Якщо Смешко погодив своє висунення з американцями, іншим кандидатам робити нічого. Цим можна пояснити і мовчання Вакарчука

Схоже, у нас нарешті з'явився Чорний Лебідь!

Усі очікували Вакарчука, а з'явився Смешко! На мою думку, це, можливо, кардинально змінить усю шахову партію всіх основних гравців. Ця кандидатура відповідає найбільш значущим викликам, які стоять перед українським суспільством сьогодні.

Спробуймо проаналізувати. Протягом останніх років у суспільстві обговорюють дві основні теми: війна і корупція. Усі втомилися від безпринципних політиків, клановості, олігархічного дерибану і відсутності правової держави.

І тут з'являється людина, яка є професійним військовим, що в умовах війни важливо, і яка, працюючи на різних державних посадах у сфері безпеки й оборони, не втратила своєї честі, а навпаки, зробила на це ставку у своїй публічній кар'єрі, відповідно, можна припустити, що боротьба з корупцією дістане абсолютно інший імпульс.

Команда в нього дійсно є, хоча на сьогодні вона і складається переважно з колишніх і чинних працівників силових структур. Слабкі знання макроекономічних процесів можна пояснити тим, що завдання президента – це насамперед безпека, зовнішня політика та гарантія прав і свобод. А економіка – це завдання прем'єра. Віддаленість від усіх політичних партій дає йому змогу стати над ситуацією, а не лавірувати між ними, вибиваючи собі додаткові повноваження і вирішуючи особисті завдання.

У зв'язку із цим, щоб краще зрозуміти кандидата, необхідно переглянути його перше інтерв'ю [Дмитру] Гордону, із якого можна зробити деякі висновки, навіть без глибокого аналізу.

Він цілком категорично говорить про те, що є прибічником сильної влади і навіть диктатури на певному етапі, в ім'я побудови демократичної держави, і водночас проводить історичні паралелі з Вашигтоном, Де Голлем, Черчиллем тощо. Демонструє, що готовий іти до кінця, коли говорить про отруєння Ющенка. За змістом каже, що верховенство права починається із силовиків, а не судів. У судах воно має вершитися.

Вісім років свого життя він пропрацював у США і Швейцарії, а це свідчить про те, що, йдучи на цей крок, він заручився підтримкою США. А всі ми розуміємо, хто хоч трохи думає, що основна боротьба в Україні розгорнулася між США і РФ. І це свідчить про те, що курс на рух до Європи і НАТО буде лише посилено. На запитання про закінчення війни він уникає відповіді, посилаючись на те, що треба працювати над зростанням добробуту і потім усе вирішиться само собою. Тут він трохи лукавить, оскільки геополітична стратегія США спрямована на зміну політичного режиму в РФ, і конфлікт в Україні їм вигідний. Хоча теж зрозуміло, після зміни політичного режиму якраз і постане гостро питання з територією України, оскільки це буде необхідною умовою для відновлення нормальних відносин з основними світовими гравцями. Але це, можливо, роки.

Він говорить про те, що має стосунок до кібертехнологій або щось у цьому дусі, інакше кажучи, розбирається. А це важливо в умовах гібридної війни і проведення президентської кампанії.

Ставка на середній клас – стратегія правильна, оскільки це найактивніша частина суспільства. Але говорити про те, що на телеканали йому входу немає, я б не поспішав. По-перше, оскільки Кучма – друг, то й канали Пінчука теж будуть як мінімум лояльними. Також я звернув увагу на те, що останнім часом риторика американців щодо Фірташа починає змінюватися. А з огляду на той факт, що серед акціонерів "Інтера" теж є колишній генерал СБУ, цілком можливо, що лояльність і в цій групі йому буде забезпечено. Тому все не так уже й погано з медіа-ресурсом.

Пролунало в інтерв'ю запитання про те, до якого "крутого" клубу він входить. Причому, я так розумію, він там єдиний від України, а там, із його слів, формують стратегію людства... У моєму розумінні – це Більдерберзький клуб, і якщо він там дістав підтримку, то це багато про що свідчить.

Щодо чинного президента, я не здивуюся, якщо він не піде на другий строк. Оскільки, якщо мої припущення правильні і Смешко погодив своє висунення з американцями, то іншим кандидатам тут робити нічого. Тоді цим можна пояснити і мовчання Вакарчука, який за логікою також має підтримати ставленика США.

