"Зеленський не зрозумів, що відбувалося. Його повністю дезінформували". Гордон і Бутусов про провал "вагнерівської спецоперації" G

– Доброго ранку, друзі. 9 березня у програмі Василя Голованова на каналі "Україна 24" я сказав про те, що 15 березня відбудеться подія, яка шокує українське суспільство. І просто зараз ми говоритимемо про це з відомим українським журналістом, головним редактором інтернет-видання "Цензор.НЕТ" Юрієм Бутусовим.

Юро, я дуже радий, що ми сьогодні маємо можливість із тобою поговорити відверто про дуже важливу тему. Для початку хочу сказати, що дуже поважаю тебе як принципового і чесного журналіста. Не випадково в тебе цей шрам. Шрами прикрашають чоловіка. Давай для початку двома словами розкажи, як ти дістав цей шрам на голові, щоб було нашим глядачам чіткіше і зрозуміліше, що ти за людина. Що ти за журналіст – усі знають. Що ти за людина…

– Я дістав цю травму як журналіст. Я брав участь у подіях 1 грудня 2013 року, у демонстрації на вулиці Банковій. І там дістав травму від "Беркуту". Тобто це був удар каменем у голову. Я є потерпілим у цій кримінальній справі, даю свідчення. Справа триває рівно сім років, восьмий уже пішов...

– А істини досі не встановлено...

– Ну, загалом, слідство вже практично вийшло, там уже все є. Просто є процесуальні вимоги певні, тому все це триває в нас дуже довго. Адже проблема в чому? Ми не відповідаємо викликам часу. Коли судять державних злочинців, пишуть спеціальне законодавство. Ми бачили, як це на Нюрнберзькому процесі відбувається. А в нас судять державних злочинців за кримінально-правовим кодексом, який цього не передбачає. Тобто наш Кримінальний кодекс не розрахований на боротьбу з тими, хто керує державою. Тому в нас так повільно відбуваються розслідування щодо Майдану. Це процесуальні переважно речі.

– Тепер поговоримо про подію, яку я вважаю поворотною в українській новітній історії. У тебе є, я знаю точно, інформатори. Інформація надходить до тебе з перших вуст. У мене є ціла низка інформаторів, інформація також надходить із перших вуст. І ми з тобою як порядні люди і чесні журналісти ніколи не здамо своїх інформаторів. Проте в нас є повна картина того, що сталося. І зараз ми можемо поділитися з нашими численними глядачами тим, чим можемо поділитися.

Отже, мені стало відомо з моїх джерел, що 15 березня має з'явитися документальний фільм Bellingcat. Перша частина документального фільму від групи незалежних журналістів, якими керує зараз Христо Грозєв, котрий робив розслідування щодо Чепіги та Мішкіна, вони ж Петров і Боширов – отруювачі Скрипаля, щодо Навального...

– ...щодо Boeing МН17. Це важливо згадати, тому що у нас зараз чомусь в інтернеті раптом багато людей почало синхронно писати: "А хто такий Христо Грозєв?". Ну ось треба сказати, що це один із головних людей у розслідуваннях, які мають величезне значення для України, які використовують у процесах проти Російської Федерації.

Розслідування стосовно Boeing МН17 абсолютно безпрецедентне, коли просто з аналізу соцмереж установили все, навіть конкретні розрахунки тих ракетних комплексів російської зенітно-ракетної бригади...

– ...прізвища тих, хто натискав на кнопки.

– Так. Усе це конкретні люди, і Христо Грозєв – це дійсно ім'я, це людина, яка має величезний авторитет як розслідувач. Це світове ім'я, без перебільшень.

– Найавторитетніша людина, яка дуже багато робить для України.

– Так.

– Отже, за моїми даними, 15 березня мав з'явитися цей фільм. Одразу скажу нашим глядачам, що цей фільм з'явиться 5 квітня, плюс–мінус кілька днів. І зараз ми спробуємо пояснити, чому так сталося. За моїми даними, Христо Грозєву зателефонували з Офісу президента і запросили його в Україну, пообіцявши йому охорону і пообіцявши йому тут надати цілий список людей, які нібито мають стосунок до спецоперації із затримання вагнерівців і дадуть свою думку, викладуть своє міркування.

І Христо Грозєв прилетів в Україну. Тому фільм не вийшов 15 числа, бо він прилетів сюди, де розраховував зняти співробітників Офісу президента й інших людей. Далі, наскільки мені відомо, ніхто його не зустрів, жодної охорони йому не надали. Христо Грозєв – шанована, авторитетна людина – телефонував безрезультатно і в Офіс президента тим, хто його запросив, і іншим людям. На це відповіддю було мовчання. І тоді Христо Грозєв зняв тут сім інтерв'ю. Серед цих сімох осіб – Юрій Бутусов, двоє офіцерів Головного управління військової розвідки, які брали безпосередню участь у спецоперації, депутат Верховної Ради Забродський, який є головою комітету...

– ...заступником голови комітету з оборони і безпеки Верховної Ради...

