+31 Київ
Чи стосується діагноз "посттравматичний стресовий розлад" лише ветеранів?
Посттравматичний стресовий розлад – це важкий психічний стан, який можуть діагностувати лікарі-психіатри за допомогою відповідних критеріїв. Розлад виникає внаслідок сильних негативних потрясінь: короткотривалих або довгострокових. Рівень ПТСР залежить також від рівня психологічної стійкості конкретної людини.
Зараз дуже багато людей як серед цивільного населення, так і серед військових або самостійно встановлюють собі подібний діагноз, або мають упевненість, що його отримає більшість серед тих, хто перебував у тривалому бойовому стресі або постраждав від війни. Але потрібно пам'ятати, що існують критерії діагностики ПТСР, які включають наступне:
- виставлення діагнозу на основі травматичної події, яка викликала значний страх щодо безпеки особи або її близьких;
- нав'язливі, неприємні спогади про травматичну подію, які можуть включати повторювані кошмари;
- повторювані негативні переживання, такі як флешбеки або відчуття, ніби подія знову відбувається;
- сильний дистрес, який спричинюється надмірною тривожністю або психологічною напругою;
- унікальні симптоми, які включають відчуття відсутності емоційної реакції, відчуження від інших або зниження інтересів у звичних діях;
- зміни в настрої й негативні думки про себе, світ або майбутнє;
- проблеми зі сном і концентрацією;
- підвищена подразливість і реакція на зовнішні подразники.
Ураховуючи ці критерії, психіатри проводять оцінку симптомів і встановлюють діагноз.
Хто в зоні ризику?
Важливо пам'ятати, що, окрім ветеранів, існує декілька категорій людей, які можуть мати високу ймовірність отримати ПТСР в Україні.
Жителі прикордонних районів і окупованих територій: люди, які живуть у прикордонних районах, особливо тих, які безпосередньо зазнали воєнних дій або мали досвід евакуації, можуть бути в зоні підвищеного ризику розвитку ПТСР. Це може бути пов'язано з постійною тривогою, страхом і небезпекою, які супроводжують воєнні дії.
Особи, що пережили полон, насильство або травматичні події: у людей, які були жертвами фізичного, сексуального чи емоційного насилля або пережили інші травматичні події, такі як аварії, природні катастрофи або терористичні акти, також може розвинутися ПТСР. Ці події можуть залишити глибокий слід на психічному здоров'ї людини.
Біженці й переселенці: люди, які були змушені покинути свої домівки через війну або конфлікт, можуть мати високий ризик розвитку ПТСР. Вони зазнають стресу, втрати, розриву зі своїм оточенням і невизначеності щодо майбутнього.
Рятувальники й медичний персонал: люди, які працюють у сфері рятувальних операцій або медицини, можуть бути в зоні підвищеного ризику розвитку ПТСР через постійний контакт із травматичними ситуаціями і стражданням інших.
Не лише війна, а будь-яка подія, що несе в собі загрозу смерті або цілісності, може стати передумовою для розвитку ПТСР. При цьому досвід переживання воєнних дій не обов'язково призводить до такого діагнозу. Це залежить від стійкості людини, обставин, наявної підтримки й інших факторів. Але, беззаперечно, повномасштабна війна значною мірою вплинула на життя і психічний стан українців.
За різними оцінками, ПТСР може розвиватися у 12–20% людей, які пережили травматичну подію або були свідками такої.
"Якщо взяти складні розлади, такі як ПТСР, є чітка світова статистика про плюс-мінус 15–20%, у яких він може розвинутися, якщо людина відчувала величезну травматизацію. І частина із цих 20% може достатньо швидко відновитися за рахунок гарної реабілітації, власної цілісності, – говорить директорка Центру психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України Ксенія Возніцина. – Не треба думати, що всім буде потрібне лікування, що в усіх буде ПТСР – це міф, який ми постійно розвінчуємо. Він буде в невеликої кількості людей".
Чи поширене серед українців явище ПТСР, про яке так часто говорять? За офіційною статистикою НСЗУ, у першому півріччі 2024 року 3292 пацієнти отримали діагноз ПТСР. Для порівняння: торік таких випадків зареєстровано 12 494. У рік початку повномасштабного вторгнення ПТСР діагностували у 7051 пацієнта. А у 2021 році пацієнтів із відповідним діагнозом зареєстровано 3167.
Попри те, що ПТСР діагностують не так часто й цей стан піддається корекції, усе ж довкола нього забагато міфів, страхів, що у свою чергу призводить до стигматизації тих людей, які справді отримують такий діагноз.
Однак важливо зазначити, що точні дані про статистику ПТСР в Україні може бути складно отримати через різні фактори, такі як недостатня усвідомленість, стигма й обмежений доступ до психологічної допомоги.
Чому ПТСР є стигматизуючим діагнозом?
Суть стигматизації полягає в негативному й упередженому ставленні чи стереотипному уявленні про групу людей із цим діагнозом, що призводить до їх дискримінації й виключення із соціального оточення. На індивідуальному рівні стигматизація має глибокі й руйнівні наслідки, що простягаються від особистої самооцінки до психічного здоров'я людини.
У контексті ПТСР поняття стигми належить до негативних уявлень, стереотипів і дискримінації, які спрямовані проти осіб, які страждають від цього психічного стану. Стигма пов'язана зі сприйняттям ПТСР як чогось неприйнятного, загрозливого або агресивного, що може призвести до виключення й відчуження цих осіб із суспільства.
До прикладу, зараз побутує нерозривний шаблон "ветеран = ПТСР". Нещодавно Український ветеранський фонд спільно із Соціологічною групою "Рейтинг" проводили соцопитування серед українців про сприйняття й образ ветерана. 86% респондентів вважають, що для ветеранів найбільшою проблемою є психоемоційна нестабільність. У суспільстві саме цей вид проблем цивільні виносять на перше місце. І це є дуже дискримінаційним явищем.
Стигма в контексті ПТСР може мати різні прояви. Одним із них є неправильні уявлення й негативні стереотипи, які пов'язуються із цим розладом. Наприклад, деякі люди можуть вважати, що особи з ПТСР є нестабільними, небезпечними або невідповідальними. Ці уявлення можуть призводити до виключення й соціальної відмежованості, що ускладнює процес одужання і психологічного благополуччя.
Крім того, стигма також може виявлятися у формі дискримінації й обмеження доступу до різних можливостей для осіб із ПТСР. Наприклад, на робочому місці можуть виникати проблеми з тим, що люди не розуміють і не приймають особливості, пов'язані з ПТСР, і, отже, не надають необхідну підтримку й адаптацію. Це може призвести до зниження самооцінки, посилення симптомів ПТСР і загального погіршення якості життя пацієнтів.
Усунення стигми в контексті ПТСР є важливим завданням, яке повинно бути адресоване як на рівні суспільства, так і на рівні освіти й освітніх програм. Повідомлення про правильну інформацію про ПТСР, поглиблення розуміння цього психічного стану і сприяння здоровому способу життя можуть допомогти усунути стигму і створити більш сприятливе й підтримуюче середовище для осіб із ПТСР.
Важливо наголосити, що ПТСР є медичним станом, який може вплинути на будь-яку людину, і немає потреби ставити позначку або обмежувати осіб, які з ним стикаються.
Сприяння довірі, розумінню й підтримці осіб із ПТСР є важливими кроками у створенні інклюзивного й емпатичного суспільства. Це може бути надання доступу до адекватної медичної допомоги, психологічної підтримки і психотерапії, а також створення безпечних і протидіючих стигмі середовищ у робочих місцях, навчальних закладах і громадських просторах.
Пам'ятаймо, що будь-яким проявам дискримінації не місце в цивілізованому суспільстві!
Якщо потребуєте підтримки, фахівці гарячої лінії Українського ветеранського фонду безплатно надають підтримку щодня й цілодобово: 0 800 332 029.
Джерело: "ГОРДОН"
