0 Київ
Гаразд Франція, заграно; але в Польщу навіщо поперлися?!
Отже, вирішальний матч Швейцарія – Україна скасувала УЄФА з доволі виразною послідовністю дій: медична влада кантону Люцерн визнала те, що відбувається у збірній України, спалахом зарази і посадила на карантин її всю (одного Маліновського в день гри до трьох напередодні виявилося цілком достатньо, можна не згадувати "рецидивістів" Кривцова та Мораєса – не в них справа); футбольна влада Швейцарії вимушено підкорилася; іншої – нековідоносної збірної України – у розпорядженні делегації гостей не було; остаточне рішення щодо матчу передано у КДК УЄФА. Ризики, у принципі, очевидні, скільки не нарікай на несправедливість долі.
Стоп. А чи така вона несправедлива, ця доля? Ні ж! Занадто багато зробило керівництво вітчизняного футболу, щоб довести й без того безрадісне становище до маразматичного піку.
Великою мірою, до глибини душі дістає тільки одне. Пам'ятаєте, як я сердився через строєні матчі, коли й у жовтні, і в листопаді до двох матчів Ліги націй навісили березневі товарняки? Про безцільність такого витрачання людського ресурсу, яке, окрім усього іншого, призвело до поразок та падіння рейтингу збірної України напередодні жеребкування відбору ЧС-2022...
Але все це дрібниці, основна відмінність в іншому. Раніше це були спортивні міркування, що мали якісь за і проти, але тепер же вони для будь-якої розумної людини мали відступити перед медичними, чи не так? Навіщо ви, рідненькі мої, поперлися в польський Хожув у листопаді, коли вже найтупішому мало стати зрозуміло, що коронавірус, який розгулявся, косить лави не тільки італійських пенсіонерів, а й українських футболістів? Це після епідемій у стані "Шахтаря" і "Динамо"!
Повідомлення для особливо обдарованих: саме Сілезьке воєводство, де розташовується Хожув, упевнено лідирує в Польщі за кількістю хворих – більше ніж 3000 на день. Це я мав вичитувати, я – знати, я – бити на сполох? Напевно, я, більше ж нікому – у Федерації звикли гроші отримувати, а не роботу робити...
Це до якої міри треба начхати на долі своїх гравців або ж яким дурним і безпорадним сцикуном треба бути, щоб не домовитися про скасування або перенесення цього тричі нікому не потрібного спарингу?! Усього-то й треба було ткнути пальцем в екран і зателефонувати своєму польському колезі Збігнєву Бонеку. Щоб спокійно закрити питання, не наражаючи на зайвий ризик ні збірну України, ні збірну Польщі!
По-простому: ну кому ще не зрозуміло було, що будь-яка поїздка, будь-який візит зараз пов'язані з додатковою загрозою підчепити COVID-19, і тому логістика мала бути зведена до мінімуму?! Не інакше, в Андрія Павелка та його прісних після ковідли мізки прокисли остаточно...
Джерело: Artëm Frankov official / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
