"Він ходив по лезу". Замахи, втрата Карабаху й допомога Заходу. Як Пашинян утримався при владі 

Як вигнали з університету напередодні випуску

Нинішній прем'єр Вірменії – журналіст. Він навчався в Єреванському державному університеті й був цілковитим відмінником, пише NEWS.am, але його відрахували на останньому курсі. Як розповідав Пашинян, це сталося за день чи два до випускних іспитів. "Рішення ухвалили з політичних мотивів, воно було пов'язане з моєю журналістською діяльністю й низкою статей, які я написав у пресі. Мені запропонували написати лист із покаянням, і мене б негайно відновили, але, звісно ж, я від цього відмовився", – пояснював він 2018 року.

Питання про наявність освіти є неоднозначним для Пашиняна. Коли його запитали про це 2009-го, політик зазначив: "Важко сказати", – і розсмішив аудиторію, якій було відомо про його відрахування. Пізніше він говорив, що навчання "фактично" завершив, а всі іспити складав на "відмінно".

Ще у студентські роки Пашинян працював журналістом, писав викривальні статті, співпрацюючи з низкою місцевих видань, після – заснував газету "Орагір" ("Щоденник"), котру закрили, як вказано в його біографії, з політичних мотивів. 1999-го став головредом газети "Айкакан жаманак" ("Вірменський час") і працював там до 2012 року.

За свою журналістську кар'єру Пашинян неодноразово зазнавав нападів: 1993-го його жорстоко побив тодішній міністр із питань координації силових структур Вірменії Вазген Саркісян – як пишуть ЗМІ, нібито через статтю про вірменську армію. Коли Саркісян запитав Пашиняна про його джерела, той відмовився називати їх, сказавши, що почув опубліковані ним дані "в черзі в магазині". За даними ЗМІ, Пашиняна до Саркісяна привезли в багажнику автомобіля. 1999-го підірвали машину Пашиняна, сам він називав те, що сталося, терактом і пов'язував це з публікацією статей із критикою невдалого виступу Вірменії на Олімпіаді.

1999-го його засудили і призначили один рік позбавлення волі, але спочатку суд відтермінував виконання вироку, і зрештою його взагалі не було виконано. В офіційній біографії вказано, що засудили його з політичних мотивів. Ідеться про випадок, коли його засудили за обвинуваченням у наклепі, образі честі й гідності одного з депутатів парламенту й в образі судових виконавців.

Життя в підпіллі й ефектна поява

Із 1 березня 2008 року Пашинян, який тоді вже займався політикою і якого оголосили в розшук за участь в акціях протесту, майже півтора року провів у підпіллі, ховаючись від вірменських спецслужб. Його поява на публіці була ефектною: у липні 2009 року він сам прийшов до прокуратури здаватися. І взяв із собою соратників і журналістів.

"Я готовий на жертви. Я хочу бути маяком у в'язниці, символом свободи кожного громадянина Вірменії. І доти, доки перебуваю в неволі, кожен громадянин Республіки Вірменія має розуміти, що у країні є проблеми із законом і свободою", – заявив він тоді, пише "Кавказский узел".

У суді під час розгляду справи його зустрічали оплесками. У січні 2010-го Пашиняна засудили до семи років ув'язнення, але він вийшов на свободу за амністією у травні 2011 року й повернувся в політику, 2012-го пройшов до парламенту за списком партії першого президента Вірменії Левона Тер-Петросяна "Вірменський національний конгрес", ще за рік заснував партію "Громадянський договір", яка перемогла на останніх виборах у парламент.

Лідер Оксамитової революції та прем'єр країни, яка воює

Очоливши Оксамитову революцію, Пашинян прийшов до влади. У травні 2018 року він уперше став прем'єром, а в жовтні вже подав у відставку, виконуючи передвиборчу обіцянку. На виборах, які відбулися того самого року, очолив партійний альянс "Мій крок"; політсила перемогла, і він знову став прем'єром.

А ще за два роки в Нагірному Карабасі вибухнув наймасштабніший за останні роки воєнний конфлікт, який тривав півтора місяця. Вірменія й Азербайджан за посередництва РФ підписали мирну угоду. Відбулися позачергові вибори, котрі Пашинян виграв як лідер партії "Громадянський договір", – і нове загострення в Карабасі. Азербайджан провів операцію, унаслідок якої повернув під свій контроль цю територію, а регіон покинуло 100 тис. вірмен.

Після поразки в Карабасі

Коли Вірменія зазнала поразки у другій карабаській війні, а сам регіон було втрачено, здавалося, що кар'єру Пашиняна завершено і він є "політичним трупом", але прем'єру Вірменії вдалося зберегти посаду й переобратися. Передвиборчу агітацію побудували на протиставленні: люди обирали фактично між Європою і Росією, миром і війною, повідомляє "ВВС News Україна".

"Стратегія влади полягала в подачі суспільству триколірного наративу, – сказав журналістам політолог Олександр Іскандарян. – Перше: війна чи мир. "Громадянський договір" заявляв, що якщо буде обраний хтось, окрім них, значить, буде війна. Друге: "Ми за Європу, усі інші – проросійські". І третє: "Ми за демократію, усі інші – олігархи, а ось ті олігархи, які підтримують партію влади, зовсім не олігархи, а великі бізнесмени, а хто підтримує опозицію – ті олігархи".

Читайте також

Попри тиск Росії, Вірменія обрала Європу. Головне про парламентські вибори у країні 

8 червня, 13.26

Світ

Це було влучання в один із найболючіших нервів суспільства, зазначає мовник. Результати виборів (голоси між керівною партією і проросійськими опозиційними партіями розділилися практично навпіл) засвідчили розкол у вірменському суспільстві.

