+2 Київ
Я почав готувати документи для подання в Центральну виборчу комісію для реєстрації кандидатом у президенти
– Ігоре Петровичу, добрий вечір.
– Добрий вечір.
– Я хотів би поставити вам багато запитань...
– Дмитре Іллічу, давайте відразу спростимо ситуацію: сьогодні я прийняв рішення і почав готувати документи для подання в Центральну виборчу комісію для реєстрації кандидатом у президенти України.
– Чому ви йдете у президенти?
– Є ситуації в житті, коли просто немає альтернативного рішення. Уявіть, ви знаходитесь у лайнері, який втратив керування. Ви в пасажирському салоні і бачите, як у кабіну пілота нагромаджується натовп... Так сталося, що ви колишній авіаконструктор, а на останньому місці роботи – керівник служби безпеки школи пілотів, і дуже добре знаєте всіх тих, хто хоче взяти керування літаком. Ви прекрасно знаєте, що жоден із них літати не може, деякі навіть не складали іспитів, займалися багато чим, але тільки не матеріальною частиною і не польотами. У цьому випадку, коли в кабіні пілота знаходяться такі люди, а в пасажирському салоні, у тому числі, ваша родина, у вас немає альтернативи на ваш крок.
– Ви не боїтеся йти у президенти?
– Якщо ви маєте на увазі фізичний острах, то я його позбувся у 16 років, коли пройшов обкатку танками, вступаючи у військове училище. Боятися має той, хто не знає, що робити, у кого немає команди і плану. Я не боюся, тому що знаю, що робити, і знаю тих, що залишилися у країні, останніх аполітичних професіоналів, які здатні повернути керованість літаку.
– Яким, на вашу думку, має бути президент України?
– Це ілюзія, що кухарка може керувати державою. Народ утомився від політичних облич, які вже десятки років переходять з однієї колоди карт в іншу, а життя стає все гіршим. Щоб нові політичні обличчя прийшли до влади, потрібно зрозуміти, що таке "нові політичні обличчя". Це не популісти, це не фізично молоді особи. Це, у першу чергу, аполітичні професіонали, які знають складну систему державного управління в економіці, правоохоронній та військової діяльності і здатні забезпечити внутрішню та зовнішню безпеку України в ці складні часи.
– Ви доктор технічних наук, професор. Чим займалися в науковій діяльності?
– Краща частина мого життя – до 1991 року. Я займався тим, де твоя праця є єдиним мірилом успіху. Я кадровий військовий із 16 років. Служив у лінійних частинах ракетних військ після закінчення [військового училища], потім тривалий час займався науковою та викладацькою діяльністю в системі науково-дослідних центрів і військових вишів колишнього Радянського Союзу. Так сталося, що до 1991 року я служив, окрім моєї рідної України, тільки у НДР. Був наймолодшим кандидатом технічних наук (у 1982 році), потім наймолодшим доктором технічних наук із воєнної кібернетики (у 1991 році). Професор системного аналізу і синтезу.
Довгий час я приймав участь у розробці високоточної зброї, навіть сталося так, що два мої винаходи є в головці самонаведення 9Т50М1 "Бук-М1", який, на жаль, був використаний по цивільному літаку.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Після [здобуття] нашої незалежності я брав участь у створенні Міністерства оборони, був 17-м з офіцерів, які прийшли у новостворене міністерство. Потім створював експертну наукову раду, пізніше був включений у групу зі створення стратегічної зовнішньої розвідки Міністерства оборони. Приблизно вісім років провів за кордоном на військово-дипломатичній службі. Створював наше посольство у Сполучених Штатах, військове представництво у Вашингтоні, потім створював військове представництво у Швейцарській Конфедерації. Дуже гордий, що долучився до підписання двох угод між Україною та США, а також між Україною та Швейцарією про військове співробітництво, за що отримав звання надзвичайного і повноважного посла.
Потім очолював воєнну розвідку, тричі був головою комітету з питань розвідки при президентові України, був заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Останні півтора року служби я провів у СБУ.
– На посаді голови Служби.
– Так.
– Що для вас, Ігоре Петровичу, означає слово "честь"?
