Хоча майбутнє вже визначене і його воєнно-кривава реальність очевидна, реакція на бєлгородський "цілий під'їзд житлового масиву" – нервова.
Це дуже дивно.
Нічого іншого, окрім руїн, сліз і крові в перспективі не проглядається. Ні для росіян, ні для українців.
Війна ще дуже далека навіть до точки свого апогею.
Росії треба не істерити, а звикати до розтрощення своїх під'їздів, флігелів, корпусів, кварталів, районів і міст.
Зачинатель жаху багаторазово довів, що захистити прикордоння не може, та й не особливо париться щодо цього.
Усі ці руїни "бєлгородів" і поховані під ними люди Путіна мало хвилюють.
Для бомбардованих і охоплених вогнем є маленька місцева влада, яка має замазувати "рани народу" своєю рідкою регіональною слиною.
Долі живих і мертвих турбують Кремль не більше, ніж потопельники Орська й іншої "російської Атлантиди", яка розкинулася на сотні кілометрів.
Джерело: Невзоров / Telegram