"Скриньку Пандори відкрито". Як "ядерна парасолька" і французький бізнесмен стали ціною прощення Фрідмана й Усманова 

Боротьба за виведення Усманова і Фрідмана з-під санкцій триває вже давно, нагадує "Європейська правда".

Усманов входить до десятки найбагатших людей Росії: навесні 2026 року його статки оцінювали в $14,5 млрд (а перед повномасштабною війною – понад $18 млн). Під санкції ЄС він потрапив 28 лютого 2022 року як наближений до Путіна бізнесмен, чия підтримка, за оцінкою Євросоюзу, робить значний внесок у війну проти України. Усманов оскаржував обмеження в суді ЄС, однак 2024 року програв.

Зняти обмеження з Усманова та його сестри Гульбахор ще 2022 року просив Узбекистан (олігарх народився там і має також узбецьке громадянство), стверджуючи, що санкції заважають інвестиційним і благодійним проєктам. Кілька разів на його захист ставала Угорщина, але під тиском інших країн ЄС Будапешт відступав. 2022-го і 2025 року Усманов домігся часткових успіхів: зі списку видалили його сестер – Саодат Нарзієву та Гульбахор Ісмаїлову, на яку записано його супер'яхту Dilbar вартістю приблизно $600 млн.

Фрідман – уродженець Львова з російським та ізраїльським паспортами, який із 2017 року живе в Лондоні. Він посідає дев'яте місце у списку найбагатших росіян, його статки оцінюють у $16,5 млрд. Він також перебуває під санкціями ЄС із 28 лютого 2022-го як один із провідних російських фінансистів із найближчого оточення Путіна.

Фрідман судився з Євросоюзом дещо успішніше – 2024 року суд Євросоюзу скасував санкції проти нього та його бізнес-партнера Петра Авена за ранній період, із лютого 2022-го до березня 2023-го, вказавши на недостатність тодішнього обґрунтування. Але це не зняло пізніших обмежень: ЄС ухвалив нові рішення з оновленою аргументацією.

Після цього інтереси Фрідмана в санкційних спорах відстоювала Угорщина, а в нинішньому раунді – Люксембург.

Хто протиснув рішення – і що дістав

Франція

У минулому роль "тарана для санкцій" зазвичай виконував уряд Угорщини на чолі з Віктором Орбаном, який часто програвав ці битви. А тепер основним лобістом – і набагато успішнішим – стала Франція.

Париж вимагав видалити Усманова, посилаючись на "міркування національної безпеки". За даними Financial Times, Париж пов'язував це питання з домовленістю про звільнення кількох громадян Франції, яких утримують в Азербайджані. Серед них – французький бізнесмен Мартен Ріан, керівник компанії Mercorama. Його затримали у грудні 2023 року, а в березні 2026-го засудили до 10 років ув'язнення за обвинуваченням у шпигунстві. Франція обвинувачення відкидала, заявляючи, що Ріан став "жертвою" і "заручником" напруженості у відносинах Баку й Парижа.

23 вересня, наступного дня після рішення ЄС, ці чутки й інсайди дістали підтвердження: президент Азербайджану Ільхам Алієв підписав указ про помилування групи ув'язнених. У документі вказано й Ріана.

Словаччина

Навесні 2026 року президент Туреччини Реджеп Ердоган попросив Словаччину підтримати видалення із санкціних списків Усманова – "філантропа, який робить значний внесок у зміцнення людських зв'язків у тюркському світі". Братислава домагалася зняття санкцій з Усманова і Фрідмана, але тоді не змогла переконати партнерів. Успіх настав у вересні – після того, як до кампанії приєдналася Франція.

Навіщо це потрібно Словаччині (окрім можливості надати послугу Туреччині), до кінця не зрозуміло. EUobserver навесні припускав, що уряд Фіцо діяв синхронно з Угорщиною на користь Кремля. Глава МЗС Юрай Бланар посилався на "сильні юридичні аргументи" й солідарність з іншими країнами, які раніше підтримали Словаччину у справі її громадянина, нібито несправедливо занесеного до санкційного списку.

Люксембург

Коли Франція і Словаччина стали просувати видалення Усманова, Люксембург заявив, що домагатиметься такої ж поступки для Фрідмана.

Причина тут прозора: Фрідман давно вимагає від Люксембургу $16 млрд компенсації за заморожені активи (аналогічні позови він подав до Нідерландів і Великобританії). Спор триває і створює для Люксембургу серйозний тиск.

У підсумку долю санкцій проти Фрідмана й Усманова дійсно розглядали "пакетом".

