Курченко, Азаров, Царьов. Утікачі, на яких робив ставку Кремль, втрачають позиції. Як склалися долі зрадників 

Ідеться про Віктора Медведчука, Миколу Азарова, Сергія Курченка й низку інших представників колишньої української влади й бізнесу, пише анонімний канал із посиланням на джерела.

Особливо болісно, за його даними, це вдарило по Сергію Курченку. За словами джерел, колишнього рівня підтримки в адміністрації президента РФ і ФСБ у нього більше немає й не буде. Напрями, проєкти і зв'язки, які раніше були у віданні Курченка й інших утікачів з України, починають перерозподіляти на користь інших осіб.

Курченко, якого в Україні називали "гаманцем Януковича", входив до першої тридцятки найбагатших українців, контролював кілька успішних підприємств у різних сферах – і примудрився все розвалити. У схожому стилі він почав вести бізнес і в Росії, де набув громадянства. Там кілька його компаній докотилися до банкрутства, співробітники масово скаржилися на невиплату зарплат.

"Він розмовляє сам із собою, агресивний. Від Курченка нерідко можна почути: "Цього я закопаю… На цього нацькую ФСБ…" – цитувало The Insider одного з його колишніх працівників.

Після переїзду до Росії Курченко деякий час залишався одним із головних гравців на ринку вугілля з окупованих територій Донбасу. Він також вів у Москві активне ділове життя – бував в адміністрації президента й уряді Росії, офісах "Роснефти", "Лукойлу", "Газпромбанку", "Роскосмосу" й інших, писало The Insider 2017-го.

Однак після 2021 року, коли він накопичив боргів, його позиції почали слабшати. Російська влада вирішила усунути його від контролю над металургійними й коксохімічними заводами на окупованих територіях. Після повномасштабного вторгнення Курченко потрапив під нові санкції Євросоюзу й інших країн за роль у підриві територіальної цілісності України. Окрім того, суди остаточно відмовили Курченку в оскарженні українських санкцій, повністю підтвердивши їхню законність. Усе його майно в Україні заарештували й частково вже конфіскували на користь держави.

А 2026-го, за даними "ВЧК-ОГПУ", Курченко "потрапив у немилість" ФСБ. Низка скандалів за його участю "остаточно порушила питання в його патронів у погонах про потребу заміни Курченка в різних схемах на лояльнішу й нескандальнішу кандидатуру, про що його повідомили напередодні 41-го дня народження 21 вересня".

Частина українських політиків – утікачів, як і раніше, залишається в Росії на слуху і, нібито, на плаву, але, схоже, не мають жодного реального впливу. Вони перекваліфікувалися на блогерів-пропагандистів і паразитують на темі України, виступаючи на російських телеканалах і публікуючи в Telegram дописи з критикою всього, пов'язаного з їхньою колишньою батьківщиною.

Серед них можна назвати експрем'єра України Миколу Азарова й екснардепа Олега Царьова. Інститут масової інформації (ІМІ) 2026 року проаналізував їхні канали: Україна була центральним об'єктом у 66% публікацій Царьова, 78% – Азарова. Водночас вони формують однакову картину України як держави з нібито слабкими інституціями, конфліктом між владою і громадянами й обмеженою суб'єктністю у відносинах із Заходом, перетворюючи кожен окремий інцидент або проблему на привід для заяви про нібито системну неспроможність держави.

Азаров, який в Україні фігурує в низці кримінальних проваджень, зокрема про державну зраду, у травні 2025 року став "академіком" Російської академії наук. ЗМІ звернули увагу, що водночас він має нульовий показник цитованості в наукових матеріалах.

Свій Telegram-канал він перетворив на політичну трибуну, де активно використовує статус колишнього прем'єра як джерело авторитетності: економіку, енергетику, відносини з ЄС і НАТО він регулярно порівнює з періодом уряду Віктора Януковича. Звісно ж, на користь періоду, коли він сам був при владі.