Як каже Іскандарян, опозиційні партії доводили, що вони "не за війну, а за гідний мир".

"І не за Росію, а за нормальні відносини з усіма зовнішніми акторами. І вийшло, що в керівної партії наратив виявився позитивним. Тобто за щось – за мир, за модернізацію, за європеїзацію. А в опонентів – швидше негативним: проти того, як справи робляться зараз", – пояснив експерт.

Підтримка проросійської опозиції була одним із головних пріоритетів Москви: до Вірменії скерували представників спецслужб країни-агресора, цим питанням займалося окреме управління адміністрації нелегітимного президента РФ Володимира Путіна. Перед виборами сам Путін і Олександр Лукашенко, який називає себе президентом Білорусі, грозили Вірменії "українським сценарієм", але Європа теж діяла.

4–5 травня в Єревані відбувся саміт Європейської політичної спільноти, на який прибули лідери майже 50 країн, зокрема головний ворог РФ – президент України Володимир Зеленський. Французький президент Еммануель Макрон тими днями став зіркою Єревана.

У мережі опублікували кадри, як під час прийому в Пашиняна Макрон співав і грав на піаніно, а Пашинян у цей час грав на барабанах. Вони виконували пісню La Bohème ("Богема") французького шансоньє вірменського походження Шарля Азнавура. У кадрі також зафіксовано президента Вірменії Ваагна Хачатуряна.

Близькість і підтримку Пашиняну публічно продемонстрував не тільки Макрон.

Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час саміту в Єревані підкреслила, що вони зібралися у вірменській столиці "показати одну велику європейську сім'ю". Після цієї події Єреван відвідав держсекретар США Марко Рубіо. Президент США Дональд Трамп відкрито називав Пашиняна другом, а сам Пашинян відкрито тролив Путіна й розповідав ЗМІ про свої тісні стосунки із главою Кремля.

Очікувано, у Європі й США перемогу Пашиняна на виборах вітали. Рубіо, вітаючи прем'єра Вірменії, зазначив, що США "сподіваються на спільну роботу із забезпечення миру, стабільності й добробуту на Південному Кавказі й за його межами".

У РФ не змогли визначитися з думкою щодо виборів: поки у Кремлі чекали на офіційні результати й відмовлялися коментувати результати голосування, МЗС оприлюднило заяву про нібито тиск на опозицію під час передвиборчої кампанії.

Ця кампанія Пашиняна була найзухвалішою і найризикованішою, вважає грузинський та український політик Давид Сакварелідзе.

"Він буквально ходив по лезу. Водночас мені здається, що він ішов туди з абсолютною впевненістю в перемозі – відчував історичний момент і шанс для Вірменії, а разом із ним і свою роль в історії. Пірнув у це з головою й успішно виринув. Завдяки вірменському народу і Збройним силам України", – зазначив політик.

Заяви Путіна – це пряма погроза, додав президент аналітичного центру "Вірменська рада" Арег Кочінян. За його оцінкою, слова російського самопроголошеного президента про економічні зв'язки двох країн і вигоди для вірменського народу можна розуміти як натяк на ймовірний тиск на Вірменію, зокрема через енергетичні санкції.

"Мені здається, є переоцінювання ступені втручання з боку Росії. Звісно, спроби впливу були і є. Але й західні уряди втручаються – і дуже відверто. Лише заяви американських політиків чого варті, – зазначив Георгій Делургян. – Спроби європейського втручання набагато ефективніші, тому що їм є що запропонувати. Росія пропонує тільки "батоги", залякує. А Європа манить "морквинками" – кажуть: "Можливо, ми дамо безвізові поїздки".

Політика, яку обрала Європа, поки перемогла. Але зараз склалася така ситуація, коли стара архітектура світу розвалилася, продовжив він.

"Ми бачимо, що найтехнологічніші армії світу – і США, й Ізраїль, і Росія – після кількох років інтенсивних воєнних дій не досягли нічого або протилежного результату. Тому для таких країн, як Вірменія, єдине, що залишається в цьому світовому вирі, – це лавірувати. І зараз ми всі фіксуємо й будемо ще фіксувати це лавірування", – додав експерт.

Особисте життя

В офіційній біографії Пашиняна вказано, що він одружений і має трьох доньок і сина. Мати його дітей – журналістка Анна Акопян. Пара жила в цивільному шлюбі, і єдиним офіційним документом, який пов'язував Акопян і Пашиняна, була декларація про доходи дружини прем'єр-міністра, зазначає Factor.

Пашинян пояснював, що не одружився з Акопян, яка з ним із 90-х, "щоб захистити сім'ю".

"У 90-ті роки я брав участь в опозиційній політичній діяльності, ми не одружилися, щоб я міг… Я знав, що мене заарештують, що мене судитимуть, що в мене конфіскують майно, що будуть робити те, робити це. Ми не одружилися із цієї причини, я не одружився, щоб захистити свою сім'ю", – розповідав він улітку минулого року.

У лютому Акопян оголосила, що їхній цивільний шлюб завершено після 29 років спільного життя. Багато ЗМІ сприйняло це повідомлення як натяк, що пара оформила стосунки, але ні – вони розсталися. Акопян оголосила про переїзд з урядової резиденції та закликала не обговорювати цієї теми.

"Вона була поруч зі мною протягом усіх моїх важких днів за останні 30 років, була моєю опорою й підтримкою. Не впевнений, чи був я таким самим для неї. Мабуть, я завдав їй набагато більше гіркоти, за що прошу вибачення", – додав Пашинян. До виборів було три місяці, Акопян тоді згадала, що їй можуть висунути кримінальне обвинувачення у зв'язку з порушенням заборони на благодійність, але "Радио Азатутюн" повідомило в антикорупційному комітеті, що дружина прем'єра в розслідуванні не фігурує.