-1 Київ
У мене для всіх "ідеалістів" і поціновувачів "простих рішень" погана новина. Немає зараз для України в цілому хороших і простих рішень для збереження незалежності. Усі рішення погані.
І без примусової мобілізації одним рекрутингом ми не закриємо потреби. І зі зброєю, БК, допомогою проблеми нікуди не ділися. Тому буде вибір між погано і дуже погано.
Але все одно життя держави залежить від ЗСУ напряму. Подобається це чи ні. І Сирський зараз – головнокомандувач ЗСУ.
Це не про прізвище і не про особистість. Це про посаду. Головнокомандувач Збройних сил України. Головний командувач усіх військових. Можна багато згадувати і пліток, і чуток, і плюсів, і мінусів. Але є факт.
І є такий самий факт, що "конфетно-букетний" період між міністром оборони і головнокомандувачем має стабільно недовгий період. Це завжди так відбувається.
І "конфетно-букетний" період між верховним [головнокомандувачем України, президентом] і головнокомандувачем [ЗСУ] – теж. Перші проблеми, перші невдачі, перші рішення, у яких військовий не зможе переконати цивільного, почнуть точити камінь. Це просто треба розуміти.
Саме тому я зараз акцентую увагу на ті фішки і ті маркери, які, можливо, прийдеться згадувати, коли ми будемо вимушені захищати Сирського від Офісу президента. Вибачте, але я впевнений, що це питання часу.
Дуже зручно "дружити" різним людям із різним світоглядом проти когось. Але дружба припиняється, коли відсутній той, проти кого дружили. Це так працює. І ніяк по-іншому.
На жаль, за два роки стало ясно, що ОП не вміє дружити проти росіян, натомість дуже любить дружити проти українців, які не лягли під політику партії. І далі буде ще гірше і гірше. Бо хороших рішень немає. Я просто нагадую, що Сирський зараз, по суті, і є ЗСУ.
Я маю надію, що помилки, які допускають цивільні піарники, розробляючи стратегію комунікації нового головкома, – це помилки, а не кількакрокова конструкція по руйнуванню довіри та підтримки ЗСУ. А те, що це зараз роблять цивільні люди з ОП, я не сумніваюся. Я дуже хочу, щоб це були недолугі помилки.
І так, у будь-якому трактуванні я – за ЗСУ. Без прізвищ. Бо це єдине, що рятує й урятує Україну.
Джерело: Роман Донік - Roman Donik / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
