Коли в Путіна погіршується ситуація, починаються розмови про ядерну зброю. Але страх світу слабшає – він поступово усвідомлює, з ким має справу

Є характерна прикмета: як тільки для Путіна починає погіршуватися ситуація на фронті, у світі, на Росії, тим голосніше й інтенсивніше починають лунати розмови про готовність до застосування ядерної зброї. Сила як останній аргумент тупих – фірмовий стиль путінського спілкування.

Для цього Кремль використовує найрізноманітніші майданчики і спікерів – як іноземних, так і власних, як відкритих союзників, так і латентних сателітів у медіа, політиці й бізнесі. У максимальну фазу активності виходять дезінформаційні кампанії про "неминучість поразки України", про "слабкість і некомпетентність української влади", про "невідворотність територіальних втрат" і як підсумок – "необхідність проведення мирних переговорів на російських умовах".

Пропаганда страху до цього часу вважається Кремлем найефективнішим інструментом впливу в реалізації агресивних зовнішньополітичних стратегій. Прийом, який дотепер у цілому давав можливість Заходу впливати на систему прийняття рішень щодо підтримки України. Але ці "дози" страху слабшають залежно від того, як світ усвідомлює, з ким він дійсно має справу.

Бо тому, хто народився на російських задвірках, не дано розмовляти мовою аргументів і логіки, воно розуміє виключно метод зуботичини. Що неможливо допустити створення прецеденту ядерного шантажу, прикриваючись яким, відчиняються двері до абсолютно необмежених територіальних загарбань. Тому на ядерні загрози Росії мають бути колективні дії з підготовки до покарання й локалізації потенційного агресора. І тому маємо обережний оптимізм, що цей процес із запізненням, але розпочався…

Джерело: Олексій Данілов / Facebook