"За 4 км від нас – життя з їжею". Чому люди в Олешках голодують місяцями 

Пекло окупації

9 вересня окуповані Олешки Херсонської області мали б святкувати День міста, 942 роки з дати заснування. Однак місто зараз переживає найважчі часи своєї історії, констатувала голова МВА Тетяна Гасаненко в розповіді у Facebook у суботу вранці. Місто дійсно виживає в таких умовах, яких, здавалося б у ХХІ столітті, не мало би бути. За даними Гасаненко, які вона озвучила "Суспільному" 11 вересня, в Олешках, де до початку повномасштабної війни проживало понад 24 тис. осіб, зараз залишається до 4 тис. людей, серед них десятки дітей і маломобільні люди.

Місту і так було "несолодко" після початку окупації, 2023-го, коли росіяни підірвали дамбу, Олешки затопило, багато людей, позбавлених російською "владою" можливості евакуюватися, загинули.

Зараз Олешки – це без перебільшень найстрашніше місце на землі, пише Естер Вратарьова, речниця організації Humaniti, чиї волонтери вивозять людей з Олешок.

"Там пекло російської окупації. І унікально паскудна ситуація, я беруся ствердно сказати, що саме там зараз росіяни створили найстрашнішу точку на карті світу. Це і є вєлікая руская культура – зруйновані будинки, голод, блокада і терор. Вийти звідти неможливо – міни. Як і виїхати. Продукти і ліки не підвозять з червня. Автівки з гуманітарними грузами розстрілюють. Люди обговорюють, як їсти кору і рослини. Тобто це знову Голодомор", – наголосила вона 12 вересня.

1 вересня – день втраченої надії

Ситуація суттєво почала погіршуватися взимку 2025-го, але тоді ще вдавалося завозити в Олешки продукти і ліки раз на кілька тижнів. Ті самі автомобілі вивозили людей звідти, говорила Гасанова. Однак з початку літа продукти й ліки не завозять. За словами голови МВА, останнє постачання продовольства відбулося 26 травня. Уже тоді, згідно з аналізом "Радіо Свобода", було відомо, що в місті:

• голод і проблеми з постачанням;
• терор і відбирання їжі (є дані, що російські військові силою відбирають останні запаси містян);
• відсутність комунікацій і брак питної води (її не вистачає катастрофічно);
• атаки дронів і щільне мінування (заміновані дороги, що ведуть до Олешок, смертельно небезпечне й пересування містом – через міни і ризик стали мішенню для дрона);
• неможливість евакуації і отримання виплат.

Місцева жителька Алла Лихман-Малиш, яка час від часу розповідає у Facebook про ситуацію в місті (зокрема, це її відео з трилітровою банкою, наповненою сухарями, стало вірусним в мережі останніми тижнями), писала, що 1 вересня колону, яка везла продукти до міста, атакували дрони. Відео обстрілу колони публікувала волонтерка Ксенія Архипова, там видно, що великі написи "люди" на автомобілях не зупинили окупантів.

За даними волонтерів і вцілілих жителів, яким вдалося виїхати з міста, люди ще взимку помирали в Олешках від голоду і холоду, та тоді було ще хоч якесь постачання. Влітку, за словами Лихман-Малиш, люди виживали завдяки городині: "Протягнули на огірках і помідорах, наїлися оладок з кабачків і котлеток з синеньких".

1 вересня жінка, яка опікується тваринами в заблокованому росіянами місті, назвала днем втраченої останньої надії.

"Надії на їжу, на виїзд, на життя, – писала вона. – Четвертий тиждень поспіль щодня люди щоранку чекали на машини з продуктами, щоранку гадали, що сьогодні вже поїдуть. Ні. Проїхати не вдавалося. Страшна новина миттю облетіла місто. Машини на під''їзді у місто розстріляні дронами. Кому прийшла та ідея, невідомо. Що має бути в голові людини, яка знищує продукти для міста, в якому люди на неї чекають? Чекають давно, бо можна прожити і без світла, і без опалення, але без їжі не вийде".

Сезон городини закінчується. "Настрої у людей панічні і навіть суїцидальні, бо немає сил дивитися в очі дитині, яка не доїдає, літнім, яким ще не 85, хворим, скаліченим, – писала жінка 2 вересня. – Внутрішніх резервів вже немає, курей годувати нічим, пішли під ніж. Собаки з суцільних ребер, коти, яких носить вітер. Не поодинокі випадки крадіжки на городах. Вийшов з хати по справах, повернувся, а картоплю вже хтось викопав, гарбузи щезли".

