+13 Київ
Думала, що до цього телесеріалу не повернуся, але не сталося як гадалося. Тож презентую тизер до нового сезону культового серіалу "Особливості закупівель Міністерства оборони".
В Україні торгівля зброєю, як і в усьому світі, дуже зарегульований процес. Торгівлею зброєю до повномасштабного вторгнення займалися тільки державні підприємства – "спецекспортери", – які підпорядковувалися "Укроборонпрому". На початку війни "спецекспортери" за один день стали "спецімпортерами" та перейшли під Міністерство оборони. Найбільших у нас три.
Ми не тільки отримуємо від союзників зброю як матеріально-технічну допомогу, ми ще дуже багато зброї купуємо. За свої послуги при імпорті зброї "спецімпортери" отримують 3% комісійної винагороди. Майже півтора року тому запустили Агенцію із закупівлі зброї. Задум хороший, реалізація – не дуже. Окрім того, агенція отримує комісію 2,75%, на 0,25% менше. Однак агенція не платить податків. Є ще відділ озброєння та військової техніки Міноборони, який також купує зброю.
Таким чином, усього п'ять гравців на ринку.
Україні потрібно купити озброєння, яке у світі виробляє лише декілька компаній. До цих компаній приходить одразу п'ять структур, уповноважених закупати зброю, з України. Далі вони влаштовують штучний аукціон, хто запропонує найвищу ціну і отримає контракт.
Ціну піднімають не вагаючись, бо гроші ж не власні, а державні (з дербюджету чи від західних партнерів). Зате відсотки за посередництво – їхні, і чим вища ціна в контракті, тим більші відсотки.
Ось і виходить, що торгується Україна сама із собою, підвищуючи ціну в рази! У результаті задоволений виробник отримує захмарну ціну, задоволений посередник – високий відсоток. А що отримує Україна?
Можливо, уже варто згадати, що у нас є Кабмін, Міністерство економіки та Міністерство оборони. І є проблема, яку потрібно вирішити.
Джерело: "ГОРДОН"