– ...який свідчив про те, що свідчили на закритому засіданні комітету люди, які мали стосунок до цієї спецоперації. Також інтерв'ю дав Петро Порошенко, наскільки я знаю, і, за непідтвердженими даними, Олександр Турчинов. Але дані не підтверджено. У тебе є ще якісь дані, хто дав інтерв'ю Христо Грозєву в цей приїзд?

– Наскільки я знаю, інтерв'ю давав...

– Шевченко?

– Так, Євгеній Шевченко, який співпрацює з НАБУ. Це людина, яка перша в інтернеті, у Facebook, опублікувала, що був зрив операції. І вже перевіряючи його інформацію, я й почав збирати дані для розслідування щодо цієї теми.

Дійсно, це у Петра Порошенка було інтерв'ю як у людини, яка санкціонувала цю операцію...

– ...2018 року.

– Так, 18-го року. Депутат Забродський був тією людиною, яка завела на засідання комітету офіцера спецпризначення ГУР МО [Головного управління розвідки Міноборони України], який безпосередньо мав забезпечувати захоплення терористів. І дійсно ще двоє, я знаю, було офіцерів ГУР МО, які безпосередньо брали участь в операції, володіють усіма даними, документами, повним обсягом інформації. Щодо інших учасників, хто б ще давав, я не в курсі.

Таких спецоперацій не було. Це нове слово в боротьбі з тероризмом, коли терористів вербують, не залишаючи жодних слідів

– Що важливо сказати нашим глядачам: спецслужби України, а саме Головне управління військової розвідки Міноборони, спецслужби Сполучених Штатів Америки і Туреччини запланували унікальну за зухвалістю, стратегією, задумом спецоперацію, результатом якої мав бути арешт 33 вагнерівців, серед яких двоє були людьми, які безпосередньо брали участь у збитті Boeing МН17 у небі над Донбасом. Так?

– Є маленькі уточнення. 33 людей мали сісти на борт. Із них кілька людей не були у складі ПВК "Вагнер", їх узяли для прикриття. 28 терористів, які брали участь у різноманітних терористичних актах, зокрема була значна група людей, котрі брали участь у терористичних актах проти України, зокрема брали участь в атаках на українські літаки і могли бути причетними зокрема й до [збиття] Boeing. Але там було відразу кілька стрільців із переносними зенітно-ракетними комплексами, і ці люди були готові й далі здійснювати терористичні акти, про що вони, загалом, і говорили у своїх вербувальних розмовах.

– Тобто дуже важливо сказати про те, що Юрій Бутусов був першою людиною в Україні, яка написала про цю спецоперацію. Потрібно сказати, що незважаючи на низку заяв відповідальних співробітників Офісу президента та інших людей, спецоперація щодо вагнерівців була. І це найголовніше. Будь-які заяви, що її не було, не мають жодного підґрунтя. Мало того, одразу хочу сказати, що я чітко знаю: є абсолютні докази цього. Не просто свідчення очевидців, а підтвердження набагато потужніші, виразніші і більш явні, про які практично ніхто не знає, але вони існують, вони є, і їх покажуть у цьому фільмі.

Зараз ми з Юрою говоритимемо на цю тему. Отже, що таке спецоперація щодо вагнерівців. Було відкрито вежі нафтові у Венесуелі за рік до ймовіної операції. Тобто наскільки це було продумано. Охороняти ці вежі наймали людей із Російської Федерації. До того ж наймали завдяки нашій розвідці, просто з території Російської Федерації. Чому рік минув? Щоб ніхто з вагнерівців не запідозрив недоброго: тобто рік уже їздять росіяни обслуговувати, охороняти ці нафтові вежі. Усе так?

 – (Киває головою) Так, приблизно так. Це дійсно був об'єкт у Венесуелі. Усе це робила не просто українська розвідка, а це робили спільно зі спецслужбами Сполучених Штатів Америки. Тобто це була операція, яку санкціонували на досить високому рівні. І це не якесь особисте питання України навіть, а це була спільна робота якраз із нашими союзниками. Тобто це був серйозний і глибокий стратегічний задум.

– Ну такої спецоперації ніколи й не було...

– Так, таких спецоперацій не було. Треба сказати, що якраз це нове слово в боротьбі з тероризмом, коли терористів вербують – цілу велику групу, – не залишаючи жодних слідів. Тобто немає жодного ризику: жодних загонів спецпризначення не викидають таємно, ніхто нікого не підкуповує, не віддає наказів. Ні. Усе це в інтернеті, усе вербування здійснюють, насправді, з Києва інтернетом.

Так, є певне легендування, прикриття, працюють і точно так само втемну використовують інших російських бойовиків, яким просто потрібні гроші. Ось нажива. Їх купують дистанційно. І вони організовують вербувальні розмови. Через інтернет під час вербування здають повністю всю інформацію про себе, командний склад, озброєння, фото, відео, документи – повністю всю інформацію. І без жодного ризику – що важливо! – вони можуть пролетіти, й Україна, не ризикуючи взагалі нічим, дістає їх на своїй території.

