас Топал людям сказав: "Дмитро Олександрович втомився, йому потрібен відпочинок. Ось новий СЕО. Усі питання вирішуйте через нього".
Звичайно, мені відразу стали телефонувати працівники, з'ясовувати, що сталося. Вони розповідали, що того дня виставили купу охорони на всіх входах і виходах в офіс, тільки б мене не пускати. Але я вирішив узяти паузу й подивитися, що буде далі. Я розумів, що Топал не охолоне і справа кепсько пахне.
Тепер я розумію, що стеження могли використовувати не тільки для контролю, але і для шантажу співробітників
– Ви сказали, що за вами здійснювали стеження. Як ви дійшли такого висновку?
– Є поняття відеомоніторингу. Він є в багатьох компаніях, магазинах, офісах. І в "Цитрусі" теж. У нас із Григорієм була домовленість, що в моєму кабінеті і вітальні камер не буде. Але він мені неодноразово пропонував улаштувати стеження за членами моєї сім'ї, я здогадувався, що також можуть стежити і за мною. Але, правду кажучи, не хотів у це вірити.
Потім ці здогадки несподівано підтвердилися. У мій день народження, 8 липня, мій партнер зробив мені "подарунок": виклав у корпоративному чаті, доступ до якого має величезна кількість співробітників "Цитруса", сфабриковане інтимне відео з мого кабінету. За "дивним" збігом обставин у цьому корпоративному чаті опинилася зовсім стороння людина (її звільнили раніше за крадіжку), яка запросила туди і мою дружину. Їм було мало зганьбити мене перед очима в усіх співробітників, вони ще й організували жваве обговорення деталей у цьому чаті. Серед людей, які влаштували відверте цькування моєї дружини, був і новий СЕО компанії. Він сховався під анонімним ніком, але я дуже давно з ним знайомий, добре знаю його лексику і манеру спілкування. Я вважаю, що, зробивши цей брудний вчинок, Григорій та Вадим зовсім втратили свою чоловічу честь.
– І ваша дружина вас після всього цього не кинула?
– Моя дружина – досить розумна жінка, чудово розбирається в людях і прекрасно розуміє, що всі ці дії були жалюгідною помстою, мета якої очевидна: позбавити мене головної опори – моєї сім'ї. Олена відреагувала із властивим їй почуттям гумору. Не підтримали цю витівку і багато співробітників, деякі не побоялися висловити свою думку про такий низький вчинок. Зрозуміло, мене хотіли деморалізувати.
Зате я дістав докази наявності прихованої камери в моєму кабінеті. Оскільки саме Топал відповідав за безпеку і координував дії начальника служби безпеки, мені зрозуміло, хто це стеження організував. До речі, викладене в чат сфабриковане відео було датоване 28 квітня. І це ще один аргумент, який підтверджує, що зовсім не сварка з моєю дружиною стала причиною нашого з Топалом конфлікту. Він давно почав готуватися і просто якийсь час збирав потрібний йому компромат. Мій діловий партнер явно перегнув палицю.
– Але в мережі досить скарг від колишніх співробітників про тотальне стеження у вашій компанії. Не могли ж ви їх не бачити?
– Раніше, коли я читав такі відгуки про тотальне стеження, камери зі звуком, які мало не в туалеті стоять, вважав, що це у страху очі великі, працівники просто перебільшують. Мені шкода, що раніше не довіряв цій інформації.
Коментар колишнього співробітника компанії. Скріншот: thepage.ua
Тепер я розумію, що стеження могли використовувати не тільки для контролю, але і для шантажу співробітників. До речі, є факти, що також напівлегально прослуховували телефони співробітників, відстежували їхнє переміщення. А це незаконно. Такі дії можливі тільки в межах слідства і за рішенням суду. Це дуже токсична історія для всіх.
Я хотів би розійтися з партнером мирно й цивілізовано
– У якому ви зараз статусі?
– Щось Топалу вже вдалося віджати. Він від'єднав мене від усіх інформаційних джерел у компанії, від пошти і корпоративних чатів. Співробітникам під страхом звільнення заборонено зі мною спілкуватися. Із кінця червня він перекрив мені доступ до фінансів компанії, дивідендів, надходжень від оренди (у нас є у спільному користуванні кілька об'єктів нерухомості). Фактично зараз він повністю контролює компанію, грошові потоки, фінансову діяльність і може робити що завгодно.
Зрозуміло, Топал не провернув би це все самостійно. Деякі співробітники не змогли зайняти зважену позицію і стали на бік мого партнера, допомогли йому здійснити захоплення компанії. Серед них опинилися фінансовий директор і керівник юридичного департаменту.
– Документи на бізнес у вас залишилися?
– Структура компанії у нас була типовою для України, коли активи розподіляли серед низки компаній. Юридичною організацією бізнесу та оптимізацією податків якраз займався Топал. У більшості операційних компаній, де зосереджено основні активи, ні він, ні я не фігурували. І Григорій всіляко противився тому, щоб усе правильно структурувати, щоб був холдинг із двома акціонерами.
Зараз, ретроспективно оцінюючи ситуацію, я розумію – це була навмисна гра, щоб не структурувати наших активів. Адже коли в тебе права власності, провернути таке свавілля набагато складніше.
