-2 Київ
Саме тому жоден український виш не входить навіть у топтисячу світових університетів. Чуєте? У 40-мільйонній країні, розташованій у центрі Європи, немає жодного вищого навчального закладу, який би входив у топтисячу світового рейтингу університетів.
А знаєте чому? Тому що заліки – за $100. Тому що фуршети – за сесію. Тому що діти кумів – на бюджетні місця. Тому що дипломні роботи – з бюро добрих послуг. А дисертації стали ознакою посади, а не розуму.
Щоб ви знали. У світову топтисячу входить аж сім університетів Польщі. Перший із яких – Університет Варшави – на 301-му місці. Це щоб ви потім не дивувалися, що на сьогодні в Польщі дві вакцини ввели 2,5 млн осіб, а в Україні – п'ятьом людям. Просто нічого не буває випадково.
А так – так, ох...єнно. 13 голосів "за" – одноголосно. Довгі гучні оглушливі оплески. Ось тільки важливість цього звання знецінено тепер до нуля. Цим папірцем тепер можна сміливо підтертися.
Саме тому я вважаю своїм головним батьківським боргом перед двома моїми синами зробити все можливе, щоб освіту вони здобували виключно в університетах ЄС або США.
Там усе просто. Геній – Ліга Плюща і світле майбутнє. Розумний – грант у добротний універ і offer на першу роботу. Посередній – до посередніх. Тупий – до тупих і неуспішних.
Мабуть, працювати заради того, щоб дати дітям кращу за їхнім розумом освіту – це головний стимул для мене як для батька.
Практика показує. Купити спочатку диплом, а потім і науковий ступінь вони в Україні завжди встигнуть.
Пам'ятайте мудрість. Хочеш нагодувати людину один раз – дай їй рибу. Хочеш нагодувати її на все життя – навчи її рибалити. Так ось. Не татові гроші, а добротна вища освіта без хабарів і блату – це і є вудка для дитини.
А Іллі – спасибі. Тепер це для мене головний аргумент, чому дітям тут у плані навчання робити нічого.
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