– Давай, Юро, скажемо дуже важливу річ: держава Україна має всі необхідні знання про всіх росіян, які брали участь у бійні на Донбасі, які прийшли на територію України забирати Крим і брали участь у донбаських подіях. Є й персональні дані, і розшифрування телефонних переговорів, і радіоперехоплення, і повна ідентифікація кожного із цих людей.

– Більшості. Багатьох, я б так сказав. Точніше буде сказати, дуже багатьох. Так, дійсно, величезний масив інформації зібрано.

– Ще не розшифровано всього, до речі.

– Так, але вже дуже багато проаналізовано. От сучасні технології – трасування білінгу, соціальних мереж – усе це в комплексі...

– ...дає змогу ідентифікувати особи.

– Абсолютно. І це якраз приклад, коли розвідка діє інтелектуально на тому рівні, на якому противник мислити не вміє. Дійсно, ця операція – шедевр. Це можна було зробити лише один раз.

– Отже, ця група із 33 людей – один не прийшов в аеропорт, їх залишилося 32 – із Москви переміщується до Мінська, із Мінська літаком "Турецьких авіаліній" у Стамбул, зі Стамбула – у Каракас, столицю Венесуели. Поки літак мав летіти з Мінська у Стамбул, у повітряному просторі України він був би 27 хвилин. Точно, так?

– Приблизно так.

– За ці 27 хвилин мав надійти сигнал із Мінська, що на борту літака вибухівка, і "Украерорух", за правилами польотів, мав посадити цей літак на території України. Були готові два аеропорти: "Бориспіль" і запасний в Одесі. Сходиться?

– Було дублювання рішень, тобто про всяк випадок було придумано багато запасних варіантів. Це на борту міг бути сигнал "вибухівка", на борту міг бути якийсь нещасний випадок, хвора людина тощо. Є визначені організацією цивільної авіації випадки, коли регламентовано екстрене приземлення повітряного судна.

І найважливіше в цих умовах, це все працює, якщо екіпаж готовий ухвалювати негайно рішення. Ось тут якраз головне питання: екіпаж турецького літака. Туреччина, ми знаємо, країна НАТО. Із Туреччиною, із її національно-розвідувальною службою була домовленість. І був дуже високий ступінь імовірності, у якому практично ніхто не сумнівався, що цей екіпаж здійснить приземлення в Україні.

– Не знаю, чи знаєш ти, що на борту було кілька озброєних людей із турецького боку, які, у разі якихось проблем, розв'язали б це питання на борту.

– І кілька людей було з української сторони, які мають навички рукопашного бою, які в цьому вузькому проході могли навести лад. Звісно, багато хто каже – захисники і піарники Офісу президента, – що це велика катастрофа: мовляв, що б було, хтось би захопив літак! Шансів у цих людей, непідготовлених, які там сиділи, не було жодних захопити літак. Вони просто не змогли б дійти ні до кабіни пілотів, ні до якихось вузлів. У них не було жодного шансу, вони були повністю під контролем.

– Знаю, що українська розвідка зробила кілька злетів, польотів. Було продумано все до секунд буквально, щоб ця операція відбулася чисто. І ось було підготовлено також заздалегідь обвинувачення людям, які перебували на борту. І коли цей літак приземлився б на території України, одразу б цим хлопцям, джентльменам удачі, було б висунуто конкретні обвинувачення, і Україна змогла б далі реалізовувати заплановане у співдружності зі своїми західними партнерами.

– Я б ще хотів сказати про дуже важливу і глибоку стратегію, яку було закладено в цю операцію. Оскільки ведуть мирні перемовини з Російською Федерацією і президент України багаторазово підкреслював свої мирні ініціативи, усю операцію було продумано так, щоб ніяк не можна було покласти відповідальність за її організацію та проведення на Україну. Було просто неможливо здогадатися: перемовини, вербування здійснювала російська компанія, а не Україна. Жодних слідів України немає. Приземлення, турецький літак – жодної відповідальності в України немає. Тому формально військова розвідка в цій історії взагалі не фігурувала, і жодної відповідальності в України не було б. Цих людей, коли б сів літак, затримали б на прикордонному контролі, тому що вони в розшуку перебувають. Це була абсолютно мирна, не воєнна операція. Це робота правоохоронних органів.

І ми зараз розуміємо, що російські спецслужби не контролювали цього руху. Якби операцію не зірвали, вони б дізналися, що ці люди були в цьому літаку, лише в той момент, коли вони опинилися б у Києві в СІЗО і їм висунули обвинувачення. Тобто жодного шансу звинуватити Україну з боку Російської Федерації у ворожих діях узагалі не було б. Україна сказала б: це ваші люди, ваше вербування, турецький літак. Ну ось так збіглося. Давайте, у вас 200 наших українських полонених, давайте почнемо вести перемовини, якщо вас хтось тут цікавить.