За даними розслідувань, сім'я Азарова облаштувалася в елітному Підмосков'ї. Він не бідує: отримав 50 соток землі з особняком, гонорари від пропагандистських телеканалів і особисту охорону.

Однак життя "політичного біженця" в Росії не пішло йому на користь, зазначає Telegraf: на свіжих відео помітні зміни в зовнішності 78-річного політика. Він сильно постарів і має втомлений вигляд.

Олег Царьов, якого в Україні заочно засудили до позбавлення волі за фінансування збройної агресії РФ, набув російського громадянства і зберіг нерухомість в окупованому Криму – але не всю. Принаймні частину санаторіїв на анексованому півострові російська влада в нього відібрала.

2023 року російські ЗМІ й пропагандисти повідомляли, що на Царьова було скоєно замах у Ялті. Пізніше поінформовані джерела повідомили виданню "ГОРДОН", що замах улаштувала Служба безпеки України.

Царьов вижив і активно веде Telegram-канал, але потрапити до влади не намагається. Він іноді критикує російське керівництво, але ніколи не ставить під сумнів саму війну проти України чи російські цілі.

Утім, навіть цієї рідкісної й беззубої критики виявилося досить, щоб цієї осені дістати публічне шмагання від рупора російської пропаганди Володимира Соловйова. Той назвав Царьова, який наївно просив своїх нинішніх співвітчизників не брехати про ситуацію на фронті, "політичним хохлом, який просрав свою країну".

Треба визнати, що в цієї тенденції є й винятки. Наприклад, хоча "ВЧК-ОГПУ" згадує серед українських утікачів, які втрачають позиції в РФ, Віктора Медведчука, доказів цьому немає. Звісно, його нинішні можливості незрівнянні з тими, які в нього були до повномасштабної війни, але схоже, що він зберіг значну частину і майна, і впливу, активно користується сімейними зв'язками й потихеньку готує нову політичну кампанію, яка вже зараз розкинула широку пропагандистську мережу, зокрема в Євросоюзі.

"Попри повний крах його українського політичного проєкту, Медведчук залишається корисним для Кремля як носій мереж контактів, зв'язків та певних фінансових ресурсів", – зазначав улітку керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.

Окрім того, відносно успішним є колишній віцепрем'єр України, ексголова Нацбанку Сергій Арбузов.

Після втечі Арбузов очолив асоціацію "Центр досліджень економічного й соціокультурного розвитку країн СНД, Центральної та Східної Європи" (RESCUE), створену 2014 року в Санкт-Петербурзі, і як запрошений експерт брав участь у токшоу на російському телебаченні, де критикував політику української влади. УНІАН повідомляло, що живе він в елітному районі Рубльовка в Москві (але були й чутки, що він оселився в окупованому Криму).

Однак пропагандою він не обмежився: Арбузов – один із небагатьох підсанкційних утікачів, хто вирішив продовжити в РФ політичну кар'єру й досяг успіху: цієї осені став депутатом Державної думи РФ.

Щоправда, схоже, що справжньої популярності в російських виборців він не має. Навіть Z-блогери, відомі своєю підтримкою війни та російської влади, критикують рішення адміністрації президента пустити в Думу українського політика – втікача.

"Він займався розпиленням бюджету й віджиманням активів під кришею Януковича. Арбузову вистачило двох років, щоб розвалити у країні все – політику, економіку, державу – і довести країну до Майдану 2014 року... Це та людина, яка персонально більше винна у втраті України, ніж Янукович", – обурювався (нині видалений) Z-канал "Донецкая пехота".

"Скажемо акуратно: кажуть, що він відомий своїми діями з відбирання чужої власності, як і вся команда Януковича. Через що, власне, багато в чому й почався Майдан... Напрошується запитання: під які завдання таку Держдуму... е-е-е... обрали? І чи поставлено їй якісь завдання у принципі? Окрім відпрацювання KPI від АП, звісно. Невже це тепер її головна функція?" – ставить риторичні запитання пропагандистський канал "РИА Катюша".

І підсумовує: "А на фото – пан Арбузов. Він усім задоволений".