Президент попередив, якою страшною буде зима. Та проблеми починаються задовго до морозів
Психологи кажуть, що теми, які лякають або дратують, потрібно проговорювати. Тож сьогодні хочу поговорити – і з собою, і з вами – про страх.
Днями прочитав слова президента: "Ви не уявляєте, якою страшною буде зима!" Інша людина з публічного простору, генерал, каже, що кияни можуть взимку "захлинутися у власному гівні": позамерзають труби, перестане працювати каналізація, буде дуже важко. І я ловлю себе на тому, що мені страшно. Одну важку зиму ми вже пережили. Здавалося б, видихнули. Але що далі?
Мені страшно ще й тому, що я знаю: у нашому будинку проблеми починаються задовго до морозів. Минулої зими ми збирали гроші на генератор. Де вони тепер – ніхто не знає. Ми навіть не можемо переобрати голову правління ОСББ. Формально вона є, але фактично вже кілька років керує дистанційно і сама не хоче продовжувати цю роботу. Більшість квартир здається в оренду, багато власників живуть деінде, тому зібрати кворум для зборів практично неможливо.
Літо добігає кінця, а ми досі не готові до наступної зими. Тобто я розумію: якщо не станеться дива самоорганізації, нашому будинку буде дуже непросто навіть без будь-яких страшних прогнозів. То як жити?
Виїхати я не можу і не хочу. Запастися ковдрами? Добре, запасемося. Павербанками, ліхтарями, водою – теж. Але як запастися спокоєм? Як не дозволити страху оселитися всередині?
Мабуть, відповідь одна – жити й робити свою справу. У мене така професія, що попри тривоги, обстріли й невизначеність я маю виходити в ефір, усміхатися, розповідати про хороше, підтримувати людей. Комусь це може здатися дивним, але я справді вважаю це своєю місією.
Тож я не перестав боятися. Але вирішив не дозволяти страху керувати мною. Боюся. Але рухаюся далі. А ви? Як справляєтеся зі своїми страхами?
Джерело: Костянтин Грубич / Facebook