– Отже, спецоперацію ретельно продумано, усе йде за планом. І в цей момент починається найцікавіше – те, що ляже в основу фільму Христо Грозєва. Нагадаю, що в інтерв'ю Олесі Бацман Христо Грозєв сказав, що за підсумками його роботи над історією вагнерівців зроблять документальний фільм, який складатиметься із двох частин. Скажу ще раз: перша частина вийде 5 квітня, плюс-мінус кілька днів, як змонтують матеріал київський, який раптом з'явився несподівано. Другу частину планують начебто в серпні – вересні. І буде ще художній фільм, як сказав Христо Олесі Бацман, який знімуть для Netflix і номінують на "Оскар".

Тепер переходимо до найголовнішого. Ось уже все, здавалося б, готове відбутися, і раптом починається найцікавіше. Це найцікавіше Юрій Бутусов описав у своїх яскравих публікаціях на Facebook. І я хочу, щоб зараз він нам розповів у подробицях, що сталося.

– Отже, ми бачимо що 32 людей (одна в останній момент відмовилася) виїжджають із Російської Федерації, 32 сідають в автобус. В одному автобусі вони виїжджають із Росії і перетинають кордон із Білоруссю. Оскільки в Білорусі якраз напередодні планували вибори [президента], безумовно, їхній переїзд викликає запитання. Білоруські прикордонники ретельно перевіряють, хто ці люди, але не виявлять жодної компрометувальної інформації. Ці люди з різних місць Російської Федерації, їх ніщо не об'єднує, ніхто не знає, навіщо вони тут.

– Та й через Мінськ часто літали ці хлопці.

– Річ у тім, що закрито повітряний простір, карантин, немає прямих рейсів. Тому, природно, поїздка через Білорусь – абсолютно природна і жодних підозр викликати не може.

Ці люди проїжджають на територію Білорусі. Це відбувається в ніч із 23-го на 24 липня. І 24 липня у цих людей виліт у Стамбул. І цього дня вони реєструються на рейс, вони підтверджують, що вони тут, вони проходять реєстрацію. І вони мають сісти на літак. І ось тут дуже важливий момент. До цього моменту ніхто в Російській Федерації долею цих людей не переймається. Тобто з нашого боку, із боку спецслужб НАТО залучено дуже значну кількість людей, підрозділів. Це глибоко таємна операція, але все-таки...

Готова Головна військова прокуратура, готове Головне управління розвідки, готове Міністерство оборони, яке про всяк випадок провело навчання нашого полку винищувальної авіації. Готова Служба безпеки України, готові спецслужби США, готові спецслужби Туреччини. І готовий "Украерорух". Тобто велика кількість підрозділів людей, усі знають, усі одержали свою частину операції, ніхто не знає всього повністю, усі одержали маленький фрагмент. І жодних пробоїв не відбувається. Якби був найменший натяк, найменша інформація про те, що це було... Хоч десь витік із цих усіх структур – 100% Росія не випустила б цього автобуса.

– Звісно.

– Вони виходять із Білорусі – там із ними може бути що завгодно. Тобто ніхто не знає, що вони зроблять, а можливо, якимось іншим шляхом із Білорусі їх вивезуть на територію України через сухопутний кордон.

– У багажниках, наприклад.

– У багажниках, так. Ніхто не знає. Там може статися все що завгодно. Але цього не відбувається. І ось 24 липня начальник Головного управління розвідки Василь Бурба разом із обізнаним від СБУ учасником операції, першим заступником голови Русланом Баранецьким їдуть на доповідь до президента України, верховного головнокомандувача Володимира Зеленського. Для того, щоб доповісти і сказати: сьогодні відбудеться дуже важлива операція, ця операція дійсно для нас буде мати дуже серйозний успіх, вона дасть нам дуже важливі козирі й дасть вам дуже важливі козирі в перемовинах, у посиленні позиції України, у питанні одержання стратегічно важливої інформації про діяльність російських терористів, і, нарешті, це у вас козир у звільненні полонених українців, яких понад 200 в російських в'язницях.

А ми вже на той момент, після обміну, нагадую, грудневого 2019 року, віддали практично всіх хоч трохи відомих російських терористів на обмін. У нас обмінний фонд порожній. А нам іще потрібно рятувати понад 200 осіб.

Тобто всі ці козирі – у руках президента. І йому надають інформацію, що ця операція, яку готували дуже тривалий час, понад півтора року, що в цій операції беруть участь наші союзники – спецслужби НАТО, США. І звісно, начальник Головного управління розвідки зобов'язаний проінформувати президента про те, що це відбудеться.

– За інструкцією?

– За інструкцією. Він зобов'язаний повідомити. Президент бере із собою тих людей на цю нараду, абсолютно таємну, кого він вважав за потрібне посвятити в цю таємну інформацію. Того, хто, як він вважає, може мати доступ.

– Хто був на нараді?