"Ця історія підтвердила небезпеку ланцюгового ефекту від пом'якшення санкцій. Якщо одна столиця отримує виняток для обраного олігарха, в інших теж з'являються лобісти", – зазначає "Європейська правда".

Латвія

Латвія була проти пом'якшення санкцій, але зрештою відмовилася від заперечень і залишилася "із прибутком".

Станом на 22 вересня Латвія залишалася єдиним членом ЄС, хто був проти скасування санкцій щодо російських бізнесменів. Однак у день голосування Рига зняла вето й утрималася, пообіцявши накласти на обох олігархів національні санкції.

Прем'єр Латвії Андріс Кулбергс заявив, що його країна була змушена піти на компроміс. "Це був вибір не між гарним і поганим рішенням, а між поганим і набагато гіршим – можливість вибрати між зміною статусу двох осіб і майбутнім усього санкційного режиму, який торкається приблизно 3 тис. фізичних і юридичних осіб, пов'язаних із російською агресією", – пояснив він.

І одразу ж додав: Франція погодилася розпочати переговори щодо участі Латвії у своїй ініціативі ядерного стримування. Макрон також висловив готовність посилити французьку військову присутність у країні, особливо у сфері протиповітряної оборони.

Як відреагували в Україні, Росії та Європі

Реакція Кремля є очікуваною: його речник Дмитро Пєсков заявив, що санкції "незаконні" і їх мають скасувати не лише для Усманова і Фрідмана, а й для "всіх російських бізнесменів" і громадян.

Український президент Володимир Зеленський назвав сигнали про зняття обмежень з окремих російських олігархів "самовбивчими й контрпродуктивними". "Війни завершуються рішучістю і силою, а не поблажками для наближених агресора", – підкреслив він.

Глава МЗС Андрій Сибіга назвав рішення "ганебним і нічим не виправданим" і закликав країни ЄС запровадити проти Усманова і Фрідмана національні санкції.

"Зняття санкцій ЄС із двох російських олігархів – Усманова і Фрідмана – це постріл Євросоюзу собі в ногу. Це рішення надсилає дуже поганий безпековий сигнал Росії: тисніть далі – і рано чи пізно Європа поступиться", – зазначила нардепка від "Слуги народу" Галина Янченко.

Оцінки багатьох європейських політиків також виявилися різкими.

Віцеголова Європарламенту Піна Пічерно назвала рішення "ганебним, боягузливим і абсолютно неприйнятним", поклавши політичну відповідальність на країни – члени ЄС.

Польський депутат Європарламенту Матей Вонсік назвав те, що сталося, "компрометацією ЄС" і запитав, чому польський уряд не висловився проти.

Глава МЗС Естонії Маргус Цахкна повідомив, що його країна утрималася під час голосування й запровадить національні санкції проти Усманова і Фрідмана.

Прем'єр-міністр Литви Міндаугас Сінкявічюс заявив, що олігархи – частина російської воєнної машини, і розпорядився розпочати процедуру національних санкцій.

"На жаль, ЄС не зміг витримати тиск... Єдиним позитивним результатом стало те, що нам вдалося домогтися продовження санкцій на три роки. Це ускладнить для РФ використання розбіжностей усередині ЄС що шість місяців у майбутньому", – додав глава МЗС Литви Кястутіс Будріс.

Рішення обурило й російських опозиціонерів в еміграції. Серед них є ті, хто раніше сам був за перегляд санкцій.

Наприклад, соратник Олексія Навального Леонід Волков 2022 року підписав листа до Єврокомісії з проханням скасувати санкції проти Михайла Фрідмана й інших топменеджерів "Альфа-групп". Він пропонував ЄС запровадити "чіткий і простий набір критеріїв" для видалення із санкційного списку. Після того як 2023-го про це стало відомо, Волков назвав це своєю "великою політичною помилкою" і пішов із посади керівника Міжнародного фонду боротьби з корупцією (ACF International). Водночас він залишився однієїю з головних осіб команди Олексія Навального.

Зараз Волков заявив, що рішення Євросоюзу скасувати санкції проти Фрідмана й Усманова – "ганебне, погане, таке, що створює жахливий прецедент".

Опозиційний політик Володимир Кара-Мурза обмежився словами: "Ганьба вам, Євросоюзе".

Колишня керівниця відділу розслідувань ФБК Марія Певчих написала: "Гігантського, планетарного масштабу ганьбище. Тріумф бабла, мерзотності й лицемірства". І нагадала, що раніше пропонувала обмінювати яхти олігархів на звільнення політв'язнів.

