+5 Київ
Дві сестри прийшли на Лісовий цвинтар і станцювали на Алеї слави. Там лежить і їхній загиблий батько. Двох сестер заарештували.
Дві сестри, гарнюні без мізків, не розуміють – а що такого вони зробили? Адже життя мусить продовжуватися, адже тріумф життя й усе таке. Гарнюлям ніхто не пояснив, що диявол, як завжди, у деталях.
Я знаю танок на Освенцимі – 90-річний єврей Адолек Корман, який вижив у таборі смерті Освенцим, повернувся туди разом з онуками і станцював під пісню Глорії Гейнор I Will Survive.
"Я виживу", – кричить Глорія. "Я вижив" – напис на футболці Кормана. І я не знаю нічого прекраснішого за цей танок.
Рік тому три жінки в обстрілюваному Харкові щодня викладали відео танку на площах, вулицях Харкова. Троє досить крупних жінок, не будучи Айседорами Дункан і Майями Плісецькими, рвали душі своїми відчайдушними танками.
Випускники однієї зі шкіл Харкова минулого року в розпал обстрілів вийшли в парадних сукнях і костюмах на руїни школи і станцювали вальс. І важко знайти щось прекрасніше за цей танок. Потім його повторили інші, на інших руїнах.
Коли ми повернемося у Сніжне, Оленівку, Донецьк, Луганськ, я попрошу вас танцювати на місці тюрем і концтаборів. І це буде прекрасний танок. Можливо, я й сама там буду тупцяти в імпровізованому танго на своїх костурах.
У деталях цей диявол, у цілком конкретних деталях. Дівчатам хотілося слави, вони побачили, що танки на руїнах і могилах викликають ажіотаж. Але цим козам без мізків ніхто не пояснив свого часу, що танок заради хайпу голим хайпом і закінчується.
А танок – чесна штука. Тіло не бреше. Тіло говорить, що відчуває людина в момент танку, чи вміє танцювати ця людина, чи ні. Чи горе вона відчуває, чи тріумф перемоги, чи оплакує загиблих, чи "Ссыш, эта щас модно!"
От чому, дивлячись на невміле танцювання старого єврея та його онуків, не можеш стримати сліз.
А дивлячись на хайпування цих малолітніх ідіоток, усе, що хочеш, – викликати поліцію.
Тому, звичайно, саджати. Принаймні умовно. Із поваги до їхнього загиблого батька. Тому, звичайно, робити відомими. Хоча цим безмізковим, можливо, саме цього і треба.
Для мене ж лишається найнеможливішим і найпрекраснішим постановочний, режисерський, але від того не менш пронизливий танок одного єврея.
Іде обстріл міста. У підвалі багатодітна єврейська сім'я. Діти починають плакати. І тоді батько починає танок, утягуючи до нього й дітей.
І я не знаю, для кого я це пишу. Тут наче всі це розуміють. Можливо, просто для того, щоб показати свій улюблений епізод танку єврея і його дітей. Це відео про нас. Тільки аби не було того пронизливого фіналу, додивіться ролик до кінця.
Джерело: Diana Makarova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