– Це було досить широке коло людей. Був президент України, був глава Офісу президента Андрій Єрмак, був начальник комітету з розвідки – перший заступник секретаря РНБО Руслан Демченко, був заступник глави Офісу президента Роман Машовець і була в кабінеті секретарка президента Марія Левченко. І ось ці люди мали повну інформацію, почули про те, що відбувається.

Тобто цієї миті, підкреслюю, терористи виїхали з Росії. Тобто до цього моменту жодного витоку інформації статися не могло. Тобто до цього моменту всі наші державні органи діяли бездоганно. І ось після цього, коли доповідають повну готовність про те, що цей літак без жодного ризику для України... Це важливо підкреслити: тобто Україна не порушує жодних домовленостей, не стріляє, не вторгається на російську територію, не саджає російський літак, не вчиняє жодних ворожих дій. Просто турецький льотчик у процесі надзвичайної ситуації здійснює приземлення на українському аеродромі. Це абсолютно стандартна ситуація у світі.

І ось після того, як було зроблено цю доповідь, реакція була абсолютно неадекватною. Оскільки немає розслідування, мені складно зараз сказати, хто саме і що детально сказав. Хто сказав "ні". Є дані, що сказав "ні" першим глава Офісу президента Андрій Єрмак. На той момент він вів особисті перемовини з помічником президента Російської Федерації Дмитром Козаком, і знову обговорювали якісь перемир'я, припинення вогню. Скажімо, речі, які в Україні викликали дуже великі запитання.

І мені складно зрозуміти: жодної мотивації, наскільки я знаю, від учасників цієї бесіди – те, що я чув – жодної мотивації відмови не було. Тобто Єрмак сказав "ні", президент України його не зупинив і, по суті, підтримав це рішення. І після того, як Єрмак сказав "ні", він сказав, що цю операцію потрібно перенести.

Перенесення операції, по суті, означало її провал. Тому що тримати 30 осіб у Мінську напередодні виборів у готелі в очікуванні чогось протягом кількох днів – це однозначно витік інформації. Це люди, які точно комусь щось розкажуть. На них точно дивитимуться. Навіть тут, в Україні, якщо хтось приїде з іншої країни, 30 чоловіків із певною зовнішністю певнної сфери діяльності, замкнених...

– ...похмурих.

– Похмурих, так, на яких видно, що це люди абсолютно не туристи, які сидять у номері або пересуваються невеликими групами, організовано, абсолютно нелюдимі.

– Але не пили, треба сказати.

– Так, вони не пили. Тому, звісно, це впадає в очі. Вони не були схожими на туристів і відпочивальників. Зовсім. Тому коли їм дали команду, щоб вони не летіли цього дня, коли вони прибули до Мінська, а щоб вони зачекали ще три дні, стало зрозуміло: станеться витік. І якраз напередодні того дня, коли...

– Давай скажемо, Юро, що навіть у цій ситуації наші західні партнери зрозуміли, що відбувається, і надали новий літак, так? Більший, щоб посадити більше народу.

– Там трішки не так. Це дещо іншого стосується. Тобто коли планували рейс, виявилося, що всі місця заброньовано і всю цю групу посадити не можна. І ось коли стало зрозуміло, що групу посадити не можна, наші партнери з Туреччини терміново більшої місткості лайнер туди передали. І якраз бронювання цілком вистачило, усі помістилися. Тобто вже це свідчить, на якому рівні вирішували цю операцію, які ресурси залучили.

– Цей літак перегнали з іншого місця.

– Так, спеціально літак... Це був чартер особливого призначення.

– Скажімо так.

– Так. Тому, звісно, це була дуже ретельно підготовлена в деталях операція. І наголошую: сталося так, що, з одного боку, цю операцію проводили з нашими союзниками по НАТО, і це була, напевно, найсерйозніша, найбільша операція такого типу, у якій ми взаємодіяли. Операція, яку проводили проти Російської Федерації.

І от увесь шок у тому, що масштаб злочину із провалу спецоперації якраз полягає в тому, що в інтересах Російської Федерації було розірвано, розтоптано державні інтереси України, державні інтереси наших союзників по НАТО – Сполучених Штатів Америки і спецслужб Туреччини, які в дуже непростій ситуації пішли нам назустріч і разом із нами зробили... Ну, ця операція, вона б дуже багато змінила й у світовій політиці теж.

– І ось коли вагнерівці перебувають у Мінську, їх уночі беруть. Захоплюють білоруські спецслужби.

– Вони залишаються в Мінську, їм бронюють нові квитки за кілька днів. І коли їм бронюють нові квитки, напередодні вильоту вже нового і бронювання, просто напередодні цього нового бронювання всіх затримують.