У нас є компанія "Зе-Інвест", яка володіє всіма торговельними марками компанії, включно із брендом "Цитрус", LAPTI, E-ton, Like.Bike тощо. У ній два акціонери, які володіють рівними частками – я і Григорій Топал. Усі інші підприємства були на так званих номінальних директорах, якими є наші юристи, які також стали на бік мого партнера в цьому конфлікті.
Ще 24 червня вони переоформили на свою людину важливу для нашої групи компанію "Плейсмент інвест", яка повністю належала моєму 74-річному батькові. Юристи поклали у стос довіреностей, які він постійно підписує, акт приймання-передання. Тато їм довіряв, тому що вони давно співпрацювали, і поставив не дивлячись підписи на всіх документах. Він навіть не підозрював, що може бути підступ. Але в такий нехитрий спосіб компанія перейшла довіреній особі Топала. Йому продали корпоративні права за 1 тис. грн. Я про це дізнався випадково, коли взявся розбирати паперами.
Дані про зміну власника компанії. Скріншот: opendatabot.ua
Також обманом, підробивши підписи, забрали корпоративний автомобіль, оформлений на мою маму. І, до речі, машину переписали на одного мого колишнього партнера. Ось так, заручившись підтримкою юристів, мій ексбізнес-партнер абсолютно нахабно діє за моєю спиною і не думає про наслідки.
– А якими можуть бути наслідки для компанії та її працівників?
– Наразі "Цитрус" переживає відтік кадрів. Насамперед іде топменеджмент – люди, що доклали чималих зусиль для іміджу бренда (який, до речі, сьогодні оцінюють у $65 млн). Уже пішли керівник корпоративного університету і співавтор унікального проєкту "ЦеКонституція" Фрол Харько, операційний директор Олександр Чистяков, керівник освітнього проєкту Олександр Войтович, керівник онлайн-бізнесу citrus.ua Віталій Пилипенко, керівниця служби підтримки клієнтів Юлія Тихончик. Ця втрата непоправна. І відтік мізків триває.
Мені боляче говорити про це, але майбутнє постає незавидне. На мою думку, сценаріїв може бути всього три: поглинання компанії третьою стороною, хоча це малоймовірно через наявність конфлікту між власниками; зникнення компанії; її перехід до Топала, який просто кине співробітників, партнерів і кредиторів мережі, щоб заволодіти всіма її активами.
Але, незважаючи на все, я, як і раніше, володію 50% компанії. Мені чужого не треба, але свою частку в компанії я нікому дарувати не маю наміру. І навіть якщо мій бізнес-партнер продасть свою частину кому-небудь, я своєї не віддам. Отже, той, хто купить частину Топала, не матиме контрольного голосу в управлінні компанією і буде змушений розмовляти зі мною безпосередньо.
– Ви так спокійно про все розповідаєте, тому що вже знайшли спосіб врегулювати конфлікт?
– Я майже весь липень прохворів на коронавірус і був на ізоляції. Повірте, це не найприємніший стан. І мені ще пощастило, що хворобу спіймали на ранній стадії, коли легені зазнали незначних ушкоджень. Зрозуміло, я не збираюся дарувати комусь 20 років свого життя і половину компанії.
– А чому ви не звертаєтеся до суду?
– По суті, мережа "Цитрус" – це ціла низка юридичних осіб. І, як я говорив раніше, їх зареєстровано на номінальних осіб, а саме на представників різних служб компанії, які безпосередньо підпорядковуються Топалу (юристи, працівники служби безпеки, фінансисти). Це ускладнює врегулювання конфлікту у правовому полі.
Ситуація із "Цитрусом" – урок усім бізнесменам, які, створюючи бізнес на догоду оптимізації податкового навантаження, нехтують захист своїх прав. Однак є й інші важелі впливу, тому ефективні способи точно буде знайдено. (Сміється).
Мені хотілося б розійтися з партнером мирно й цивілізовано. Однак точку неповернення у дружніх і ділових стосунках уже пройдено. Тому я дозволив ситуації охолонути. Мій партнер вирішив скористатися паузою, яку я взяв, зокрема через хворобу, і вчинив, по суті, шахрайські дії, ще й втрутився в моє особисте життя, намагаючись повністю зруйнувати його. Зрозуміло, це мене відвернуло на час, але не зупинило. Я не сумніваюся в поверненні групи компаній "Цитрус" під мій контроль.
З одного боку, важливо зазначити, що бізнес – це найпростіший спосіб продемонструвати світу, у що ти віриш. Той унікальний досвід, який здобувають покупці, приходячи в наші магазини, – це відображення мого уявлення про те, як люди мають зустрічатися з інноваціями і відкривати майбутнє за допомогою технологій. Без цієї візії проєкт втратить свою конкурентну перевагу і перетвориться на чергові безликі квадратні метри, які торгують технікою.
З іншого боку, світ стає все більш і більш прозорим. Жодна дія за межею закону та етики не залишається непоміченою. Навіть більше, низькі вчинки заплямовують не тільки власну репутацію, як вийшло з моїм партнером, але і репутацію контрагентів, які дають фінансування, права на дистрибуцію і входять у системні колаборації. Я точно знаю, що сучасним бізнесменам не по дорозі з людьми без честі. Саме тому я не сумніваюся у своїй перемозі.
