Від заснування "Азову" до генерала. Найцікавіше про Білецького, якого намагалися вбити росіяни 

Білецький народився 5 серпня 1979 року в Харкові. Вивчав історію в Харківському національному університету імені Каразіна, свій диплом присвятив діяльності Української повстанської армії.

У 90-х брав активну участь у націоналістичних організаціях, намагався потрапити на війну в Косово на боці сербів, його затримали під час акції "Україна без Кучми". Відомий під псевдо Білий вождь.

У середині 2000-х Білецький створив у Харкові організацію "Патріот України", яка займалася фізичною підготовкою молоді. Уже тоді учасники організації готувалися до війни з Росією.

Під час Революції гідності організація увійшла до силового крила протестів – "Правого сектору".

2011 року на нього скоїли замах, тоді він дістав поранення і потрапив до лікарні.

Білецький був народним депутатом Верховної Ради України (2014–2019 роки). 2016 року заснував політичну партію "Національний корпус" на базі громадської організації "Цивільний корпус "Азов" і активістів, які підтримували полк.

Заснування "Азову"

2014 року, після початку бойових дій на Донбасі, на основі "Патріота України" Білецький сформував партизанський загін так званих чорних чоловічків – "Чорний корпус". Вони нейтралізували базу антиукраїнських сил – клуб "Оплот", який на той час був головним осередком координації проросійських сепаратистів у Харкові. Також обороняли від сепаратистів Харківську облдержадміністрацію, вказано на сайті 3-го армійського корпусу.

15 березня в центрі Харкова "Чорний корпус" узяв учать у боєзіткненні з проросійськими силами на вулиці Римарській – ті зі зброєю намагалися взяти штурмом офіс "Патріота України", але захисникам будівлі вдалося відбити атаку.

У травні, як повідомляли в корпусі, "чорним чоловічкам" надійшла інформація від Білецького, що українські війська покинули базу в Бердянську й росіяни і сепаратисти вже розтягують зброю військової частини. Єдиний спосіб легально зберегти зброю – трансформуватися з партизанського загону в міліцейський. Так з'явився батальйон спеціального призначення МВС "Азов". У річницю "Азову" 2025 року пресслужба корпусу опублікувала унікальні кадри тих подій.

Новостворений добровольчий підрозділ здійснив низку успішних операцій на донецькому напрямку. Улітку 2014 року "Азов" звільнив Маріуполь, Мар'їнку, узяв участь у боях під Іловайськом. За кілька місяців підрозділ розширився до полку й уперше в Україні ввів стандарти НАТО.

Узимку 2015 року полк провів Широкинську наступальну операцію, унаслідок якої відкинули лінію фронту від Маріуполя. "Ідею наступу в новоазовському напрямку називали божевільною і не вірили в успіх", – згадував Білецький у блозі "Українській правді".

Білецький від самого початку наголошував, що "Азов" має бути боєздатним, професійно екіпірованим й організованим.

Однак "Азов" від самого початку супроводжувала широка увага медіа через звинувачення в неонацизмі, які розганяла російська пропаганда. Білецький спростував їх. В ефірі "Свободи слова Савіка Шустера" 2021 року він розповідав, що частина іноземних добровольців, яка служила в "Азові", – це були інструктори, медики, тактичні санітари, котрі рятували поранених на полі бою й займалися евакуацією.

"Причому більшість із них були не представниками якихось радикальних груп із Заходу, як часто стверджують, а громадянами Росії й Білорусі. Це люди, які приїхали воювати за свободу своїх країн і підтримати Україну", – заявляв Білецький.

Він також наголошував, що "Азов" інтегровано в Національну гвардію України, він підпорядковується командуванню ЗСУ, має штатну структуру, військові квитки для всіх бійців і суворий контроль за озброєнням.

ТрО, 3-тя штурмова й армійський корпус

У перші години повномасштабної війни Білецький формує загін ТрО "Азов". Підрозділ захищав Київ і Київську область, здійснюючи рейди в районах Гостомеля, Ірпеня, Бучі й Ворзеля.

Разом із силами ЗСУ на околицях Броварів бійці розбили колону БТГр 6-го танкового полку 90-ї танкової дивізії армії РФ. Тоді росіяни втратили майже цілий полк.

У січні 2023 року підрозділ масштабують до 3-ї штурмової бригади й скеровують у Бахмут, на напрямок головного удару ПВК "Вагнер".

Протягом літа – осені бригада повертає під український контроль Андріївку й понад 20 км², тобто приблизно 10% від територій, які сили оборони звільнили за час літнього контрнаступу. The Times називав бригаду "одним із найзапекліших бойових підрозділів країни".

У березні 2025 року її розширили до 3-го армійського корпусу, а Білецький став його командиром.

У жовтні президент України Володимир Зеленський надав Білецькому звання бригадного генерала.

Подробиці особистого життя

Із 2003-го до 2016 року Білецький був одружений з Юлією Брусенко. У них є син (2007 року народження)

У січні 2022 року, перед початком повномасштабної війни, у Білецького народився другий син від його другої дружини, української журналістки Тетяни Даниленко.

Даниленко розповідала 2025 року, що чоловік жодного разу після повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ в Україну не виїжджав із країни. Також публікувала в Instagram фото Білецького із сином Северином на роботі.

Журналістка вказувала, що Білецький любить своїх солдатів не менше, ніж власних дітей.