– І далі дуже цікава історія. Я беру інтерв'ю в Олександра Лукашенка, і він каже, що ми дякуємо українським колегам за те, що вони нас попередили, що сюди пробралися вагнерівці, які вчинятимуть перед виборами тут заворушення. І неформально він каже мені, що видамо їх Україні. Після цієї бесіди з Лукашенком мені телефонує кореспондент "Радіо Свобода", я їду Мінськом і я кажу, що Лукашенко видасть вагнерівців Україні. Одразу ж ця інформація шириться. Лукашенко телефонує Путіну розлючений. Наступного дня, по-моєму, прилітає спецборт ФСБ у Мінськ – усі ж польоти видно, будь-який літак видно – і далі, ми знаємо, вагнерівців віддають у Росію. Отже, напрошується запитання: хтось із української території зробив дзвінок білорусам: "Прийміть їх, щоб вони в жодному разі не потрапили в Україну". Хтось попередив росіян. Це логічно. Тобі зрозуміло, хто це зробив?

– Це міг зробити хтось із тих, хто був у кабінеті. І список основних підозрюваних досить короткий. Ми розуміємо, що зателефонувати до Мінська із цих людей, ось так, щоб про це знав Лукашенко і дякував колегам, може тільки хтось із вищих керівних діячів. Хто мав право на такі дзвінки до Мінська? Хто міг зв'язатися?

Я вважаю, що неможливо на цьому етапі говорити, що це міг зробити Бурба і Баранецький. Якби вони, учасники операції, хоч щось десь сказали – цей би рейс, через який Путін не один раз, до речі, телефонував Лукашенку і зробив публічну заяву про те, що ми вимагаємо їх повернути... То ось, ці люди, які такими важливими для Путіна раптом виявилися, їх би просто не впустили б. Тобто найменший витік – вони б залишилися в Росії.

– Бурба і Баранецький – убік.

– Убік. Є президент України, є глава Офісу президента Єрмак, є начальник комітету з розвідки Демченко, є заступник глави Офісу президента Машовець. Ці люди дуже чітко чули, що сталося. Вони мали комунікацію з Білоруссю. І я, звісно, думаю, що це міг бути тільки дуже високий рівень. Я не думаю, що ми можемо зараз щось щодо секретаря говорити, це може бути тільки дуже високий рівень.

Саме для того, щоб установити точно, хто саме телефонував, хто передав сигнал, і необхідно негайно, щоб була кримінальна справа, де всіх цих осіб допитано, проведено очні ставки...

– Тимчасову слідчу комісію створено, так?

– Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради. І безумовно, цю інформацію необхідно надати депутатам комітету з оборони в повному обсязі. Це дуже серйозна загроза національній безпеці. Тобто хтось, хто перебував у кабінеті президента, провалив операцію, унаслідок якої Україна... Подивімося, що ми втратили.

Ми цілковито втратили довіру наших союзників. Ми провалили операцію, яку разом із нами робили спецслужби США і Туреччини. Це перше. Друге: ми втратили можливість здобути інформацію про головну терористичну структуру, яка веде війну проти України, – ПВК "Вагнер". Ми втратили можливість покарати злочинців, які збивали українські літаки. Зрештою, ми втратили можливість навіть показати цих "ихтамнетов" широкій громадськості у світі. Останнє, але водночас найважливіше – понад 200 українців у російських в'язницях. Путін використовує їх для шантажу як розмінну монету. Він обміняв якусь частину заручників, полонених українців, на тих, хто його ще хоч якось цікавив. Зараз перемовини цілковито у глухому куті.

Ми бачимо, що коли Путін втрачає якихось дуже важливих для нього людей... Ось, наприклад, операція ГУР МО із захоплення Цемаха зі Сніжного, його обміняли за два місяці. 10 російських десантників, яких захопили під Іловайськом, обміняли за тиждень. Майор Старков зі Збройних сил Російської Федерації, який заїхав у полон машиною...

– Помилково, так?

– Так, помилково. Чотири місяці – і він на волі. Щойно ми беремо якихось дуже важливих для них людей, обміни відбуваються дуже швидко і на досить вигідних для нас умовах. І що ми бачимо тут? Величезна кількість терористів, дуже важливих для Путіна.

Чим вони важливі? Адже вони не тільки люди, які вчиняли терористичні акти на Донбасі. Це люди, які проводили терористичні акти в усьому світі. Тобто частина з них воювала в Сирії, у Лівії (вони давали свідчення). Тобто з їхньою допомогою можна встановити глобально вплив російських терористичних структур у всьому світі. Те, чого зараз ніхто не знає. І можна протидіяти російському тероризму. Протидіяти таким самим бойовикам, які виконують завдання. Звісно, усе це ми втратили.

Ми втратили, звісно, величезні ресурси фінансові, за які треба відповідати, зокрема, перед платниками податків. Це величезні гроші, до того ж не тільки українських платників податків, а й американських платників податків, турецьких... Тобто ми продемонстрували себе як держава, яка веде війну й абсолютно водночас сама себе зраджує. Тобто саме свої власні інтереси в цій війні руйнує. Робить величезні зусилля і сама відмовляється від успіху.

