+12 Київ
Колись, на початку 2000-х, ми в редакції робили добірку новорічних промов президентів. Мало не з Брежнєва.
Усі без винятку виступи починалися зі слів: "Це був непростий рік". Синоніми – важкий, нелегкий, складний.
Ми сміялися з недорікуватості спічрайтерів і мріяли про те, що колись, у якомусь 2024-му, якого ще немає, прийде новий глава держави й на тлі марсіанської ялинки звернеться до народу:
– Любі співвітчизники, земляни. Це був легкий, безтурботний рік. Ми годували єдинорогів солодкою ватою й малювали веселкою на полярних крижинах. А чим нам ще було займатися? Ми давно перемогли хвороби й бідність, скасували гроші й кордони, винайшли вічний двигун і відкрили формулу щастя. Відіслали всіх брехунів і негідників на Сатурн, а корупціонерів – на Плутоній.
Точно не пам'ятаю всіх наших формулювань, але лишилося відчуття сміху в редакції. Знаєте, таких щирих, святкових, новорічних веселощів. Їх так бракує.
За кілька годин настане той самий, як нам тоді здавалося, "2024 рік, якого ще немає".
– Любі співвітчизники, які вижили…
Гірка іронія, перепрошую.
Рік, що минає, був справді важким. І прийдешній також легким не буде. Новорічну ніч багато хто з нас проведе в підвалах і бомбосховищах. В окупації й евакуації. В окопах і на позиціях.
Але. Ми вистоїмо. Наші цінності – свобода, життя, творення – вони не можуть не перемогти, так влаштовано світ. Я в це вірю.
І колись моя онука, якої поки немає, годуватиме єдинорогів солодкою ватою й малюватиме веселкою на полярних крижинах.
Із Новим роком, українці. Тримаймося. Ми обов'язково переможемо!
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
