0 Київ
Ми майже ніколи не замислюємося над тим, як і звідки вода потрапляє в наші квартири. Однак від водойми до крана споживача вода проходить складний шлях, і забезпечити її високу якість – це складне завдання, яке потребує вирішення багатьох проблем. Усі водоканали України повинні подавати споживачам воду належної якості відповідно до вимог чинного законодавства.
Перед подаванням у мережу річкову воду очищують і знезаражують на очисних спорудах Деснянської та Дніпровської водопровідних станцій. Спочатку її освітлюють за допомогою спеціальних речовин – коагулянтів. Залежно від пори року якість річкової води постійно змінюється, тому для більшої ефективності взимку й улітку ми використовуємо різні види коагулянтів.
Далі воду очищають на швидких піщаних фільтрах. Після цього вона потрапляє у резервуари, де знезаражується хлором, який найближчим часом буде замінено діоксидом хлору. На Дніпровській водопровідній станції застосовують ще й додатковий етап оброблення – озонування.
Від деяких споживачів можна час від часу почути скарги, що за якістю води нібито стежать недостатньо. Але безпека води для нас – на першому місці, тому ми контролюємо її якість цілодобово. Щодня відбирають майже 1000 проб води, які аналізують за хімічними, бактеріологічними та гідробіологічними показниками.
Лабораторії, безпосередньо розташовані на Дніпровській та Деснянській водопровідних станціях, постійно відбирають проби річкової води, а також контролюють якість на всіх етапах підготування. На виході з очисних споруд водопостачання контролюють щодня за 22, щомісяця за 48 і щорічно за 76 показниками. На артезіанських насосних станціях перевірку проводять у свердловинах і на виході.
У розподільних мережах якість питної води перевіряють у 33 контрольних точках на різних вулицях усіх районів Києва 365 днів на рік.
Крім того, контролем якості води займається центральна лабораторія департаменту експлуатації водопровідного господарства. Фахівці здійснюють фізико-хімічний, мікробіологічний і радіаційний аналізи води. Вони працюють сім днів на тиждень, тому будь-які відхилення ми одразу ж помічаємо. Якість питної води, яку подають киянам, відповідає чинним Державним санітарним правилам і нормам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" ДСанПіН 2.2.4-171-10.
Ми вже давно працюємо над тим, щоб відійти від використання хлору для знезараження води, адже він економічно невигідний, а головне – досить небезпечний у транспортуванні, зберіганні й використанні. Зараз активно будують нові житлові масиви і навколо складів хлору з'являються багатоповерхівки й громадські будівлі. І хоча ми суворо дотримуємося всіх заходів безпеки, це все одно має певні ризики.
Крім того, з наступного року вимоги ДСанПіН до якості води стануть ще жорсткішими, тому потрібно орієнтуватися на сучасніші методи, дієвість яких довело багато європейських країн.
Ми дуже ретельно вивчали світовий досвід водоочищення, орієнтуючись на рекомендації фахівців Інституту громадського здоров'я імені О.М. Марзєєва АМН України та Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту МОЗ України. Розглядали такі технології, як озонування, застосування гіпохлориту натрію, змішаних оксидантів і діоксиду хлору.
На сьогодні для Києва використання діоксиду хлору – це прийнятна технологія з погляду економічного та екологічного. Діоксидом хлору обробляють питну воду на станціях багатьох країн світу, зокрема в містах Західної Європи, Північної Америки, Канади та Японії, Саудівської Аравії і Об'єднаних Арабських Еміратів.
Діоксид хлору – потужний знезаражувальний засіб, що зберігає свою дію під час транспортування водопровідними мережами. Він успішно знищує бактерії, продукти життєдіяльності яких забруднюють воду.
Для впровадження та запуску цієї технології не потрібно змінювати інфраструктуру очисних споруд, тому саме її ми найближчим часом будемо застосовувати на Дніпровській водопровідній станції. Плануємо закінчити останні приготування вже цього року, тому з 2020-го станція працюватиме на новому реагенті. Паралельно вивчаємо інші методи знезараження, щоб знайти оптимальне рішення і для Деснянської водопровідної станції.
На артезіанських водопровідних насосних станціях ми використовуємо гіпохлорит натрію. Ця технологія набагато простіша в застосуванні порівняно із хлором, а транспортування та зберігання гіпохлориту натрію – повністю безпечні. Виробляти реагент можна просто на місці з розчину кухонної солі. На сьогодні 11 артезіанських водопровідних станцій вже переобладнано, залишилося модернізувати лише чотири – і артезіанський водопровід повністю відмовиться від рідкого хлору. І за деякий час ми забудемо присмак хлору у воді.
Що стосується озонування, то ми й зараз використовуємо його на Дніпровській водопровідній станції як додатковий метод знезараження. Але цю методику ще треба вивчати, можливо, вона буде ефективнішою, якщо її застосувати в іншій частині технологічного циклу.
Однак хоч як би добре ми очищали воду на водопровідних станціях, на жаль, на шляху до споживача вона може забруднюватися іржею і частинками відкладень, що утворилися у трубах протягом багатьох років. Переважно це відбувається у внутрішньобудинкових мережах, за стан яких "Київводоканал" не відповідає.
Якщо з крана раптово потекла іржава і брудна вода, найімовірніше, у будинку ремонтували труби. Не потрібно панікувати, адже цілком нормальним є те, що після гідроудару зі стінок труб зриваються відкладення. Хочу зауважити, що це питання так само турбує споживачів і в інших країнах. Навіть на сайті Нью-Йоркської водопостачальної компанії в розділі частих запитань пояснюють, що вода може бути забрудненою внаслідок ремонту мережі, і в таких випадках просто треба спустити її протягом кількох хвилин.
Але якщо з крана постійно тече іржава вода, то єдиним рішенням є заміна внутрішньобудинкової мережі. На сьогодні це дуже болюче питання, адже труби в більшості будинків, побудованих ще за радянських часів, уже давно зношені й потребують заміни. Але це повинен робити не водоканал. Обслуговування внутрішньобудинкових мереж не входить у тариф на водопостачання – вартість цих робіт внесено у квартплату, яку споживачі оплачують житлово-комунальним організаціям (ОСББ, ЖБК, ЖЕК тощо), ці кошти має бути витрачено саме на промивання, ремонт та утримання внутрішньобудинкових мереж.
На жаль, актуальним є питання і стану вуличних мереж водопостачання, які вже теж катастрофічно зношені. Ми шукаємо технологічні рішення попередження корозії, виконуємо профілактичне промивання водопровідної мережі, але щороку питання її заміни з'являється дедалі гостріше. А це вимагає додаткових коштів. Допомогти вирішити проблему може фінансування з державного бюджету за програмою "Питна вода", а також довгострокові зарубіжні кредити, такі, як ми отримали від Японського агентства міжнародного співробітництва на реконструкцію Бортницької станції аерації.
Тому ми зі свого боку робимо все можливе, щоб якість нашої води відповідала європейським стандартам. Виклики є, і їх багато, і ми з упевненістю можемо сказати, що кияни отримують і надалі отримуватимуть у свої будинки чисту питну воду. Хоч як би пафосно це звучало, але це наша місія, це наша робота, яку ми любимо і яку "Київводоканал" майже 150 років успішно виконує.
Джерело: "ГОРДОН"
