+13 Київ
Про бідного Дерипаску замовте слово.
Санкції – це добре. Але не смертельно. Росія, на жаль, не розвалиться вже завтра. І, найімовірніше, це персональна трагедія Олега Дерипаски.
Фондовий ринок Росії впав, але не помер. Рубль знизився, але не критично. Інвестори будуть зі ще більшою обережністю ставиться до Росії, але це лише помірно погіршить ситуацію. Тим паче, у Кремлі пишуть, що у них тепер 300 років самотності. Це навіть крутіше, ніж магічний реалізм Маркеса з його сотнею років. Це магічна неадекватність. Так що загалом усе природно. Вони давно йдуть у цьому напрямку. І у них великий запас міцності. Поки що великий.
А ось бізнес Дерипаски буде зруйнований. Або дуже серйозно постраждає. Ставши не успішною публічною компанією, а черговим паразитом на російському бюджеті. Перейде на інший рівень. Що практично одне і те саме. Його показово знищують американці, показуючи всім іншим, що так може статися з кожним. Тому, власне, там, у списку, і немає інших олігархів. Яких-небудь Абрамовичів. Вони повинні не страждати від санкцій, а боятися їх. Тому що до будь-яких страждань ти звикаєш.
І загроза перестає бути загрозою, якщо вона реалізована. І якщо ти хочеш чогось домогтися від людини, то ти тиснеш на страх і жадібність. Ось і "умовний Держдеп" тисне. Зруйнуй бізнес олігарха, і він не буде ні на що впливати. Без грошей він ніхто. А американцям потрібно, щоб люди, які мають вплив, його використовували. Принаймні, американці на це сподіваються. І тому застосували серйозніші санкції, ніж раніше.
Санкції проти Дерепаски і Ко набагато потужніші, ніж усе те, що було застосовано раніше. Це ніби ви стріляли з міномета у бік сепаратистів, а потім раптом підвезли "Град" і пульнули з нього. Акції "Русала" на гонконгській біржі пішли в піке тоді, коли компанія заявила про можливість технічного дефолту. Він пов'язаний із тим, що "Русал" навіть не впевнений у можливості отримувати гроші від клієнтів. Усі платежі припинено. До того ж навіть агентство Bloomberg перестало показувати котирування цінних паперів компанії. Компанія не просто токсична. Вона радіоактивна. Те, що відбувається зараз із компанією "Русал", уже було у світі. Такі санкції стосувалися Ірану. І обходити їх – дуже дорого коштує (BNP Paribas заплатив, наприклад, приблизно $9 млрд). Допомагати ніхто не буде. Принаймні з тих, кому є що втрачати.
Чому Дерипаска? По-перше, а чому б і ні. Але це не найсерйозніший аргумент. З одного боку – тому що алюміній. Трамп зараз веде активні торговельні війни. Мовляв, повертається до витоків, намагається повернути робочі місця назад в американську глибинку. І з алюмінієм у нього проблеми останнім часом. Штати споживають багато алюмінію, але не виробляють, утрачають частку ринку, там домінує імпорт. І тут такий шанс "підтримати вітчизняного виробника". Гріх ним не скористатися.
А з іншого боку – рішення ухвалюють люди. І ці люди вибирають, кого б показово покарати. І тут вони бачать скандал із Настею Рибкою. І чують слова про Вікторію Нуланд. І пам'ятають, що Дерипаска особисто причетний до скандалу з Манафортом. І він одразу стає першим у черзі. На показове пороття. Безліч дурних дрібниць, таких як не найрозумніша дівчина з мобільним телефоном, призводить до згубних наслідків.
Що буде далі? Держава підтримуватиме Дерипаску. Бо зацікавлена в прямо протилежному американцям. І їм треба показати, що боятися олігархам нічого. І рідна держава їм допоможе. Що може держава? По-перше, і це найпростіше, – кредити. У "Русала" зараз виникнуть величезні проблеми із зовнішніми боргами. І, найімовірніше, російські державні банки повністю замістять своїми кредитами зовнішні борги. Це просто. Але ось складніше буде залишитися гравцем на світовому ринку. У Дерипаски зараз 6% світового ринку алюмінію. Продавати тепер свій алюміній на зовнішньому ринку для компанії стане дуже складно. Не можна сказати, що неможливо. Але складно.
Це точно позначиться на тій самій частці ринку. Зробить "Русал" токсичним партнером і змусить шукати інших продавців. І компанія почне вмирати. Адже якщо дати кредит компанії Путін може, то ось купувати алюміній – ні. Його просто нікуди дівати в Росії. Хіба що побудувати алюмінієвий міст у Крим. Так чи інакше, історія публічної компанії закінчена. Зараз починається історія з абсолютно іншою бізнес-моделлю, у якій самого бізнесу буде дуже мало.
А що в Україні? Та нічого, насправді. Уводити санкції – це справа сильних. Ми слабкі. Отже, для нас усе, що відбувається, – лише епізод у протистоянні з Росією, де боротьба йде до того моменту, чия економіка зруйнується першою. Уся ця історія завдає ще одного удару по російській економіці. Не смертельного. Але важливого. Що більше токсичності, то менше інвестицій. Що менше інвестицій, то менше зростання. І для нас це ще одне нагадування про те, що нам треба залучати інвестиції. І нам треба ставати сильнішими. Але це вже зовсім інша історія. Де, поки що, у нас мало успіхів.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
