+17 Київ
Учора мені таксист вивалив усе лайно світу про жахливу Україну, з якої він мріє поїхати. Потім додав у цей спіч конспірологічної версії про те, що США з Росією давно про все домовилися. І завершив власним геніальним планом реформ, які можуть усе виправити. Наприклад, рубати руки корупціонерам (не нова ідея, справедливості заради).
Я включила все своє вселенське терпіння, щоб не вступати в дискусію.
Із машини вийшла, але осад залишився, бо він такий не один, і нам життєво важливо знайти спосіб, як таким людям допомогти у власній внутрішній боротьбі. Я розумію, що в силу різних причин, життєвих обставин і ситуацій – незадоволених, утомлених, озлоблених українців тисячі. Зараз їх стримує страх і війна, але це ще суспільство не вийшло на найскладніший етап війни. Де дилема часу, втрат і питання власної жертви постане майже перед кожним. Це буде фінальний іспит нації, і, власне, такі "таксисти" його не вирулять.
А потім я прийшла на зустріч із колишнім військовим НАТО, канадійцем, молодим енергійним хлопцем, який по факту виявився більшим українцем, ніж тисячі наших співвітчизників. І те, що він робить для нашої перемоги, гідно окремої розповіді. Але зараз про інше, головне.
Я не питала, він сам озвучив: "Чому я ризикнув усім і приїхав в Україну? Тому що я народився й виріс ніби у вільній країні Канаді, але справжнє відчуття свободи мені вдалося знайти тільки тут! І мені абсолютно очевидно, чому тисячі хлопців і дівчат ризикують своїм життям, щоб його не втратити".
"А от "моєму таксисту" абсолютно не очевидно", – подумала я, але не озвучила.
Для багатьох свобода – дуже абстрактне поняття. Для когось воно нічого не варте й, у принципі, необов'язкове, такі згодні виживати "під ким завгодно".
Це питання інтелектуального й духовного росту, не завжди просте і дуже неочевидне. Але саме на моменті усвідомлення критичною масою нації цінності і значення свободи ми отримаємо фундамент нової якості держави. І цей процес тільки починається і для "таксистів" буде болючий, бо держава – це не машина, яку можна використати, щоб дістатися до власного пункту призначення, а потім десь запаркувати або продати за непотрібністю.
Держава – це продукт зусиль усіх громадян. І якість держави якраз визначається, у тому числі, кількістю її громадян, які цінують і плекають свободу. Готові витрачати час, зусилля, іноді життя, щоб цю цінність не втратити і зберегти.
Джерело: Олена Сотник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
