"За 4 км від нас — життя з їжею". Чому люди в Олешках голодують місяцями 

Пекло окупації

9 вересня окуповані Олешки Херсонської області мали б святкувати день міста, 942 роки з дати заснування. Однак місто зараз переживає найважчі часи своєї історії, констатувала голова МВА Тетяна Гасаненко в розповіді у Facebook у суботу вранці. Місто дійсно виживає в таких умовах, яких, здавалося б у ХХІ столітті, не мало б бути. За даними Гасаненко, які вона озвучила "Суспільному" 11 вересня, у Олешках, де до початку повномасштабної війни проживало понад 24 тис. осіб, зараз залишається до 4 тис. людей, серед них десятки дітей і маломобільні люди.

Місту і так було "несолодко" після початку окупації, 2023-го, коли росіяни підірвали дамбу, Олешки затопило, багато людей, позбавлених російською "владою" можливості евакуюватися, загинули.

Зараз Олешки – це без перебільшень найстрашніше місце на землі, пише Естер Вратарьова, речниця організації Humaniti, чиї волонтери вивозять людей з Олешок.

"Там пекло російської окупації. І унікально паскудна ситуація, я берусь ствердно сказати, що саме там зараз росіяни створили найстрашнішу точку на карті світу. Це і є вєлікая руская культура – зруйновані будинки, голод, блокада і терор. Вийти звідти неможливо – міни. Як і виїхати. Продукти і ліки не підвозять з червня. Автівки з гуманітарними грузами розстрілюють. Люди обговорюють, як їсти кору і рослини. Тобто це знову Голодомор", – наголосила вона 12 вересня.

1 вересня – день втраченої надії

Ситуація суттєво почала погіршуватися взимку 2025-го, але тоді ще вдавалося завозити в Олешки продукти і ліки раз на кілька тижнів. Ті самі автомобілі вивозили людей звідти, говорила Гасанова. Однак з початку літа продукти й ліки не завозять. За словами голови МВА, останнє постачання продовольства відбулося 26 травня. Уже тоді, згідно з аналізом "Радіо Свобода", було відомо, що в місті:

• голод і проблеми з постачанням;
• терор і відбирання їжі (є дані, що російські військові силою відбирають останні запаси містян);
• відсутність комунікацій і брак питної води (її не вистачає катастрофічно);
• атаки дронів і щільне мінування (заміновані дороги, що ведуть до Олешок, смертельно небезпечне й пересування містом – через міни і ризик стали мішенню для дрона);
• неможливість евакуації і отримання виплат.

Місцева жителька Алла Лихман-Малиш, яка час від часу розповідає у Facebook про ситуацію в місті (зокрема, це її відео з трилітровою банкою, наповненою сухарями, стало вірусним в мережі останніми тижнями), писала, що 1 вересня колону, яка везла продукти до міста, атакували дрони. Відео обстрілу колони публікувала волонтерка Ксенія Архипова, там видно, що великі написи "люди" на автомобілях не зупинили окупантів.

За даними волонтерів і вцілілих жителів, яким вдалося виїхати з міста, люди ще взимку помирали в Олешках від голоду і холоду, та тоді було ще хоч якесь постачання. Влітку, за словами Лихман-Малиш, люди виживали завдяки городині: "Протягнули на огірках і помідорах, наїлися оладок з кабачків і котлеток з синеньких".

1 вересня жінка, яка опікується тваринами в заблокованому росіянами місті, назвала днем втраченої останньої надії.

"Надії на їжу, на виїзд, на життя, – писала вона. – Четвертий тиждень поспіль щодня люди щоранку чекали на машини з продуктами, щоранку гадали що сьогодні вже поїдуть. Ні. Проїхати не вдавалося. Страшна новина миттю облетіла місто. Машини на під''їзді у місто розстріляні дронами. Кому прийшла та ідея не відомо. Що має бути в голові людини, яка знищує продукти для міста, в якому люди на неї чекають. Чекають давно, бо можна прожити і без світла, і без опалення, але без їжі не вийде".

Сезон городини закінчується. "Настрої у людей панічні і навіть суїцидальні, бо не має сил дивитися у очі дитині, яка не доїдає, літнім, яким ще не 85, хворим, скаліченим, – писала жінка 2 вересня. – Внутрішніх резервів вже не має, курей годувати нічим, пішли під ніж. Собаки з суцільних ребер, коти, яких носить вітер. Не поодинокі випадки крадіжки на городах. Вийшов з хати по справах, повернувся, а картоплю вже хтось викопав, гарбузи щезли".

