0 Київ
Контакти другого виду.
Маловідомі наслідки пандемії. Діти не напрацьовують адаптивного імунітету.
Давно хотів написати про несподівані серйозні ризики внаслідок півторарічної пандемії. Ризики для дітей молодшого віку. Ці ризики буде реалізовано вже в найближчому майбутньому. І винуватий тут не коронавірус, а тривалі ізоляційні заходи.
Часто бачу тезу про те, що коронавірус витіснив із людської популяції інші, менш заразні інфекційні агенти (грип, РС-вірус, стрептокок тощо). Це не так. У кожного захворювання є своя тваринна ніша, своя сезонність, свої вікові, клінічні, територіальні та інші особливості. Вони відмінно співіснують, у разі появи аномально нового агента для людства з високою заразністю його циркуляція різко і багаторазово (тисячоразово, мільярдоразово) зростає. Потім, у міру адаптації суспільства, циркуляція різко падає. Що вищий рівень циркуляції патогену, то вища мутаційна мінливість, це зрозуміло. Тому коронавірус протягом пандемії мутував набагато більше, ніж грип. Але респіраторні й нереспіраторні, вірусні та невірусні інфекції протягом уже півтора року стикаються з потужними штучними ізоляційними заходами.
Тобто іншим інфекційним хворобам масковий режим і локдауни протистоять краще, ніж коронавірус. Здавалося б, що тут поганого? Не хворіємо на грип, кір, кишкові інфекції. Чудово!
Так, загалом це так. Але є величезна частина населення Землі – діти. Щорічно народжується приблизно 150 млн. Тобто дітей дошкільного віку на планеті приблизно мільярд. Дитина народжується з пасивним імунітетом матері, після шести місяців він різко слабшає, до року практично зникає. Уроджений імунітет має характер загальнозахисного і неспеціалізованого і в багатьох ситуаціях недостатній для цілковитої ліквідації загрози. Адаптивний імунітет – той, який підлаштовується під патогени, – необхідно створювати. У перші роки життя дитини. Саме в перші. Коли поступово починають напрацьовуватися нормальні концентрації антитіл різних класів, коли з'являється можливість відповідати на полісахаридні антигени, коли до другого перехрещення (шість років) є лімфоцитарна спрямованість кровотворення. Формується адаптивний імунітет тільки контактами з патогенами! Більше ніяк! Звідси абсолютно простий висновок: щоб протягом життя імунна система людини функціонувала нормально, вона має контактувати з патогенами в ранньому дитинстві.
Ці контакти бувають тільки двох видів: дикий антиген (інфекція) і адаптований антиген (вакцина). Але це зовсім не означає того, що дитинство дитини має пройти в безперервних хворобах. Більшість контактів першого виду не має клінічних проявів. Різні патогени у глотковому кільці мигдалин знайомляться з лімфоцитами і навчають їх. До речі, із цієї причини небажаним є видалення піднебінних (гланди) і глоткової (аденоїди) мигдалин. Контакти другого виду (вакцинація) важливі, якщо патоген становить загрозу для здоров'я або життя дитини. Наприклад, дифтерія, коклюш, пневмокок, грип.
Найчастіше пневмонії в дітей спричиняє РС-вірус, на щастя, летальність РС-інфекції досить низька. Найбільше смертельних пневмоній у дітей припадає на пневмокок. Досі спроби розробити вакцину проти РСВ були безуспішними.
Тому наступний простий висновок: контакти першого виду із РС-вірусом для життя дитини не є небезпечними, але необхідні для виховання адаптивного імунітету, а ось зустріч із численними варіантами пневмокока краще допустити у вигляді вакцинації з огляду на значно більшу летальність останнього. Відразу обмовлюся, на сьогодні відомо приблизно 100 сероваріантів пневмокока, значущих для людини, приблизно 25 із них спричиняє важчі клінічні форми (середній отит, пневмонії, менінгіти), вакцини містять 10, 13 або 23 серотипи. До того ж на територіях, де 10- і 13-валентні вакцини застосовують давно (наприклад, ЄС), штами, що в них входять, зникають із циркуляції (України це не стосується, тому що тут проти пневмокока вакцинують менш ніж 10% дітей).
Коли я протягом зими (зниження активності коронавірусу на тлі новорічних свят) неодноразово писав про те, що весна буде гарячою, оскільки Україні, на відміну від Західної Європи, потенціал пандемії далеко не відпрацьовано, і яких заходів треба негайно вжити (адресний захист груп ризику, пріоритетна вакцинація вразливих, швидке відновлення санепідслужби та належне проведення епідрозслідування), ці рекомендації канули в порожнечу. Навіть більше, міністр на початку березня перед ВР співав дифірамби собі й оточенню за спокійний перебіг пандемії в Україні. 11 тис. COVID-смертей у квітні, яких можна було б уникнути, розставили все на свої місця.
Сьогоднішні поради адресовано батькам, а не МОЗ, тому шансів на те, що до них дослухаються, набагато більше. Протягом двох літніх місяців і вересня треба різко активізувати вакцинацію дітей молодшого віку. Передусім проти сезонних патогенів – пневмокок, менінгокок, грип, ротавірус. Безумовно, нещеплених проти дифтерії, правця, кашлюку дітей теж потрібно вакцинувати проти цих інфекцій. Щодо щеплення проти пневмокока: вакцинація і 10-валентною ("Синфлорікс"), і 13-валентною ("Превенар 13") вакциною має сенс. Оптимальна 23-валентна ("Пневмовакс"), але діти можуть відповідати на неї тільки з півтора року.
Вакцинація проти менінгокока: в Україні частіше фіксують захворювання, спричинені групами А і В. Тому оптимальною є вакцинація і препаратами А, С, W, Y ("Менактра", "Німенрікс"), і В ("Бексеро").
Вакцинація проти грипу. Традиційно сезонні вакцини з'являються в Україні в жовтні. Пік активності грипу зазвичай припадає на лютий, але у прийдешньому сезоні перша хвиля може прийти раніше, у листопаді. Тому можливий варіант введення першої дози вакциною минулого сезону влітку, другої дози – у жовтні.
Вакцинація людей похилого віку. Рекомендую вакцинувати проти грипу і пневмокока (оптимально 23-валентною вакциною).
Наприкінці липня закінчується придатність харківської АДС-м, і поки що завод зупинив виробництво. Застосовують для дорослих і дітей віком понад сім років. Ті, хто планував щеплення, – покваптеся.
Будьте здорові!
Джерело: Андрій Волянський / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