"Виявляється, для Європи неважливо, підтримуєш ти війну чи ні, дружній ти з Путіним чи проти нього. Зрештою, схоже, набагато важливіше, скільки грошей лежить на твоїх банківських рахунках", – заявила Юлія Навальна. Вона дорікнула Європі за те, що з багатих росіян та санкції знімає, водночас пересічні громадяни РФ стикаються з перешкодами – їм не дають віз, не відкривають рахунків.

На що дістала відповідь від однієї зі спікерок Єврокомісії: якщо російських громадян не влаштовують наслідки цієї війни, вони можуть щось зробити із цим у своїй країні.

Під загрозою санкційна політика – і не тільки

Розгорнутий текст про те, чим загрожує всьому Євросоюзу це рішення, опублікував в X латвійський євродепутат Ріхардс Колс. Він зазначив, що всі "причини" зняття санкцій з олігархів не мають жодного стосунку ані до України, ані до європейської безпеки, і правових підстав для них не було.

"Їх видаляють зі списків, тому що одній-двом столицям знадобилося задовольнити власні національні інтереси. Кращого подарунка для головної тези Москви й не придумаєш: мовляв, санкції ЄС – це довільне покарання, яке не потребує обґрунтувань, яке вводять і скасовують, виходячи з політичної кон'юнктури. Ми роками доводили протилежне. А сьогодні самі ж це спростували", – написав він.

Окремо Колс розкритикував дії рідної Латвії, яка утрималася під час голосування в обмін на потенційний доступ до "ядерної парасольки" Парижа.

"Замисліться над цим ще раз. Розбіжності щодо санкційної політики врегулювали за допомогою двосторонньої пропозиції в безпековій сфері. Хай якою вигідною є ця пропозиція, так спільна зовнішня й безпекова політика не працюють", – написав депутат.

Він попередив, що в авторитарних режимів тепер є перевірений метод: затримати громадян ЄС, натиснути на відповідну столицю – і політика Євросоюзу щодо Росії стає предметом торгу.

"У Кремлі зробили висновки... Скринька Пандори, якщо вже її відкрили, на першу вимогу не закривається", – підкреслив депутат.

Рішення ЄС проаналізувала низка світових ЗМІ, і більшість їхніх висновків також не є оптимістичними.

Bloomberg зазначає, що це не перший випадок, коли національні інтереси заважають блоку чинити подальший тиск на Росію. Цьогоріч ЄС уже послабив великий пакет санкцій через побоювання завдати шкоди місцевій промисловості.

Politico передає настрої незадоволених дипломатів у Брюсселі, які вважають, що поступка з політичних мотивів створює небезпечний прецедент на майбутнє. Окрім того, низка країн приватно скаржилася: на зустрічі послів колеги не пояснили причин лобіювання – послалися лише на "міркування національної безпеки".

Euronews зазначає, що позиція Франції ускладнила зусилля Брюсселя щодо продовження санкцій ЄС, і наводить слова одного з посадовців ЄС про позицію Парижа: "Франція не має наміру відступати, але це абсолютно неправильний сигнал у неправильний час". Один із дипломатів порівняв підхід Парижа, заснований на принципі "послуга за послугу" і рівнозначний накладенню вето на спільну позицію ЄС, із тактикою, яку застосовувала Угорщина за часів Орбана.

Про це саме згадує й Reuters, констатуючи, що надії європейських лідерів продемонструвати згуртованіший фронт проти Росії після зміни уряду в Угорщині не виправдалися.

"Це стане нагородою не лише для Росії, а й для всіх, хто тримає європейців у заручниках", – наводить Financial Times слова високопосадового європейського дипломата. Видання також зазначає: раніше такі "політичні" винятки із санкцій траплялися під тиском Угорщини чи Словаччини. Бували й обміни ув'язненими між західними країнами та РФ. Але нинішня угода – перший випадок, коли звільнення заручників безпосередньо пов'язане зі скасуванням санкцій за російське вторгнення в Україну.

"Європейська правда" не вважає цей компроміс абсолютно провальним. Принаймні протягом найближчих трьох років видалити когось шантажем із санкційного списку буде неможливо. Але ціна рішення виходить за межі суто російських санкцій: створено прецедент, коли санкції щодо топфігурантів зняли з причини політичного торгу, а торгівля заручниками може стати одним з інструментів пом'якшення санкційного тиску.

У підсумку, висновок виходить невтішним. ЄС купив три роки стабільності санкцій для основної частини списку, але заплатив за це тим, що вперше відкрито продемонстрував: у разі належного тиску й відповідного заручника санкційний список можливо редагувати. А отже, у наступного, хто забажає повторити трюк, тепер є готова інструкція – і мова може піти не лише про окремих олігархів, а й про секторальні санкції проти економіки РФ.