+2 Київ
Це стоп-кадр останніх хвилин падіння Сухумі. 27 вересня 1993 року майже вся територія Абхазії перейшла під контроль сепаратистського уряду, який зміцнювали російські військові.
Фото: dv-destroy.at.ua
В Україні нікому тепер не треба пояснювати, як це працює.
Особисто для мене 27 вересня 1993 року – день, коли я востаннє побував у своєму рідному місті. Після цього моє життя минало по-різному, і в ньому завжди було відлуння тієї війни. Я жив у різних містах, у різних країнах. Тепер, коли я у зрілому віці обрав собі домом Україну, у якій я щасливий і збираюся постаріти й умерти, і в Україні тепер з'явилося багато людей, які усвідомлюють на власному прикладі, що таке одного дня втратити все.
Я не хочу розповідати про війну, про те, як майже два тижні знищували моє місто, і посередник у вигляді Росії (тоді ще єльцинської) удавав, що нічого не відбувається. А насправді саме посередник, тобто Росія, вела проти нас цю війну.
А знаєте, який для мене головний підсумок цієї війни? Будівля на фото. У цій будівлі була Рада міністрів автономної Республіки Абхазія. Вона і сьогодні, за 28 років, стоїть у такому самому стані.
Тож нічого нового поки Кремль не продукував ніде. І щоб ці історії не повторювалися, ось чому кожного 27 вересня треба нагадувати про ті дні далекого 1993-го.
Джерело: Bacho Abesalom Korchilava / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