Водночас зрозуміло, якщо Порошенко в разі добровільного відходу матиме якісь індульгенції, то ось команда, яка сиділа на різних потоках, обслуговуючи владу, потрапить під жорстку роздачу. А Порошенко піде на хвилі томосу й безвізу, почесно і з піднятою головою.

Не здивуюся, якщо буде проведено детальний аналіз подій на Майдані і причин, що призвели до здавання Донбасу і Криму. І побічно він про це вже сказав, говорячи про Турчинова, який виявився на той момент безхребетним керівником. Розслідування в цьому напрямі, на моє переконання, дасть змогу назавжди покінчити зі старою безпринципною елітою, яка перебуває сьогодні при владі і прагне до неї.

Водночас він чітко дав зрозуміти своїм опонентам, що якщо почнеться війна компроматів, то у нього є що сказати. І не треба забувати, що багато людей із його команди сьогодні в чинній владі, але не на основних позиціях.

Тут також треба розуміти, що офіцерське братство реально існує, і честь – це не порожні слова. Силовики завжди ситуативно служать якомусь правителю, але для своїх вони залишаються кастою офіцерів, куди їхні нинішні керівники не входять.

Знання мов і досвід спілкування на світовому рівні теж свідчить про те, що він не новачок і знає, що таке зовнішня політика і як інтереси України вмонтувати в глобальний тренд.

Що очікувати олігархам. Думаю, тут він також сформулював свою позицію: якщо не поділитеся і не перестанете експлуатувати державну власність, то фінал очевидний.

Можна припустити, що Смешко зробить основний натиск на ліквідацію монополій Ахметова й остаточно доб'є Коломойського. Оскільки афера з банком має одержати своє логічне продовження, і це точно не на користь Коломойського.

Ну і Ахметову це відгукнеться, оскільки він завжди працює з чинною владою і, не соромлячись, збагачується на цьому процесі, водночас його роль у початку війни на Донбасі, упевнений, ще буде проаналізовано.

Ставка на досвідчених управлінців без політичного забарвлення абсолютно правильна й очікувана в суспільстві позиція. Усі втомилися від нездар у системі управління й експертів, за спиною яких нічого не стоїть, окрім публічної полеміки.

Очевидно, і люстрацію буде переглянуто, оскільки загальне закидування шапками ні до чого не привело, а просто розчистило дорогу черговим корупціонерам.

Отже, електоральне поле значно розширюється.

Тепер хто його основні конкуренти? Порошенко, думаю, що ні. Оскільки тут є два варіанти: або Смешко – черговий кандидат, який має мінімізувати Гриценка (у чому я особисто сумніваюся), або Порошенко має піти. У варіант, що це самостійна позиція Смешка, слабо віриться, хоча і він і можливий.

Тимошенко, напевно, найцинічніший політтехнолог нашої сучасності, для якої влада – це сенс життя. Зрозуміло, що в неї є свій електорат, але в неї є величезний антирейтинг. Тому вихід із нею в другий тур, думаю, буде на користь Смешку.

Інші кандидати, вважаю, загубляться під час передвиборчої кампанії.

Цікавим є бачення політичної системи в країні. Досить двох партій зі своєю ідеологією, у принципі, це американська модель.

Був посил на те, що владу можна передати демократам за два, три, п'ять років. А зважаючи на вік, зрозуміло, що другого строку не буде.

Серед недоліків, звичайно, впадає в очі слабке розуміння питань, пов'язаних з економічним блоком і особливо насторожує теза про те, що той, хто своєю метою ставить заробляння прибутку, не має честі. Нагадаю, що статут будь-якого підприємства – дрібного, середнього, великого – своєю метою ставить саме прибуток. А що важливо насамперед для бізнесу – це верховенство права і ринкові відносини. Саме бізнес генерує прибуток, який потім розподіляють за соціальними програмами.

Ще, як я розумію, є ризик, що команда лідера не так ідеологічно налаштована, як її лідер. Ми знаємо багато прикладів, коли керівник начебто непоганий, але він нічого не вирішує. Тому тут важливим на старті є правильно вибудуваний механізм перевірки на моральні і ділові риси. У цьому плані тішить фраза про те, що в спецслужбах немає друзів, а є інтереси. Тому можна сподіватися, що механізм з'явиться.

Написав уже багато, у нас не звикли так довго читати. Хоча писав більше для себе, щоб спробувати осмислити ймовірні сценарії. Наскільки вони реалістичні – залежить і від кандидата, і від його команди, і від опонентів.

Настає цікавий час, і в нас з'являється вибір. Тому думаймо!

Джерело: Вадим Гриб / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора