Буркін грає у свою гру. Він не може нічого втратити 

Коли мені 9 листопада увечері надійшов мейл із пропозицією інтерв'ю з Єгором Буркіним (Мексиканцем із плівок НАБУ), то перше запитання, яке в мене виникло: навіщо йому це потрібно?

Ну, бо в Буркіна немає репутації, за яку варто було б боротися. Отже, репутаційні міркування тут навряд чи грають роль.

І, дивлячись інтерв'ю Буркіна Василю Тимошенку, про це варто пам'ятати. Бо це головне: Буркін не несе жодної відповідальності за те, що каже. У тому числі – репутаційної.

На відміну від органів правопорядку чи навіть від політиків, він вільний говорити абсолютно все, що йому заманеться, без жодних наслідків.

Він не може нічого втратити. Він може тільки здобути.

І тому постає питання: навіщо він це взагалі робить, що саме він хоче здобути?

Буркін явно грає у свою гру. Усе, сказане ним, прив'язане не до реальності, а до тих наслідків, яких він хоче досягти.

Кому він хоче нашкодити. Кому, навпаки, хоче допомогти. І навіть тут усе може бути не прямолінійно.

Тому те, що вийшло у Василя Тимошенка, точно-точно варто подивитися, але точно-точно не можна називати головним інтерв'ю року чи чимось таким.

У найкращому випадку це сировина, яку треба перевіряти вздовж і впоперек. І можливо (можливо!), після цієї перевірки із цього інтерв'ю залишиться щось фактологічно вартісне.

Але ця робота ще навіть не почалася.