Катастрофа Ан-26 у Чугуєві. Ким були всі 26 загиблих в авіакатастрофі під Харковом. Подробиці
Сьогодні в Харкові попрощалися із 20-річним Віталієм Вільховим – одним із двох курсантів Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, яким удалося врятуватися під час авіакатастрофи Ан-26Ш недалеко від військового аеродрому Чугуєва. Вільховий дістав 90% опіків тіла і помер у реанімації 26 вересня, наступного ранку після трагедії. Другий курсант, що вижив, В'ячеслав Золочевський, наразі перебуває в лікарні, його життю нічого не загрожує. Загалом на борту було 27 осіб – семеро військовослужбовців (члени екіпажу та інструктори) і 20 курсантів. "ГОРДОН" зібрав історії кожного загиблого в тому фатальному навчальному вильоті.
1. Богдан КИШЕНЯ (10.02.1990 – 25.09.2020) – 30 років, майор, командир корабля, льотчик другого класу із загальним нальотом 700 годин, зокрема на Ан-26 і на тому самому військовому аеродромі, де трапилася трагедія.
Майор Кишеня був родом із Чугуєва. За інформацією журналіста Юрія Бутусова, 25 вересня він успішно здійснив п'ять вильотів із курсантами, о 20.35 злетів із шостою групою. Цей політ став останнім у житті льотчика.
2. Олексій ОСТАПЕНКО (15.11.1991 – 25.09.2020) – 28 років, капітан, штурман корабля, уродженець Харкова, після цього польоту мав здобути кваліфікацію першого класу.
За кілька хвилин до катастрофи капітан Остапенко переписувався зі своєю семирічною дочкою. Про це розповіла його дружина Олена в сюжеті ТСН на телеканалі "1+1". Дочка заспокоювала маму, коли чоловік перестав виходити на зв'язок.
"Мені дитина сказала: "Мамо, почекай. Він, можливо, мені щось відповів". І вона дістає телефон, я бачу цю переписку. Мене це не те, що зворушило. У мене було таке відчуття, що вона ніби щось передчувала в цей момент", – розповіла дружина загиблого штурмана.
Дочка Остапенка писала, що хвилюється за тата, а він заспокоював її, відповівши: "Не переживай, усе добре". Останні повідомлення дівчинки були "Тату, ти живий", "Тату, тут упав літак". На них Остапенко вже не відповів.
За словами дружини Олени, він "жив своєю роботою і знав, як її робити".
"Це його професія, це його покликання. Тому що от прямо щось інше, як літати, він не вмів. Дійсно, ось навіть елементарне. Поміняти кран не міг. У мене чоловік не розумів нічого, окрім літаків", – розповіла вона.
3. Дмитро ДОБРЕЛЯ (13.11.1991 – 25.09.2020) – 28 років, капітан, другий штурман, родом із Харкова.
4. Ашраф МСУЯ (08.08.1991 – 25.09.2020) – 29 років, старший лейтенант, штурман, уродженець Харкова. Дід і батько Мсуя родом із Танзанії. 2015 року в коментарі виданню "Слобідський край" Ашраф розповідав, що в дитинстві йому було непросто через темний колір шкіри.
"Зараз я згадую це з посмішкою, але, звичайно, мені було непросто. Усі діти в якихось моментах бувають жорстокими, тож доводилося терпіти, зціпивши зуби. Звертали зайву увагу і жартували, але я відразу ж намагався згладити конфлікт", – згадував Мсуя.
Він із дитинства захоплювався футболом, тренувався у спецшколі футбольного клубу "Металіст", вступив на заочне відділення академії фізкультури, влаштувався на роботу в ресторан, а згодом пішов служити в армію на контрактній основі. 2012-го Ашраф вступив у Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Друг старшого лейтенанта Мсуя Олександр згадує, що загиблий мріяв стати першим темношкірим генералом в Україні.
"У 2012 році він вступив до ХУПС на льотний факультет на спеціальність "штурман". Він усією душею хотів служити на благо українського народу, захищати цілісність нашої держави, він робив усе, щоб досягти своєї мети – стати першим темношкірим генералом в Україні. Він цілеспрямовано йшов до цього, віддаючи всього себе авіації, яку безмежно любив", – розповів друг загиблого.
У статті йдеться, що 2013 року Мсуя їздив у Танзанію до батька, який працює лікарем-інспектором, стежить за охороною здоров'я певного району країни. Він пропонував синові залишитися, але той відмовився.
"Чесно кажучи, я б не зміг там жити. Я виріс тут і так прикипів до української землі, хочеться залишити після себе щось саме в Україні", – говорив офіцер.