– Юро, ти знаєш, я хочу зробити невеличкий відступ і сказати, що я із захопленням, чесно кажучи, стежу за останніми кроками Володимира Зеленського, які спрямовано на зміцнення української державності та на відбиття російської агресії. Те, що він зробив щодо каналів Медведчука, ті його заяви, які стосуються сьогодні речей, про які я сказав, не можуть не викликати захоплення. У мене є чітке переконання, що Володимир Зеленський не зрозумів навіть, що відбувалося. Люди, які перебували поруч із ним, його повністю дезінформували, ввели в оману і безпосередньо винуваті в тому, що так сталося.

Ось я на одній із програм Савіка Шустера сказав річ, після якої, загалом, було таке незадоволення з боку деяких керівників України. Я сказав, що в оточенні Володимира Зеленського є агенти Російської Федерації. А ти вважаєш, вони є чи їх немає?

– Ну, безумовно. Ми бачимо зараз факт: провалено спецоперацію дуже високого рівня, світового масштабу. Окрім того, тоді ж, у липні 2020 року, було послідовно провалено не одну, а відразу три спецоперації Головного управління розвідки Міноборони. Хочу нагадати, 1 липня було проведено вилучення приладів, які Головне управління розвідки таємно купувало в Російській Федерації та постачало їх для оснащення наших зенітно-ракетних комплексів. Раптом чомусь, попри те, що є документи на ці прилади, так звані клістрони, які ГУР МО завозило відповідно до національної розвідувальної програми, тобто це було передбачено всіма нормативними документами. Замість того, щоб подякувати цим людям, натомість ці прилади було вилучено. По суті, цю операцію було розсекречено. Тобто найважливіша операція. Це було 1 липня.

Командування Повітряних сил у Facebook – це взагалі де таке бачено під час війни: триває війна, а командування Повітряних сил України у Facebook написало заяву, що в нас вилучили важливі прилади й зробили небоєготовими зенітно-ракетні комплекси. Скаржиться у Facebook командування Повітряних сил України! Це цілковита втрата керованості. Тобто військові вже перестали довіряти верховному головнокомандувачу.

8 липня стається другий провал. Агентурно-бойова група, яку готували до цілої серії операцій у Донецьку, яка складалася вся з дуже мотивованих добровольців, людей високої кваліфікації, мотивації, що мають величезний авторитет у Збройних силах. На роботу і підготовку цієї групи було витрачено теж ду-у-уже багато часу. Вона могла виконувати різні завдання в Донецьку, оскільки мала легендування, документи й була підготовлена до різних надзвичайних ситуацій там. Зокрема, одним із цих завдань міг бути удар по місцях тримання полонених, або ліквідація терористів, деяких катів, або звільнення якоїсь групи полонених, одного полоненого. Можливо, удар по якихось штабах, командних центрах супротивника. Тобто це були люди найвищої кваліфікації. І ось цю групу раптом раптово затримують у повному складі і кажуть, що у вас незаконно зберігають удома зброю. Ті відповідають: вибачте, ось документи, нам їх видала держава, ми співробітники ГУР МО. Нас це не хвилює, ми вас затримуємо, ось протокол, суд, ось вам стаття.

Це другий випадок. І ось третій випадок – це провал уже спецоперації щодо вагнерівців. Тобто це не ексцес...

– Це система.

– І ця система збіглася із призначенням 16 червня 2020 року указом президента України Володимира Зеленського начальником комітету з розвідки при президенті, першим заступником секретаря РНБО Руслана Демченка. Це такий вододіл, такий новий проросійський курс.

Руслан Демченко – це абсолютно широко відомий проросійський діяч в Україні. За часів Януковича він був заступником міністра закордонних справ, потім – першим заступником міністра закордонних справ. Підтримував усю політику партії, зокрема розрив асоціації з Європейським союзом, усі повністю кроки.

– Його називають одним з авторів Харківських угод.

– Безумовно, так, звісно. Він був одним із мізків цієї системи, мозком проросійського зближення, проросійського вектора. І я вам хочу сказати, що він абсолютно завжди діяв як проросійська людина. За Петра Порошенка його призначили позаштатним радником президента з перемовин із Росією. І це була позиція російської сторони.

– Я знаю, що заступник міністра закордонних справ Росії Лаврова вимагав призначити саме його.

– Так, це вимога Росії.

– Це правда?

– Так. Росіяни вимагали поставити Демченка. Вони вважали, що ця людина може представляти їхні інтереси в Україні.

– Карасін вимагав.

– Так. І зараз, коли вже прийшов Зеленський, Демченко не загубився, навпаки – посилив свій вплив.

– Голова комітету з розвідки при президенті.

– Хочу підкреслити: це новостворена структура. Протягом багатьох років про неї говорили, писали, що нам потрібна така структура, але...

– Вона була колись.

– Була.

– Свого часу Ігор Смешко був головою комітету з розвідки.

– Так, але потім це все скасували. Це важлива структура. По суті, ця структура акумулює всю інформацію всіх розвідувальних служб, усю інформацію в Україні. Створює Зеленський цей комітет і ставить туди чомусь Демченка, який в українських спецслужбах ніколи не працював. Можливо, він у російських має досвід роботи, але не в українських. Ось на таку посаду ставлять непрофесіонала в Україні, якого дуже хоче бачити на цій посаді Російська Федерація.

