0 Київ
Що станом на цю годину.
1. Після заяви Путіна про "провокацію" й бравурної доповіді Герасимова росіяни намагаються щосили перемкнути увагу із суті того, що відбувається в Курській області, на сюжет із Піддубним.
Уже мало хто пам'ятає, що там із десятком населених пунктів, усі обговорюють "Піддубного Шредінгера". Ось до нього вже їде міністр, зараз йому хтось передасть свого плюшевого ведмедика тощо. Усе за підручником.
Це демонструє, що Кремль не наважився використати цю ситуацію для сублімації емоцій і додаткової мобілізації підданих.
Отже, вони відчувають, що народ не так повірить у підступного українського агресора, як почне дивуватися, а як так вийшло? І можна заробити зворотний ефект.
2. Ми не знаємо нічого конкретного про події в Курській області, але, спираючись на непрямі ознаки, можемо зробити кілька висновків.
Головний: рухи в Курській області варто сприймати як частину оборони Харкова. Як воно буде завтра – побачимо, може, силам добра вдасться розвинути успіх до чогось більшого.
Але зараз – це обмежена за масштабом операція, прямим наслідком якої буде зниження стійкості російського угруповання, яке атакує/нависає над Харковом.
Те, що росіяни накопичували для прориву в тил нашого куп'янського угруповання і згортання оборони по Осколу (у найгіршому для нас випадку – по Дінцю), а також для ймовірного вклинювання між Харковом і Сумами, тепер буде розмотано і згорить на "курському фронті".
Тому кожен харків'янин має особливу нагоду випити за тих, хто зараз веде активну оборону на території противника. А також посильно взяти участь у підтримці оборони міста в доступний спосіб.
Тобто як мінімум цим операція вже виправдана. Наскільки вона буде успішною – можуть оцінити лише ті, хто знає весь задум і реальні умови проведення.
3. Немає жодного сенсу гадати про задум і роздавати оцінки. Але варто зазначити, що реакція суспільства на події навколо Суджі була дуже наочною. Частина впала в ейфорію, що підкреслює, наскільки люди скучили за добрими новинами. Водночас нікуди не поділися політики й ботмережі, які намагаються все максимально очорнити заради електоральних цілей. Це сумно.
4. Не треба бути пророком, щоб спрогнозувати – Путін напевне спробує помститися. У властивій йому варварській манері. Думаю, перша ціль – Суми, друга – Харків. І Київ, хоча на ньому вимістити злість складніше.
Через що вже завтра-післязавтра чимала частина тих, хто аплодує командуванню й воїнам, почне голосити, мовляв, навіщо було туди лізти.
Я вже описав як мінімум навіщо. У росіян не вийде на додаток до тиску в Донецькій області організувати провал оборони в Харківській. Це виграє час і збереже багато життів.
Навіть якщо все закінчиться організованим виходом за кілька днів, це змінить розташування на півночі й відтягне ресурси ворога. А якщо вдасться закріпитися й перетворити на чергову імпровізовану топку для російських військ – узагалі розкішно.
Оскільки російська влада максимально замовчуватиме ситуацію і несамовито підганятиме військових, для усунення проблеми російське командування може ухвалити максимально ідіотські рішення, а росіяни заплатять колосальну ціну. Вони спромоглися запровадити режим НП у Курській області лише за півтора дня (!) активних дій після відмаху із самого верху. Надконцентрація – вузьке місце російської військової й державної машини.
Тож варто оцінювати тверезо й готуватися до очевидного. У сил добра можуть бути ще заготовки.
5. Поки серпень підтверджує статус зловісного місяця для Росії. Це важливий психологічний факт. Удар блискавки в парк "Патріот", а тепер екзерсиси в Курській області переконують частину російських підданих, що цар штовхнув їх на недобру справу, втратив найвище заступництво і, найімовірніше, уже проклятий. Кремль напихає ефір тезами "ми росіяни – з нами Бог!" Уже точно ні. Сигналів дедалі більше. Результат визначений наперед.
Джерело: Aleksey Kopytko / Facebook