Мама Ашрафа Рима Вікторівна в коментарі "24 каналу" розповіла, що син телефонував їй удень перед трагедією, говорив, що літак був несправним, двигуни відмовляли неодноразово. "Він це знав. Не скаржився, просто пояснював, що машина не зовсім у справному стані", – зазначила жінка.
5. Олег КОЗАЧЕНКО (11.07.1980 – 25.09.2020) – 40 років, старший лейтенант, бортовий авіаційний технік, уродженець міста Городня Чернігівської області, жив із дружиною і восьмирічним сином у Харкові.
Мама загиблого Валентина Козаченко розповіла Суспільному, що син дитинство провів у Городні, служив в армії, потім – у військовій частині в Чугуєві, навчався на факультеті комп'ютерних технологій, а 10 років тому пов'язав своє життя з авіацією. Спочатку старший лейтенант Козаченко служив бортовим механіком, а потім техніком.
За словами жінки, за кілька днів до трагедії син телефонував їй і скаржився на літак.
"Говорив, 100-річний літак пригнали, обшарпаний такий, будемо курсантів навчати. Так куди, кажу, на такий курсантів садити, ти хоч парашут одягай, синочок, якщо треба буде стрибати – стрибатимеш. Сміється, каже: "Куди я, мамо, стрибну? Я ж не кину [курсантів]..." – згадувала жінка.
6. Євген ІВАНОВ (20.08.1978 – 25.09.2020) – 42 роки, прапорщик. Захоплювався хокеєм, у вільний від служби час захищав ворота харківського хокейного клубу "Альянс".
7. Олег ШИРОЧУК (10.11.1979 – 25.09.2020) – 40 років, прапорщик, старший бортовий механік навчальної авіаційної бригади, уродженець Любомля Волинської області, разом із дружиною і сином жив у Харкові.
8. Дмитро АНДРУЩЕНКО (08.09.2000 – 25.09.2020) – 20 років, молодший сержант, уродженець Богодухівського району Харківської області.
Дмитро жив із бабусею і дідусем, із дитинства мріяв стати військовим, щоб продовжити сімейну традицію. Професію льотчика вибрав на випускному.
"Він сам вибирав. Тільки коли його випускний був у парку Горького, ми дізналися, що він сказав, що він хоче стати льотчиком, його небо манить. Поманило..." – розповів "Україна 24" дідусь загиблого.
9. Олександр БОЙКО (14.12.2000 – 25.09.2020) – 19 років, солдат, родом із села Богданівка Шосткинського району Сумської області. Народився в багатодітній сім'ї, виховувався в Шосткинському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У ліцеї навчаються ще брат і сестра Олександра. За інформацією ТСН, у ліцеї Бойка називали "першопрохідником", оскільки слідом за ним інші випускники почали вступати в Харківський авіаційний.
10. Ростислав БУЛІЙ (03.08.1998 – 25.09.2020) – 22 роки, солдат, уродженець села Торчиновичі Старосамбірського району Львівської області. Однокласниця загиблого розповіла НТН, що він із дитинства мріяв про польоти літаком. Після дев'ятого класу він вступив до технікуму економіки та інформатики, а потім став курсантом Харківського авіаційного.
11. Віталій ВІЛЬХОВИЙ (27.06.2000 – 26.09.2020) – 20 років, солдат військової служби за контрактом. Один із двох курсантів, які вижили під час авіакатастрофи. Дістав майже 90% опіків тіла, медики опікового центру Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги всю ніч боролися за його життя. Курсант помер у реанімації приблизно о 10.50 26 вересня.
Віталій родом із міста Соснівка Львівської області. 2018-го він закінчив Львівський державний ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.
"У ліцей прийшов, щоб продовжити службу, одразу заявив, що буде далі йти навчатися на льотчика. Із точки зору навчання його дуже позитивно характеризували: був командиром відділення, далі – заступником командира взводу, а це найбільш відповідальна особа. Для своїх побратимів був лідером і мав авторитет", – розповів львівському виданню "Високий замок" заступник начальника з виховної роботи Львівського державного ліцею Тарас Гривул.
Церемонія прощання з Віталієм відбулася 29 вересня в Харкові, у середу, 30 вересня, його поховають у селі Волиця Сокальського району Львівської області.
12. Дмитро ДОНЕЦЬ (16.07.2001 – 25.09.2020) – 19 років, солдат, родом із Чернігова. 2018-го закінчив чернігівську загальноосвітню школу №9 і вступив до університету. Дмитро пішов слідами батьків і теж став військовим.
"Цілеспрямований, відповідальний, щирий, надзвичайно вимогливий до себе, скромний та вихований... Таким він залишиться в пам'яті вчителів й однокласників. Наслідуючи батьків-військових, Дмитро готував себе до воєнної справи зі школи. Мріяв про небо, марив польотами і став янголом у Всесвітній день мрії", – ідеться в повідомленні управління освіти Чернігівської міської ради.
