+11 Київ
На День Незалежності я чув два виступи Порошенка. На параді і на прийомі. І в обох ішлося про уроки історії, яких ми не засвоїли. Про те, що 100 років тому Україна просрала свій шанс завоювати незалежність через внутрішні розколи.
Зараз ми проживаємо ті ж проблеми. Правда, сьогодні все набагато складніше. Гібридна війна із сусідом. І цей сусід вливає свої кошти і сили в наші внутрішні розколи. Порошенко завжди був стриманим оптимістом. Вимушено. Тому що песимізм у його становищі – це крах усього. Паралельно я спостерігаю за подіями, які підтверджують слова Порошенка.
Захист своєї країни від агресора й окупації – це неконституційно, за версією "Самопомочі". Партія, фракція, окремі депутати не поправили і не виступили з заявою чи осудом з цього приводу. Значить, уважають так само. Або ж це програма дій на найближчий час.
За версією "Народного фронту", потрібно відсторонити начальника Генштабу і призначити нового. І десятки дрібних ударів на розколення.
Особливо пікантно все звучить, урахувуючи очікування бойовиків із тієї сторони. Вони вже давно зрозуміли, що перемоги їм не бачити. Вони вже давно зрозуміли, що в Росії не потрібні.
Вони чекають, коли в Україні зміниться влада. На проросійську або хоча б лояльнішу до них. Лояльну до бойовиків, сепаратистів і терористів, які підтримали плани Росії на Донбасі. Вони чекають зміни курсу не на звільнення Донбасу від окупації, а на замирення "як є". Вони чекають 2019 року, сподіваючись, що буде президент, який обнулить усі їхні злочини. Вони чекають на нову Верховну Раду, яка скаже своє слово і визнає конфлікт внутрішнім, захист України армією неконституційним і все розрулить так, щоб усе забули і пробачили.
Міністерство оборони, Генеральний штаб, армія – це сьогодні єдина інституція, яка користується безмежною довірою людей. Це структура, яка за останні кілька років чітко показала ефективність керівництва у питаннях реанімації того, що 25 років руйнувалося. Це єдине відомство, де йдуть реформи і кожну закупівлю перевіряють по 10 разів. Так, не без проблем. Не без скрипу і помилок. Але реформи йдуть. На відміну від інших відомств, особливо силових. Це єдине відомство, де міністром знімаються люди або знижуються у званні за прой..би практично моментально. Навіть якщо потім роками судяться. Армія зараз воює.
Мені фізично боляче від того, що відбувається. Я сприймаю випади аваковської свити як зраду.
Це вже було рівно 100 років тому. Єдине, чого хотілося б зараз від Порошенка, Полторака, Муженка, – це зібраності і тверезості у прийнятті рішень. І сил їм усім трьом це витримати.
Джерело: Роман Донік / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
