-1 Київ
Про яйця.
Я не розумію цих воплів:
– Наш президент у Куп'янську! Він кращий, він зміг!
– То фотошоп! Ваш Боневтік насправді не вилізає з бункера!
Я з вас плачу, панове. І з тих, і з інших. Від сміху плачу.
Наш нинішній президент, рвонувши до Куп'янська, зробив усе правильно і чітко, це був шикарний політичний хід, – але ж він не зробив нічого нового для себе. Він буває на фронті, як добрий онук в улюбленої бабусі на варениках, тобто постійно. Бо вареники в бабусі неймовірні.
А те, що чого-чого, а яйця у президента є, він уже давно довів.
Ганяти на фронти Зеленський почав із 2019 року, майже одразу після виборів, і спочатку це сприймалося як суто пацанство. Бо бував він і тоді в досить неприємних місцях. На цьому місці багато хто здивується, бо хіба ж могли бути на нашому фронті неприємні місця до 2022 року?
Могли.
І дуже неприємні. Наприклад, ми всі дуже здивувалися, коли взнали, що президент заночував на Бутівці. Не на сусідньому укріпленому Зеніті з його бункерами, а на вщент розваленій передовій Бутівці. А після повномасштабного вторгнення його взагалі носило, куди Макар телят не ганяв. От ми вже туди пробратися не могли, куди його носило, а його пропускали, канєшно, блат єсть блат.
І яйця.
Чи бував на фронті попередній президент?
Звичайно. Набагато рідше, ніж Зеленський, але бував. Правда, в основному по тилах, але одного разу він прибув на досить неприємне на той час місце, до Катеринівки, у сіру зону.
На цьому місці здивується ще більше людей. І правда, хіба ж могли бути неприємні місця на фронті до 2019 року?
Могли. Ще й як могли.
А по блокпостах тоді передавали:
– Їде мішок.
– Який мішок?
– Найбільший мішок із цукром.
Вибачте, але клянуся, так і було.
А щодо яєць – то що ж, визнаємо, яйця були й там.
Чи бував на фронті ще попередніший тіпа президент, ТВО, за сумісництвом Кривавий Пастор?
Бував. Чисто по-пацанськи, зі зброєю, і без афішування.
Рідко, і в основному коли вже був РНБО, але таки бував.
Постійно і суто по адреналіну літає фронтом головком Сирський.
На відміну від головкома Залужного, який на фронт майже не виїздив. А мав би, але яйця не ті, звиняйте.
А Сирський гасає, і лізе в досить неприємні місця.
У чому подив?
Я знаю, у чому. Фігури такого масштабу не мають права ризикувати життями й гасати в досить неприємні місця. Але те, що починалося колись суто по-пацанськи й по адреналіну – на цей час, на жаль, є політичними жестами, такими потрібними нам. Бо світ став пацанським: ану, ану, а я тобі як вріжу, а я тобі, а я старшого брата позву і таке інше...
...До речі, старший Єрмак гасав по фронту дай боже, як би ви до нього не ставилися. Із 2019 року.
А молодший брат Єрмак так узагалі захищає ваші й наші задниці з 2014 року й досі.
Як би ви до них не ставилися.
Я вам більше скажу – Мар'яна Безугла, як би ви до неї не ставилися, бувала в таких задницях фронту, які деяким із вас, мої дорогі, і не снилися.
Тому я дивуюся, і подив мій от у чому. От що ключове!
Чому я, не терплячи політичну фігуру на прізвище Порошенко, спокійно констатую і його присутність у Катеринівці, і яйця? У мене тоді питали, чи правда, що він поліз до сірої зони. І я чесно і так же спокійно відповідала: так, правда.
Що ж вам, милі мої, які не терплять політичну фігуру на прізвище Зеленський, так складно визнати звичайний факт?
А Безуглою я вас, правда ж, добила, авжеж?
Щас підуть волати – три, два, один!
А от чому.
Бо ви не вмієте.
Ви не вмієте просто і звичайно констатувати факти. Вам обов'язково треба пропускати факти крізь призму своєї любові або ненависті.
Також вам сильно потрібно ділити світ на чорне й біле.
Якщо герой – то святий і непорочний.
Якщо сміливець – то й усі інші якості душі мають бути ідеальними.
І навпаки.
Слухайте, а треба ж учитися. Ця здатність – просто констатувати існуюче, без чорного й білого, а з масою відтінків, – є одним із пунктів аналітики. Так необхідної вам, мої дорогі воєнні аналітики, яких у нас кожен другий. Що не юзер, так аналітик, а то й другий.
Але в усьому цьому є ще одне ключове, один факт, про який ми ще не знаємо.
Бути на фронті політичній фігурі такого рівня – це, мабуть, неправильно. Кожен мусить робити свою справу. А не робити сивину охороні.
Але наразі це був правильний жест. У світі, який мислить пацанськими категоріями, і бачить бог, не ми це почали. Тому візит президента в дуже небезпечне і спірне місце фронту – це добрячий сигнал переговорникам, які наразі ділять нашу шкуру.
Мене ж цікавить, чи були серед тих, із ким зустрічався президент на фронті, сміливці, які спитали:
– Пане президенте, усе чудово, і яйця у вас таки є. А чи є у вас розуміння, що з такою військовою зарплатнею в нашої країни скоро не стане армії? Дякую за відповідь. Із нетерпінням чекаю... Куди ви мене тягнете, за що ви мене по пиці...
(жарт)
Тож слава яйцям. Але зарплатню піднімати треба.
Да, і зверніть увагу на вашу аналітику, дорогі мої воєнні аналітики. Так ви свою аналітику не продасте. Без констатування фактів.
А тепер:
– Три, два, один! Старт!
Джерело: Diana Makarova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