За її словами, люди просто постали перед вибором: смерть від голоду чи від міни або дрона. І деякі пішли до колони, яку розбили дрони. Там уціліли хоч якісь продукти – і люди збирали їх.

"Продукти – на одній шальці вагів, замінований шлях довжиною 7 км – на іншій. Сміливці знайшлися, не багато, щось набрали. Позбирали навіть попечену картоплю, трохи цибулі та намочені дощем лаваші. Голод – не тітка. Люди, доведені до відчаю, мають намір виходити пішки. Чи далеко дійдуть? Питання риторичне, хоч плач", – розпачливо писала жінка 8 вересня.

Гроші вже нічого не варті

Люди відчувають себе приреченими, наголошує Гасаненко. Так, Лихман-Малиш розповідала на початку серпня про асортимент і ціни продуктів на місцевому ринку: овочі, зелень, кавун – і маргарин (із запасів місцевого підприємства, що виробляло молочку).

"Хтось скаже, що такого і не їв би. Відповім: ви навіть уяви про себе не маєте, що б ви з'їли, коли їсти немає чого. Люди на ньому навіть печиво печуть, бо іншого не мають, звісно, якщо борошно є. Такі продукти, як крупи, картопля, борошно, чай, кава, – лише на обмін, за гроші не продаються. Цукор – 1000 руб./кг (529 грн/кг. – "ГОРДОН"). До речі, пластинка "Цитрамону" вартує стільки ж, – розповідала вона. – Ким створений цей штучний експеримент, можливо, дізнаються вже наші онуки. Бо лише за 4 км від нас вже є життя з їжею, але вийти з міста немає фізичної можливості".

Зараз, за словами голови МВА, гроші вже нічого не вартують в Олешках: "Скільки б у тебе не було грошей, ніхто нічого не продає".

Як каже Гасаненко, люди майже не пересуваються містом через постійні атаки дронів. Тіла загиблих тривалий час лишаються не похованими, бо це і нікому робити, і загроза дронів. А крім того, росіяни ще й можуть покарати за поховання загиблих від обстрілів – вони вимагають такі тіла везти в Каланчак, "щоб засвідчити "злочини ЗСУ", каже посадовиця.

Чому і що робити?

Перше запитання, вочевидь, риторичне. МЗС України 7 травня оголосило про гуманітарну катастрофу в Олешках, Голій Пристані, а також Старій Збур'ївці й Новій Збур'ївці – і закликало міжнародну спільноту до реакції. Київ звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста, щоб організувати евакуацію цивільних звідти. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповідав у червні, що говорив з російською омбудсменкою Лантратовою про евакуацію людей з Олешок. За його даними, там перебуває приблизно 200 дітей, яких потрібно евакуювати терміново. Лубінець переконаний: людей можна вивезти, ще на початку літа все впиралося у позиції росіян щодо забезпечення режиму тиші на час евакуації.

"Я ще в лютому звернувся до міжнародних організацій і посередників, у березні офіційно написав лист до МКЧХ щодо проведення термінової евакуації, вони офіційно відповіли, що готові забезпечити всю технічну необхідну допомогу. Єдине – що Україні треба домовитися з РФ про встановлення режиму тиші принаймні на один день", – розповідав він.

Голова окупаційної адміністрації регіону Володимир Сальдо наприкінці травня заперечував наявність гуманітарної кризи в Олешках, називаючи повідомлення про неї "лицемірством". Тоді ж відкинув пропозиції України щодо запровадження режиму тиші для евакуації цивільних і звинуватив українських військових у створенні складних умов для життя населення. Країна-агресор РФ, стверджував він, "забезпечувала" місто товарами першої необхідності. Уже 20 червня представник МЗС РФ Родіон Мірошник визнав у розмові з пропагандистами ТАСС, що в Олешках гуманітарна катастрофа – тільки поклав вину за неї на Україну і Захід.

На думку Гасаненко, росіяни не збираються давати згоду на "зелений коридор" для евакуації населення Олешок.

"Вони просто використовують людей, як живий щит. Я думаю, що ніхто не збирається надавати можливість їм виїхати. Ми не говоримо про те, щоб привезти людей в Україну. Але їх можна вивезти в Скадовськ, у тимчасово окупований Крим, але не залишати помирати просто", – пояснила вона.

Як писала Лихман-Малиш, Олешки – це місто, яке "кричить про допомогу, але ніхто не чує".