-1 Київ
Щойно повернувся додому з поїздки Житомирською трасою. Стоянка, Дмитрівка… Місця нещодавніх запеклих боїв між захисниками Києва та полчищами божевільних російських орків, які до зубів озброєні та значно перевершували наші підрозділи в живій силі та техніці. Перевершували практично у всьому, окрім прагнення боротися до кінця!
Старий товариш розповів випадки разючої мужності та рідкісної майстерності наших бійців, які вдвох (!) зуміли "погасити" цілу колону бойової техніки противника, а також "партизанських" дій справжніх патріотів, які зуміли в тилу ворога скоригувати обстріли української армії так, що від окупантів місця не лишилося. У прямому сенсі цього слова. Той самий товариш звернув мою увагу на розбитий прямим влучанням російський танк, поряд із яким валялися черевики одного з "визволителів". Поряд із черевиками із зірваної вибухом вежі вивалився дорогий махровий рушник відомого бренда. "Такі в російській армії явно не видають", – сумно помітив він, який знає десятки прикладів зухвалого мародерства загарбників, котрі грабували будинки місцевих жителів.
І ще одне мене вразило в його розповіді. Були серед місцевих і ветерани радянської армії, які свого часу закінчили ті самі військові училища, що й російські десантники, які прибули в Україну "у відрядження". "Краще здайтеся в полон українській армії, – переконували вони пацанів у російській формі, які до кінця так і не розуміли, якого біса вони тут роблять. – Ви хоч зумієте зберегти своє життя. Адже українці б'ються до кінця, бо це наша земля, це наші домівки, це наша країна. І відступати нам звідси нікуди. А що ви тут робите? Заради чого ризикуєте своїм життям?.. Ідіть назад!" І у відповідь чули одне й те саме: "Там, за нами, стоять загороджувальні загони кадирівців. Вони нас живими звідси не випустять..."
Розбиті танки, згорілі черевики та награбоване майно – ось, власне кажучи, усе, що залишилося на нашій землі від цих рязанських, чеченських та бурятських "відрядних". І ще – вічна ганьба і вічне безслав'я народу, який, за словами вірних путінських прислужників Лаврова та Гундяєва, "ніколи на кого не нападав". І прокляття за вселенське зло, вчинене ними на нашій землі. Прокляття, відчувати які на собі доведеться не одному поколінню орків.
Джерело: Александр Швец / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
