Розширення БРІКС матиме наслідки – нас розглядатимуть не як Україну у війні з РФ, а як майбутню західну країну

Саміт БРІКС у Південній Африці завершився з одним, але дуже вагомим результатом – БРІКС стане більшим. Нові члени – Єгипет, Саудівська Аравія, Арабські Емірати, Іран, Ефіопія та Аргентина. Тепер БРІКС уже не буде зібранням незахідних "монстрів", із нього поступово роблять незахідну платформу. Насамперед китайці, але зробити БРІКС "більш китайським" хочуть далеко не всі, Індія або Бразилія точно не є фанатами світу, у якому буде більше Китаю. Тепер майбутній БРІКС охоплюватиме 45% населення планети і більше ніж 30% її економіки. Навряд у рамках БРІКС прийматимуться вагомі рішення, але незахідна платформа сама по собі є тектонічним зсувом для світу.

І для нас розширення БРІКС також матиме прямі наслідки – нас розглядатимуть насамперед не як Україну у війні з РФ, а як майбутню західну країну через призму "конфлікту Заходу, і насамперед США, з Москвою". Це сприйняття в незахідному світі домінує, і зовсім не через "проросійськість" учасників БРІКС, а через призму власних інтересів і фундаментальної недовіри до Заходу. БРІКС хоче змінити правила функціонування світової фінансової системи, починаючи з МВФ та Світового банку, але не тільки.

Чим більше "незахід" зможе виступати зі спільних позицій, тим складнішими будуть наші шляхи доступу до заморожених російських активів. І по часу, і по суті. Захід критично зацікавлений у тому, щоб світ тримав важливу частину своїх активів у його цінних паперах, а заморозка російських активів стала для "незаходу" набагато більшим шоком, ніж наша війна. Це як порушення понятійних правил, що панували протягом десятиліть. Один прецедент може стати основою для дій Заходу в майбутньому. Неприєднання до санкцій стало одним із критеріїв, хай і "притягнутих за вуха", членства у БРІКС. Це не матиме негайного впливу на санкційну політику, але зробить її якісне розширення дуже непростим.

Для Заходу ідеально мати декілька різних "незаходів", це стає ключовим геополітичним пріоритетом для нього, і наша війна, і наша підтримка розглядатимуться через призму цього пріоритету. У відносинах із "незаходом" нам краще не розпилятися, а сфокусувати ресурси на два десятки ключових гравців, від яких залежатиме майже все. Вони не стануть проукраїнськими, але для нас важливо, щоб вони були "про своє" і не велися на пропозиції РФ. Задача на роки вперед.

Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook