Ми є наріжним каменем американської політики. Цим каменем демократи б'ють республіканців по голові, і навпаки

Про міжнародну допомогу в контексті "громадянської війни серед республіканців" у Конгресі США і новин про призупинку допомоги Україні. Це все нас дуже хвилює, і ми цілих три дні всі були експертами з американської демократії, але всі були вимушені перекваліфікуватися на експертів із сектору Гази й не встигли пояснити, що відбувається. Окей. Я за експертів. Пояснюю, про яку саме допомогу йде мова в Конгресі.

Чого нам очікувати? Якщо дуже коротко, то загалом зараз усе окей із макрофінансовою допомогою і перспективи по ній непогані. Із військовою допомогою все окей прямо зараз, а от у майбутньому можуть бути проблеми.

А тепер докладно і довго. Цитата про "громадянську війну серед республіканців" – це цитата лідера демократичної меншості в Конгресі Гакіма Джеффріса, якщо що. І сказано це було про те, що демократи не будуть допомагати республіканцям вибиратися з їхньої внутрішньої кризи. Це означає, що питання, які нас дуже хвилюють, можуть відкладатися на майбутнє.

Війна Росії проти України для демократів і республіканців стає ареною передвиборчих змагань. Це неприємно й ризиковано, але щонайменше це набагато краще, ніж якби про нас забули і ми стали "якимось східноєвропейським заворушенням". Навпаки. Ми є наріжним каменем американської політики. Цим каменем демократи б'ють республіканців по голові, і навпаки. Справа в тому, що українське підсвідоме, коли каже про колективний Захід, уявляє, що всім Заходом керують США одноосібно. А всіма США керує президент США. Ну ок, тепер знають, що є якийсь Конгрес. Це все підтверджувалося випадками, коли американські та європейські посадовці й лідери тиснули на Україну в минулому з вимогами виконувати меморандуми МВФ.

Але то все не дуже відповідає дійсності.

Питання допомоги, яке підвішено в Конгресі, – це питання виділення нових коштів, в основному на військову допомогу. Значною мірою ці гроші взагалі в Україну не потрапляли. У кращому випадку – у країни Європи або продавцям зброї, але напряму від ЦРУ і РУМО, які скуповували ту зброю для нас по всьому світу. Так що коли йде мова про те, що азаза, українські корупціонери масово розграбовують американську військову допомогу, що ж робити, як бути, то українські корупціонери лише сумно сміються і плачуть у хустинки Louis Vuitton. Тому що "американська військова допомога" – це американський Пентагон дав грошей американському виробнику за 100 тис. млн патронів, отримав їх від нього, засунув в американський літак, паровоз, пором, ракету, довіз усе це до Польщі із Чехією, там розвантажив, і потім воно доїхало до України. А український корупціонер лише може подивитися на вагон снарядів і написати у Facebook: "Дякуємо американському уряду за чергові $100 млн", – одночасно думаючи собі: "Сука, хоч би долар живий побачити".

Це як ніби ваша бабуся любить вас, і коли ви приходите до неї зі словами: "Бабуся, мені дуже важко жити, усе дуже дорого, не могла б ти дати мені трохи грошенят?" – вона каже: "Онучку, я так тебе люблю, ти такий молодець, на тобі супчику, поїж". Ти їй: "А грошей, бабусю, можна мені грошей?" А вона відповідає: "А я тобі ще й у термоса ось супчику налила, дивися, заходь іще".

Насправді ми все ще не вибрали раніше виділені кошти (тому поки я пишу цей текст, Пентагон заявив про новий транш на військові потреби України з бюджету США цього року). До того ж Пентагон завжди може "переоцінити" вартість виданого, як уже було не раз. Бо, як я вже казав, ці гроші фактично їздять між Конгресом і Пентагоном. Якщо Пентагон каже, що на ту саму суму він може нам видати ще щось, бо те, що видали раніше, "коштує" менше, – він видає. Навіть допомога Ізраїлю, про яку ви чули зараз, – це фактично постачання зі складів армії США в Ізраїлі. Тобто навіть ракети "Залізного купола", які США передали АOІ, фактично вже не тільки куплені – вони вже знаходилися в Ізраїлі. Просто не були передані.

До того ж бюджет, який був прийнятий без урахування майбутньої допомоги нам, був тимчасовим. У нього й повинні були вносити правки. Але тепер це відкладається на якийсь час, поки там республіканці вирішать свої питання з більшістю в Конгресі. Тим не менш, сталість постачань нам може бути збережена за рахунок механізмів, про які я сказав, і завдяки вкладу європейців. На якийсь час цього вистачить, бо ЄС готовий, але довго вони так робити не зможуть. Тому загалом затримка на розбірки республіканців і можливі затримки Ізраїлю із завершенням операції в Газі створюють для нас, так би мовити, потенційно серйозний виклик ближче до літа 2024 року. Про Конгрес закінчили.

Далі про макрофінансову допомогу. Оце вже гроші як гроші, це не супчик у бідончику. МВФ – це незалежна інституція. Так, США мають там вирішальний голос, але цей голос стратегічний. Аналогічно й зі Світовим банком. США можуть впливати на введення політик МВФ та СБ, але не можуть втручатися в операційку напряму. Тільки на рівні консультацій. Так, звісно, у це важко повірити українцям, але це правда. Рішення про виділення допомоги Україні МВФ буде приймати за власними процедурами й на власний розсуд. Тобто функціонери МВФ мають найбільший вплив на перспективи отримання Україною великого макрофіну. Цитата заступниці директора Європейського департаменту МВФ Уми Рамакрішнани: "Сполучені Штати дійсно будуть частиною цього діалогу". Частиною. Діалогу. Це, до речі, було сказано у відповідь на запитання про лист пріоритетних реформ від посольства США. Я це тут не до того, що не треба робити реформи. Ще як треба, і провтики з маяками можуть легко призвести до затримок виділення грошей від МВФ (план на такий випадок, якщо що, також є). Це для розуміння, що суто американські внутрішньополітичні чинники будуть впливати на нашу макрофінансову допомогу не сильно.

Що там, як із власним розсудом у МВФ? Як вони оцінюють нашу готовність?

МВФ оцінює умовно й дуже спрощено два типи параметрів. Так би мовити, кількісні параметри (ті, які можна виміряти: рівень інфляції, обсяг ЗВР, курс, дефіцит бюджету й таке інше) і параметри дизайну, які найчастіше описані в маяках МВФ. Оці всі "проголосувати закон номер", "провести валютну лібералізацію", "обрати прозоре керівництво орган_нейм", "підсилити незалежність орган_нейм" тощо.

Із кількісними параметрами в нас усе ок. Пряма мова глави місії МВФ в Україні: "Якщо говорити про кількісні параметри, то станом на кінець червня всі вони були виконані. Це сигнал того, що керівництво України виконує всі зазначені параметри і просувається по визначеній траєкторії". Інтерв'ю було минулого тижня, оцінки йдуть із запізненням, але якщо б щось змінилося, то МВФ би сказав щось на кшталт "звернути увагу на такі-то тенденції". Тому все ок.

Більше того. Окрім консервативного сценарію, МВФ пропрацьовує й негативний. У випадку негативного сценарію загальний обсяг траншів, які зав'язані на МВФ, буде збільшений зі $115 млрд до $140 млрд. Серед негативних сценаріїв, окрім суто військових, є і проблеми з українським експортом. Із маяками в нас завжди все складно, але МВФ оцінює поточний стан як "влада країни взяла на себе зобов'язання і працює над їх виконанням. Це радше виклики, оскільки країна перебуває у стані війни, і деякі із цих реформ призводять до технічних викликів, а інші – до політичних. А деякі – до обох". Радує, що питань саме до фінансового сектору у МВФ уперше за багато років узагалі немає.

Більше того. Під час пресконференції в Марракеші глава МВФ Крісталіна Георгієва відзначила три найбільші досягнення України під час війни. Перше досягнення – це відновлення економічного зростання попри війну. Цитата: "Зараз ми прогнозуємо зростання приблизно до 3%. У нас був діапазон від 1% до 3%, і ми схиляємося до вищої межі цього діапазону". Друге досягнення – це утримання інфляції менше ніж 10%. Також не дуже просте завдання, глава МВФ прямо відмітила, що не так багато країн можуть похвалитися такими цифрами, навіть без війни. І не треба думати, що МВФ можна намахати якимись махінаціями зі статистикою. Вони знають, що зниження інфляції – це результат "продуманої політики". Третє досягнення – це збереження золотовалютних резервів, яке дозволило НБУ перейти до керованої гнучкості обмінного курсу. І сталося це раніше й набагато плавніше, ніж МВФ очікував. Керована гнучкість – це шлях до валютної лібералізації, яка записана в маяки МВФ, бо це допомагає зростати економіці.

Як ми бачимо, усі три досягнення – це результат роботи Національного банку та Мінфіну. Довіра наших міжнародних партнерів до цих інституцій найвища за всю історію української незалежності. І ця довіра побудована на плідній співпраці й повному взаємопорозумінні. Цей кредит довіри дуже нам знадобиться у випадку будь-яких негараздів. Саме тому перспективи суто макрофіну я оцінюю дуже позитивно, просто тому, що так їх оцінюють ті, хто дає нам гроші. Зазвичай МВФ нікого не хвалить. Особливо якщо дає $115 млрд. Навпаки.

Як бачимо, американська зрада на нас впливає значно менше, ніж наші внутрішні, як каже МВФ, виклики. Як технічні, так і політичні. Тому не варто через ситуацію в Конгресі сильно перейматися. Ситуація на фронті й виконання маяків МВФ є більшою проблемою (на даному етапі), ніж затримки з однією частиною допомоги нам.

Усе, можете йти далі про Газу читати.

Джерело: Anton Shvets / Facebook