+10 Київ
Мої друзі прилетіли стосовно роботи в Німеччину.
Їдуть з аеропорту з таксистом-хорватом і розмовляють. Він зняв маску, і вони без масок. На світлофорі їм голосно сигналить сусідня машина, і водій руками показує – мовляв, надіньте негайно маски.
Відчинили вікно.
– У чому річ?
– Я зараз сфотографую ваші номери і поскаржуся в поліцію. Ви та ваші пасажири з порушенням закону їдуть без масок.
І що ви думаєте? Водій таксі одразу ж почав просити вибачення, надів маску і попросив моїх друзів теж надіти. До кінця шляху ніхто вже маски не знімав.
Увечері. Дорогою в готель зайшли у продуктовий купити воду. Забули про маски. На них відразу накинулися інші покупці і буквально виштовхали з магазину. Друзі кажуть, на нас усі так дивилися, ніби ми в них украли щось.
Уранці. Друзі приїхали на зустріч у великій офісний центр. Уже в масках – усе як годиться. Після зустрічі вийшли з будівлі, зняли маски і вирішили перекурити.
Одразу ж вибігла охорона:
– Ви не можете знімати маску, перебуваючи ближче, ніж за 50 метрів від будівлі. Надіньте негайно.
Хтось скаже – стукацтво. Хтось тупо пошле. Але. Після українських реалій тотального недотримання карантину – мої друзі шоковані побаченим у Німеччині.
Самосвідомість і відповідальність німців, як завжди, – на позамежному рівні. Усе чітко, усі дотримуються правил, люди реально ходять усюди в масках.
Це не питання – допомагають маски чи не допомагають. Люди дотримуються самі й вимагають від оточення дотримуватися написаних та ухвалених правил.
Чуєш, Ляшку. Правила пишуть, щоб їх дотримуватися.
Кажуть, в Україні знову рекорд виявлень коронавірусу. Ну, так ми ж вирішили, що цей вірус нас не стосується.
Типу це головний біль влади. Це вони мають стежити, а не ми.
Ми не робимо зауважень порушникам. Ми не бойкотуємо заклади, які працюють за беззаконням. Ми вже й самі не сильно морочимося з карантином.
Але зате, куди не прийдеш, скрізь стогін:
– Ой, бля. Знову антирекорд.
– Ой, бля. Ми в "червоній" зоні.
– Ой, бля. Ми під забороною в Європі.
– Ой, бля. Коли ж це скінчиться?
Думаю, нам варто у дзеркало подивитися, щоб зрозуміти – ми є солідарно відповідальними із владою за весь той п...здець, який мляво зростає і триває вже не перший місяць. І кінця та краю йому не видно...
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
