НеоНЕП закінчується.
"Здавалося, що життя в Москві не змінилося. У магазинах будь-яких товарів було вдосталь, з'явилися на вулицях автобуси фірми "Лейланд", які надавали місту європейського вигляду. Процвітали кафе, пивні, ресторани, у великих магазинах брали замовлення на пошиття одягу і взуття ще в більших масштабах, ніж попередніми роками... Але, незважаючи на уявний добробут, усі відчували якусь тривогу, здавалося, що приховано насуваються якісь неприємності. Звичайні люди у 20-х роках мало цікавилися політикою".
Із мемуарів Сергія Раєвського про кінець НЕП.
Щось нагадує, чи не так? Приблизно те саме мені розповідають рідкісні гості з Москви – нічого не змінилося, ресторани й магазини тріщать від людей, їдла й товарів. Десь в Україні точиться війна, але Москва цього не помічає, там щодня бенкет на славу.
Раєвський описував у своїх мемуарах 1927 рік, коли Сталін, розгромивши опозицію, остаточно узурпував владу. Кінець НЕП, колективізація, голод, великий терор були на порозі. А москвичі раділи "європейському вигляду" столиці й тільки починали відчувати насування якоїсь "неприємності".
Минуло майже 100 років, але нічого не змінилося. Москвичі знову переважно політикою не цікавляться, й навіть наближення "неприємностей" далеко не всі помічають.
Проте схоже, що пострадянський неоНЕП закінчується. Як і 100 років тому, опозиціонерів садять до в'язниць, у культурі викорчовують залишки вільнодумства, у школах і ВНЗ насаджують мілітаризм, книжки неугодних письменників забороняють. Це обивателів мало хвилює, але потім може настати кінець і їхнього ситого, вільного життя в "курві-Москві".
Однією з причин сталінської відмови від НЕП була підготовка до війни. Зараз Росія воює й має намір воювати ще довго. Індустріалізацію, на кшталт сталінської, російська влада, звісно, не потягне.
Але мілітаризація економіки, величезні воєнні витрати й гонка озброєнь ведуть до кінця ринкового достатку. Як і за Сталіна, Кремль переходить до політики у стилі "гармати замість олії (яєць)". Наслідки не забаряться позначитися.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора