Наші не бикували. Щодо компенсацій Ірану від України, то скоріше рак на горі свисне
Цілком адекватна розмова Сибіги з Аракчі. У прагматичній дипломатії під час війни ключове – це утримання рамки, а не емоційні випади.
Наші не "бикували", а спокійно пояснили іранцям, чого ми прагнемо і чому так діємо. Сибіга відпрацював класичний виважений розрахунок: доніс причинно-наслідкові зв'язки (локація, залученість судна у військову логістику та право України на самозахист); зняв ризики для дипломатії Євросоюзу, оскільки Тегеран намагався через канал із Каллас виставити Україну "неконтрольованим дестабілізуючим чинником".
Пряма й спокійна розмова закриває цей майданчик для іранських маніпуляцій. Перепрошення в таких випадках – річ прийнятна, а щодо компенсацій, то скоріше рак на горі свисне, або ж це станеться вже після того, як подібний крок зроблять самі іранці.
Зрозуміло, що поки Тегеран не відшкодував збитків за збитий рейс PS752 та постачання Shahed, питання будь-яких виплат із нашого боку не вийде далі суто протокольних формулювань.
Головне в цій розмові – підтвердження того, що для іранців зовнішньополітична частина проблеми є ключовою. Для Аракчі й тамтешньої верхівки цей інцидент – насамперед інструмент у власній грі із Заходом і спроба зберегти обличчя на тлі тиску з боку США й Ізраїлю. Коли стає зрозуміло, що внутрішньополітичного чи військового запиту на ескалацію з Україною в них немає, увесь демарш швидко зводиться до порожньої риторики.
Джерело: Igor Semyvolos / Facebook