13. Костянтин ЗИБЮК (15.07.2001 – 25.09.2020) – 19 років, солдат, уродженець міста Старокостянтинів Хмельницької області.
"Він навчався на штурмана, мріяв повернутися до Старокостянтинова і служити в сьомій бригаді тактичної авіації імені Петра Франка. Батько – військовий, мати – медик", – розповів Суспільному міський голова Микола Мельничук.
14. Олександр КЛЕВЕЦЬ (23.05.2001 – 25.09.2020) – 19 років, солдат, уродженець Херсона, випускник школи №51. Учителі Олександра згадували, що він мріяв про небо з 10-го класу і хотів стати саме військовим льотчиком.
15. Богдан МАТВІЙЧУК (23.04.2001 – 25.09.2020) – солдат. Уродженець міста Новоград-Волинський Житомирської області, 2018 року вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
На сайті школи №7, де навчався Богдан, зазначено, що вчителі запам'ятали його як розумного і старанного учня. "Зі шкільної парти Богдан марив небом. Обрав вищий навчальний заклад, у який мріяв вступити. Багато працював над собою як фізично, так і розумово. Як він радів, що став курсантом ХНУПС!" – ідеться в повідомленні.
Заступниця міського голови Новограда-Волинського Оксана Гвозденко в коментарі Суспільному розповіла, що Богдан був єдиним сином у батьків.
"Про Богдана можу сказати тільки хороше – він випускник школи №7, школи, де я працювала заступницею директора 13 років. Дитина надзвичайно порядна, один у батьків. У кожній школі є напрям роботи, який розвивається найбільш активно, у нашій – це військово-патріотичне виховання. Сьома школа знаходиться в мікрорайоні, де жили і живуть військові, і дуже багато дітей із цієї школи вступає до військових училищ. Богдан теж хотів стати військовим. Дуже співчуваємо родині. Неймовірна трагедія", – сказала Гвозденко.
16. Микола МИКИТЧЕНКО (22.01.1998 – 25.09.2020) – 22 роки, сержант військової служби за контрактом. Уродженець села Журавка Варвинського району Чернігівської області, один із засновників фанатського руху баскетбольної команди "Харківські соколи".
17. Олександр СКОЧКОВ (05.04.2000 – 25.09.2020) – 20 років, солдат військової служби за контрактом. Уродженець Мелітополя Запорізької області.
14 червня 2014 року під Луганськом загинув батько Олександра – штурман авіаційної ескадрильї 25-ї гвардійської військово-транспортної авіаційної бригади Збройних сил України Ігор Скочков. Іл-76, яким летів Скочков-старший разом зі ще вісьмома членами екіпажу та 40 десантниками, збили проросійські бойовики. За шість років загинув і його син Олександр.
"На першому курсі ще він мені розповідав, що у нього батько загинув у 2014 році, коли було зіткнення літаків Іл-76. І він дуже хотів поступити саме на льотну спеціальність, спочатку він вступив не на штурмана. Він дуже хотів бути схожим на батька і він спочатку навчався на основах військового управління, а пізніше він уже перевівся і дуже радів цьому. Склалося так, що у нього майже така сама доля, як у батька", – розповіла Суспільному студентка, яка вступала разом із загиблим.
2015 року, за рік після загибелі чоловіка, Оксана Скочкова розповідала журналісту видання "Телеграф", як Олександр пережив загибель батька.
"Коли загинув тато в нас, у мене син три доби не вставав із ліжка і плакав. Я намагалася пояснити: уявімо, що він у відрядженні... Він каже: "Мамо, ти не ро-зу-мі-єш, він ніколи мені нічого більше не купить, я ніколи не прийду до ліцею і не скажу: "Мені купив це тато", і ніколи я не визирну з балкона, і він мені з машини не помахає рукою". Почуттів дитини не передати... Останнім часом, напевно, років зо три-чотири як у Саші почало виявлятися чоловіче начало, вони з батьком намагалися проводити якомога більше часу, машину разом ставили, їздили на мийку, їздили по покупки разом. Я, бувало, прийду до них, а він: "Мамо, йди, ми поговоримо. Не заважай нам, у нас чоловічі розмови", – розповідала жінка.
18. Руслан ШЕРЕМЕТ (26.10.1997 – 25.09.2020) – 22 роки, солдат військової служби за контрактом, уродженець села Курилівка Куп'янського району Харківської області.
У Facebook житель Куп'янська Олександр Ківшар розповів, що загиблий п'ять років тому закінчив місцевий Курилівський ліцей і вступив до польського університету, збирався стати менеджером.