За її словами, люди просто постали перед вибором: смерть від голоду чи від міни або дрона. І деякі пішли до колони, яку розбили дрони. Там вціліли хоч якісь продукти – і люди збирали їх.

"Продукти на одній шальці вагів, замінований шлях довжиною 7 км – на іншій. Сміливці знайшлися, не багато, щось набрали. Позбирали навіть попечену картоплю, трохи цибулі та намочені дощем лаваші. Голод не тітка. Люди, доведені до відчаю, мають намір виходити пішки. Чи далеко дойдуть? Питання риторичне, хоч плач", – розпачливо писала жінка 8 вересня.

Гроші вже нічого не варті

Люди відчувають себе приреченими, наголошує Гасаненко. Так, Лихман-Малиш розповідала на початку серпня про асортимент і ціни продуктів на місцевому ринку: овочі, зелень, кавун – і маргарин (з запасів місцевого підприємства, що виробляло молочку).

"Хтось скаже, що такого б і не їв би. Відповім – ви навідь уяви про себе не маєте, щоб ви з'їли, коли їсти не має чого. Люди на ньому навідь печиво печуть, бо іншого не мають, звісно якщо борошно є. Такі продукти як крупи, картопля, борошно, чай, кава – лише на обмін, за гроші не продаються. Цукор – 1000 руб/кг (529 грн / кг. – "ГОРДОН"). Доречі пластинка "Цитрамону" вартує стільки ж, – розповідала вона. – Ким створений цей штучний експеримент можливо дізнаються вже наші онуки. Бо лише за 4 км від нас вже є життя з їжею, але вийти з міста не має фізичної можливості".

Зараз, за словами голови МВА, гроші вже нічого не вартують у Олешках: "Скільки б у тебе не було грошей, ніхто нічого не продає".

Як каже Гасаненко, люди майже не пересуваються містом через постійні атаки дронів. Тіла загиблих тривалий час лишаються не похованими, бо це і нікому робити, і загроза дронів. А крім того, росіяни ще й можуть покарати за поховання загиблих від обстрілів – вони вимагають такі тіла везти в Каланчак "щоб засвідчити "злочини ЗСУ", каже посадовиця.

Чому і що робити?

Перше запитання, вочевидь, риторичне. МЗС України 7 травня оголосило про гуманітарну катастрофу в Олешках, Голій Пристані, а також Старій Збур'ївці й Новій Збур'ївці – і закликало міжнародну спільноту до реакції. Київ звернувся до Міжнародного комітету червоного хреста, щоб організувати евакуацію цивільних звідти. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповідав у червні, що говорив з російською омбудсменкою Лантратовою про евакуацію людей з Олешок. За його даними, там перебуває близько 200 дітей, яких потрібно евакуювати терміново. Лубінець переконаний – людей можна вивезти, ще на початку літа все впиралося у позиції росіян щодо забезпечення режиму тиші на час евакуації.

"Я щн в лютому звернувся до міжнародних організацій і посередників, у березні офіційно написав лист до МКЧХ щодо проведення термінової евакуації, вони офіційно відповіли, що готові забезпечити всю технічну необхідну допомогу. Єдине, що – Україні треба домовитися з РФ про встановлення режиму тиші принаймні на один день", – розповідав він.

Голова окупаційної адміністрації регіону Володимир Сальдо наприкінці травня заперечував наявність гуманітарної кризи в Олешках, називаючи повідомлення про неї "лицемірством". Тоді ж відкинув пропозиції України щодо запровадження режиму тиші для евакуації цивільних і звинуватив українських військових у створенні складних умов для життя населення. Країна-агресор РФ, стверджував він, "забезпечувала" місто товарами першої необхідності. Уже 20 червня представник МЗС РФ Родіон Мірошник визнав у розмові з пропагандистами ТАСС, що у Олешках гуманітарна катастрофа – тільки поклав вину за неї на Україну і Захід.

На думку Гасаненко, росіяни не збираються давати згоду на "зелений коридор" для евакуації населення Олешок.

"Вони просто використовують людей, як живий щит. Я думаю, що ніхто не збирається надавати можливість їм виїхати. Ми не говоримо про те, щоб привезти людей в Україну. Але їх можна вивезти в Скадовськ, у тимчасово окупований Крим, але не залишати помирати просто", – пояснила вона.

Як писала Лихман-Малиш, Олешки – це місто, яке "кричить про допомогу, але ніхто не чує".