+19 Київ
На цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки в повітрі відчувався історичний злам.
У кулуарах усі говорили про те, що США зміщують свій акцент безпекової допомоги з Європи на Тихоокеанський регіон. І думали, що із цим робити далі. Дуже схоже на те, що США дійсно хочуть змусити Європу займатися власною безпекою самотужки в тих напрямах, де вони здатні. Наприклад, у збільшенні виробництва боєприпасів, артилерії, бронетехніки, безпілотників, нарощуванні піхотних з'єднань тощо. Зокрема, так видається, що Штати хочуть змусити Європу взяти на себе основну частину допомоги Україні.
Натомість США готові надалі надавати Європі гарантії безпеки і ядерну парасольку, тобто втручатися в європейські проблеми лише в разі крайньої необхідності.
Складається враження, що єдине, що поки що утримує США в Європі, – це дуже жорстка позиція України, яка весь час нагадує нашим стратегічним партнерам про їхні зобов'язання. Так було й цього разу, коли на конференції президент Володимир Зеленський чітко сказав, що розраховує на США й не припускає думки, що вони припинять нам допомагати. У відповідь нам були надані запевнення, що американська допомога продовжиться. Така жорстка позиція України та її керівництва змушує наших заокеанських союзників мобілізовуватися навіть в умовах внутрішньополітичної турбулентності.
Можливо, вони й хотіли б скинути із себе цей тягар. І, можливо, Штатам не до Європи й нас із їхніми внутрішніми проблемами й політичними іграми. Але така відверта відмова від допомоги нам із боку Штатів буде розцінена не тільки в Європі, але й серед інших демократичних країн світу вкрай негативно. Тому шанси на подальшу підтримку з боку США зберігаються досить великі.
Проте потрібно розуміти, що в таких обсягах, що ми очікуємо цього року, американська допомога може стати останньою.
Звісно, вони ще будуть надавати нам номенклатуру, яку не здатна забезпечувати Європа. Але решту доведеться виробляти самотужки чи розраховувати на європейців. І нам, і Європі потрібно буде стати більш дорослими й самостійними, хочемо ми цього чи ні.
Джерело: Єгор Чернєв / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
