Я здивований розмовами про те, чи добре, чи погано, що українці отримували гранти від США.
Я здивований розмовами про те, чи справедливо покарана багатодітна матір Крюкова.
Я здивований, що так багато місця в українській реальності займають російські наративи.
Чи добре гранти? Та звісно, добре. Це були гроші американських платників податків, які заходили в Україну і лишалися тут. Що тут узагалі може бути поганого? Навіть якщо якийсь грант був неефективним, навіть якщо гроші витрачалися на проведення заходів – це все рівно були гроші в Україні. Коли хтось організовує конференцію, то безліч українського малого і середнього бізнесу отримували замовлення. Заробляли гроші. Далі витрачали їх в Україні. Знайти тут щось погане просто неможливо. Не кажучи вже про те, що більшість грантів ішла на зовсім інші цілі. Український уряд отримував безліч фінансування. Українська енергетика відновлювалася в тому числі за гранти. І тепер є ризик, що на цей процес вплине зупинка фінансування. Чи хтось хоче сидіти без світла? Український бізнес, від маленької фірми на Житомирщині до "Нової пошти", міг отримати грантове фінансування для реалізації інвестиційних проєктів. І отримував його. Відновлення шкіл і лікарень ішло на грантові кошти.
Як можна говорити, що це добре, що це фінансування зупинилося? Тільки якщо ви живете у світі, де "грантоїди" – це щось погане. А це – світ російської пропаганди. Вітаємо: якщо ви так думаєте, ви повністю просякнуті російською пропагандою. Ви живете в рамках цінностей, які нав'язала вам російська пропаганда. І зробила це не просто так. А тому що війна. І ви живете у світі, який створив для вас ворог, який хоче вас убити.
І одним із конструкторів цього світу була Крюкова. У мене єдина претензія до санкцій проти Крюкової – чому так пізно? І чому так мало? Чому вона не сидить? Людина поширювала російську пропаганду роками. Видання "Страна.ua" фактично готувало базу для окупації України. Вони мали підготувати частину суспільства до цього. Вони так само винні, як і російські генерали у розстрілах у Бучі, у геноциді в Маріуполі, у тисячах дітей, що вкрадені росіянами. Вони й далі зараз працюють, поширюючи російську дезінформацію. Яку охоче підхоплюють українці, що чомусь думають, що план Трампа в першу чергу опублікують чи то українською, чи то російською мовою в якомусь Telegram-каналі. Ну а чо, логічно.
Як можна захищати Крюкову? І цим займається багато людей, які вважають себе патріотами? Це як, нічого особистого, тільки бізнес? Тут от Крюкова працює на росіян, і працює добре, а виходить з офісу – і вже українська патріотка? І добре, якби Крюкову захищали ті самі люди, що раніше працювали на Мураєва. У них цехова солідарність. Захищають Крюкову, захищають Дубінського, захищають цього Діордіцу. Ну добре, якби Корбан. Це вже особисте. Хоча також важко усвідомити, як він у своїй голові це розділяв, будував активно укріплення проти росіян і потім мав персональні почуття до російського агента. Але ще ж є безліч людей. Які типу не помічали, що говорила Крюкова. Що говорило її видання. Що вони робили роками. І при цьому ці ж люди, публічні особи, говорять риторикою російської пропаганди, називаючи владу в Україні під час війни режимом?
Звісно, сама влада також винна. Звісно, коли не закриваєш Telegram і думаєш, що зможеш його контролювати, раптом опиняєшся у світі, побудованому з російських наративів. Але влада є така, яка є. Її до виборів не змінити. А виборів не буде, поки йде війна. Тому тут більше питання до суспільства. Яке має проявити свою дорослість. І в першу чергу не бути корисними ідіотами в руках ворога. А росіяни це, звісно, вміють. Брехати. Поширювати пропаганду. Ангажувати до своїх лав непомітно. І от ти вже одночасно патріот України і говориш лексикою російського "Первого канала". Це прикро. Це небезпечно. І це мєрзко.
Джерело: Сергій Фурса / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора