Підвищення тарифів УЗ впливатиме на економіку країни і може ще більше скоротити її вантажну базу – "Метінвест" 

За його словами, за рік собівартість виробництва "Метінвесту" зросла приблизно на 30%. Найбільше на видатки вплинули логістика й подорожчання електроенергії.

Обмеження роботи чорноморських портів України змінили логістику компанії. "Метінвест" втратив можливість експортувати приблизно 1,5 млн тонн залізорудної продукції щомісяця.

Після зупинення Покровської вугільної групи компанія також імпортує орієнтовно 250 тис. тонн коксівного вугілля на місяць. Частину сировини доправляють залізницею або через порти Польщі й Констанци, що підвищує логістичні витрати на 50–60%.

На цьому тлі Мироненко виступив проти подальшого підвищення вантажних тарифів "Укрзалізниці".

"Якщо не працюють порти, не можна збільшувати вартість логістики для внутрішніх перевезень. "Укрзалізниця" фактично стріляє собі в ногу: що більше вони збільшують тарифи, то менш ефективними стають", – пояснив він.

За словами Мироненка, частина вантажів уже переходить на автомобільний транспорт. Подорожчання залізничних перевезень може прискорити цей процес, зменшивши вантажну базу "Укрзалізниці".

Водночас залізниця стикається з проблемою браку локомотивів у прифронтових промислових регіонах. Через безпекові ризики техніку відводять далі від Дніпра й Запоріжжя, що ускладнює вивезення промислових вантажів.

Мироненко зазначив, що за подальшого погіршення ситуації "Укрзалізниця" може зіткнутися не лише зі зростанням витрат на перевезення, а й із фізичними обмеженнями щодо їх забезпечення.

Для розв'язання проблеми він запропонував окремий план роботи залізниці в умовах війни. Серед можливих заходів Мироненко назвав максимальне використання власних локомотиворемонтних потужностей "Укрзалізниці", укладення контрактів із підприємствами ЄС і залучення міжнародного грантового фінансування для закупівлі нових локомотивів.

Він запропонував створити механізм за принципом "залізничного "Рамштайну" для координації міжнародної допомоги у вигляді локомотивів, запчастин і коштів на ремонт залізничної техніки.

На думку Мироненка, за умов обмеженого морського експорту пріоритетом має бути збереження доступної внутрішньої логістики для промисловості, оскільки подальше зростання транспортних витрат може позначитися на виробництві й експортних можливостях підприємств.