"Але хлопець завжди мріяв про небо, бо прикладом для нього був дідусь, герой війни в Афганістані. І Руслан усе-таки вирішив, як і дідусь, стати офіцером, покинув Польщу і вступив до університету повітряних сил..." – написав користувач соцмережі.
19. Євген СКОРОБОГАТЬКО (27.11.1993 – 25.09.2020) – 26 років, старший солдат військової служби за контрактом, уродженець села Терпіння Мелітопольського району Запорізької області.
20. Артем ДУДЛА (06.02.1999 – 25.09.2020) – 21 рік, солдат, родом із Харкова. Артем захоплювався водним поло, майже 10 років тренувався в місцевій спортивній школі. Дівчина Артема Євгенія написала в Instagram, що йому залишалося чотири години нальоту до відпустки.
"У день вильоту я попросила його приїхати, відпроситися, може, відпустять. Але... Якби я наполягла! Ти частинка мене. Моє кохання, моє життя. А нещодавно він мені сказав, що хоче, щоб я була його дружиною. А тепер його немає" , – написала Євгенія.
21. Андрій ПОМЕРАНЦЕВ (12.12.1994 – 25.09.2020) – 25 років, солдат військової служби за контрактом, авіаційний механік, уродженець Миколаєва, закінчив Миколаївський коледж транспортної інфраструктури. До вступу 2016 року в Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба Померанцев служив у Севастопольській бригаді тактичної авіації, яка дислокується в Луцьку.
Мама Андрія Олена Померанцева наступного ранку після трагедії повідомила у Facebook про загибель сина. У коментарях до поста користувачі мережі висловили співчуття і підтримку, а також писали, що Андрій був завжди позитивною, доброю, світлою людиною.
22. Андрій РОСПОТНЮК (15.08.1999 – 25.09.2020) – 21 рік, солдат, навчався на штурмана, уродженець Миргорода Полтавської області. "Сміливого куля боїться", – вказав Андрій свій девіз в Instagram. В акаунті багато фотографій із навчань, поруч із літаком. "ЗСУ – це любов", "Найкращі роки – погонам" – підписував Роспотнюк знімки.
23. Дмитро СТУДІНСЬКИЙ (15.11.1999 – 25.09.2020) – 20 років, солдат. Народився і виріс у селищі міського типу Озерне Житомирської області, 2016-го закінчив місцеву гімназію і вступив до Харківського університету, навчався на штурмана.
"Він був здібним баскетболістом, – наводить "АрміяInform" слова однокласників Дмитра, – міг досягнути висот у спорті, проте його покликанням завжди була авіація. Дмитро – найменший у сім'ї, проте зовсім не розбещений. Скромний та добрий, про таких кажуть: людина з великим серцем".
Відео: Житомир.info | Новости Житомира / YouTube
24. Максим ХОМ'ЯЧУК (19.02.1999 – 25.09.2020) – 21 рік, солдат, уродженець села Новоживотів Оратівського району Вінницької області. За інформацією "АрміяInform", мама Максима працює листоношею, батько – на заробітках у Польщі.
"Усе село третій день не може оговтатися від страшної звістки, – прокоментували в Новоживотівській сільській раді. – Максим – четвертокурсник, уже не раз літав. За день до трагедії спілкувався з рідними, розповів про навчальні польоти. Коли в новинах передали про авіакатастрофу, до матері одразу викликали "швидку". Того дня медики приїздили до рідних хлопця не раз. Тато примчав із-за кордону і поїхав на ідентифікацію тіла, маму вмовили залишитися, вона цього просто не витримає".
25. Роман КОРЧОВСЬКИЙ (15.05.1999 – 25.09.2020) – 21 рік, старший сержант, уродженець селища міського типу Крижопіль Вінницької області. Після сьомого класу вступив до військового ліцею, закінчивши який став курсантом Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
"Роман подавав великі надії не лише для своєї родини, а й для міста. Був справжньою спортивною гордістю міста, мав десятки серйозних спортивних досягнень. Ми, якщо чесно, навіть засмутилися, коли він поїхав вчитися до іншого міста. Але водночас дуже пишалися ним... Це біда. Важко підібрати слова, щоб висловити біль від цієї втрати" – розповіла "АрміяInform" класна керівниця Людмила Третьякова.
У своєму профілі в Instagram Роман публікував багато фото з літаками, з однокурсниками і друзями. У червні 2018 року він здійснив перший самостійний політ.
26. Володимир ОЛАБІН (09.11.1999 – 25.09.2020) – 20 років, солдат, син депутата Миколаївської облради від "Опозиційної платформи – За життя" Вадима Олабіна.