+5 Київ
А мені нравицця. Горить, усі суєтяться. Питаюцця руками потушить, а воно ще дужче горить.
І гроші вилучено. Люблю, коли крадені гроші вилучають. Тоді є надія, що вони не будуть ще раз вкрадені. Можливо.
Обожнюю оці моменти, коли викривають чергового корупціонера.
Тоді чутно схлипи й крики:
– Та що ж це діється? Звідки в нас стільки корупціонерів? Їх же стільки не було!
Було.
Було ще більше. Бо цих уже пов'язали (або не пов'язали, або виходять під завдаток, теж чималий), тож є надія, що їх на краплю стало менше.
Страшенно люблю такі моменти. Тоді є надія. Усе горить, усі суєтяцця, але на денці десь живе надія, що хтось та й згорить у цьому вогні.
А тепер серйозно, геть жарти.
Країна, де все добре. Усе тихо й благостно, ніхто країну не обкрадає. Де немає корупціонерів, немає гучних скандалів з елементами детективу (піймали, не піймали, втекли, пов'язали?).
Така країна не існує.
А якщо існує, то будьте певними – це означає, що в такій країні крадуть усі. І саме на цьому вселенському злодійстві побудована система такої країни. А ми вже в такій країні жили, дякуємо, не треба.
Тому радісно й весело дивлюся на ці паки вилучених грошей. І смішно, дуже смішно від завивання:
– Дивіться, скільки в нас розвелося корупціонерів! А от раніше такого не було.
Було. То просто ви не знали. Бо вам не казали.
Тому більше корупціонерів, хороших і різних!
Викритих корупціонерів, звичайно.
Більше гучних процесів і трусіння гаманцями, витрушування мільйонів на завдатки. І не треба, не треба плекати мрію чи ностальгію про країну, де корупції не існує.
Бо ця сволота є завжди. У будь-якій країні. Навіть у тій, де за такі хохмочки рубають руки й голови.
Чомусь так.
Джерело: Diana Makarova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