Я хочу ще раз сказати, що Демченко – і це знає дуже багато військових у зоні операції Об'єднаних сил – завжди під час прильотів разом із президентом на фронт, завжди робив доповіді про те, що це саме українські військові більше порушують перемир'я, умову припинення вогню. Публікував доповіді і дуже багато разів – це знає будь-який командир командування Об'єднаних сил, Генерального штабу – саме Демченко налаштовував президента для того, щоб проводити додаткові перевірки, як нібито українці порушують режим припинення вогню на Донбасі.

Призначення Демченка 16 червня – це, безумовно, новий курс, який тоді намагався виконати Володимир Зеленський і його перемовник щодо Донбасу Андрій Єрмак. Тобто вони поставили Демченка, я думаю, для того, щоб показати росіянам, що в нас усі карти відкриті, усе на столі, ми готові до будь-якого миру, на будь-яких ваших умовах, щоб ми тільки могли домовитися.

І я думаю, що безоглядне бажання зазирнути в очі Путіну зіграло дуже злий... не можна сказати жарт... стало основою для цього тяжкого злочину. Зайшла інформація, замість того, щоб дати їй об'єктивний аналіз, замість того, щоб дати їй об'єктивну оцінку, проаналізувати її... Ну для цього й потрібен професіонал у комітеті з розвідки. Замість того, щоб цією інформацією правильно розпорядитися – ні, відразу, негайно дали команду скасувати операцію, яка призвела до тяжких наслідків. До тяжких.

І ось це не є якийсь ексцес виконавця, це абсолютно системний хід. Ми не знаємо зараз точно, хто саме телефонував до Білорусі. Ми можемо здогадуватися, коло підозрюваних досить вузьке. Наше завдання, завдання народу України – для того, щоб влада, якщо вона дійсно захищає інтереси України, діяла професійно, щоб у нас ситуацію у країні не розігрівали, як це було у Сполучених Штатах у випадку Вотергейту. Адже президент Ніксон був змушеним піти достроково у відставку під загрозою імпічменту, тому що він брехав, тому що його спіймали на обмані. Замість того, щоб розслідувати скандал за участю спецслужб, він намагався покривати правопорушників. І це вартувало Ніксону посади.

То от, наше завдання зараз – щоб президент України, якщо він дійсно серйозно, якщо його партія дійсно серйозно захищає інтереси України, якщо це не гра під тиском Байдена, під тиском скандалу нашого вагнергейту, якщо це не гра вимушена, якщо це усвідомлені дії – то президент зобов'язаний припинити ховати голову в пісок, а виступити щодо цього, узяти на себе відповідальність за цей провал, оскільки все це було в його кабінеті, усе це результат його рішень, розпочати розслідування й установити, хто саме з учасників цієї наради в його кабінеті телефонував у Білорусь, хто зрадник. Президент – а це його відповідальність – зобов'язаний сказати нам: хто зрадив українські спецслужби під час війни? Таке зрадництво не має прощення. Тому ми маємо почути від держави реальні дії, а не слова.

– Юро, я хочу подякувати тобі за твою чесність, за твою принциповість і за те, що ти говориш правду. Хочу наостанок сказати, що я, чесно кажучи, упевнений, що президента Зеленського ввели в оману, ним зманіпулювали в цьому випадку. Я абсолютно підтримую те, що ти сказав: Володимир Зеленський має розібратися в цій ситуації, назвати винуватців.

Я скажу, що, за моєю інформацією, людина, яка телефонувала в Білорусь, відома. Відомо, звідки вона телефонувала, коли телефонувала і кому телефонувала. Тому що світ сьогодні такий, що інформацію, яку хотілося б приховати, і взагалі коли щось намагаються приховати, це, як правило, не вдається. Сьогодні супутники, засоби зв'язку настільки досконалі, що приховати нічого не вийде. Тому я з нетерпінням чекатиму на фільм Христо Грозєва.

Я нагадаю, що прем'єра першої частини цього фільму відбудеться 5 квітня, плюс-мінус кілька днів. Я дякую Юрієві Бутусову, дякую всім, хто нас сьогодні дивився і хочу ще раз сказати: справедливість потребує того, щоб нам сказали, хто зірвав цю блискучу за задумом спецоперацію українських, американських і турецьких спецслужб.

– Маленьке доповнення, Дмитре. Нам не просто потрібно, щоб сказали, хто це зробив. Ця людина має піти під суд і їй потрібно дати максимальний строк покарання, який тільки є в Україні. Ця людина має сидіти у в'язниці. Недостатньо просто їй сказати. Президент зобов'язаний провести розслідування. Це не опція, він зобов'язаний знайти зрадника і він зобов'язаний його максимально суворо покарати. Якщо він, звісно, збирається бути президентом.

– Гарного дня. У нас усе.