– Для мене воно означає те саме, що і для пересічної людини. Пам'ятаєте: душу – Богові, життя – Батьківщині, честь – нікому. Це та річ, яка залишається з людиною до кінця життя і передається дітям у спадок. Це антипод слова прибуток. Для мене це дуже значне слово, і в моїй сім’ї це був ідол та ікона, якій усі служили.
Факт отруєння Ющенка на сьогоднішній день не встановлений. Більше того, комісійна експертиза встановила, що отруєння не було
– Учора в інтернеті я прочитав анекдот: зустрічаються Смешко і Білоконь (нагадаю, Білоконь – це колишній міністр внутрішніх справ часів Леоніда Кучми)...
– Я чудово пам'ятаю, хто це (усміхається).
– Це я телеглядачам кажу. Смешко каже: "Дружина гриби приготувала, сьогодні Ющенко в гості прийде". Білоконь запитує: "А раптом отруєні?" Той відповідає: "Що значить раптом?!" Вам закидають те, що це ви на дачі у свого першого заступника Сацюка отруїли кандидата у президенти Віктора Ющенка у 2004 році. Скажіть, будь ласка, ви труїли Ющенка?
– Дмитре Іллічу, сподіваюся, ви розумієте, що якби я ставив собі на меті подібне, то це було б доведено до кінця? (Усміхається). Окрім того, немає більш важливої справи для відновлення професіоналізму спеціальних служб Української держави, ніж відповідь на запитання: хто стояв за прослуховуванням кабінету другого президента України Леоніда Кучми, хто стояв за вбивством Георгія Гонгадзе (я кажу про замовників), хто труїв чи імітував отруєння президента Ющенка. Це базові питання повернення довіри суспільства, віри в те, що в нас є правоохоронна система.
– Тоді в мене виникає запитання: ви знаєте, хто труїв Ющенка?
– Сам факт отруєння Ющенка на сьогоднішній день не встановлений. Ми проводили розслідування, коли в мене була можливість його контролювати – до лютого 2005 року, і не встановили факту отруєння. Більше того, комісійна експертиза встановила, що отруєння не було. Потерпілий не здає аналізів крові, і мені досі незрозуміло, чому, коли ми вимагали від клініки у Відні повну інформацію [про результати аналізів], сам потерпілий і його оточення зробили все, щоб нам їх не давати. Тільки після двох судових процесів в Австрії нам удалося за допомогою австрійського міністерства юстиції отримати ці документи, які й установили факт відсутності отруєння. Дати відповідь на запитання, яким чином це було використано, – завдання правоохоронних органів України.
– Хто стояв за смертю Георгія Гонгадзе і хто прослуховував кабінет Леоніда Кучми?
– Більшу частину своєї кар'єри в незалежній Україні я очолював воєнну розвідку. За безпеку першого кабінету відповідала контррозвідка Служби безпеки України. Мене дуже цікавило це питання, коли я прийшов на півтора року у СБУ, тому що розумів, наскільки важлива відповідь на нього. До цього часу відповіді не дано, тому що є величезний супротив усередині системи. Хоча відповідь на запитання, кому це було вигідно, лежить на поверхні. Ця справа зупинила рух України в бік приєднання до НАТО. Фактично ця справа зруйнувала кар'єру другого президента, розсварила Захід із другим президентом, створила у нього враження, що за цим стоять Сполучені Штати, хоча жодних ознак цього не існувало. Боюся, що за цим стояли старі служби Радянського Союзу, які контролювали через певних людей Службу безпеки України, яка зрадила другого президента України. Обмовився: не Службу безпеки, а керівництво Служби тих часів, тому що СБУ у 2004 році довела, що її середня ланка – це одна з найпотужніших і найсильніших спецслужб нашої держави, яка допомогла нам пройти Майдан без крові.
Ніхто не вірив, що президент Кучма так просто віддасть владу. Тим більше, що він мав мандат від Конституційного Суду на третій термін
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Кілька генералів СБУ розповідало мені, що саме ви відіграли головну роль у тому, що 2004 року, коли було протистояння на Майдані, не пролилася велика кров. Чи можете ви зараз нарешті розповісти, як це зробили?
– Я хотів би ще раз зазначити, що Служба безпеки спрацювала дійсно дуже професійно і від неї залежало багато чого. У той час усі зверталися у Службу: і Міністерство внутрішніх справ, і Міністерство оборони, які були дезорієнтовані... вони вважали, що це якийсь стратегічний план. Ніхто не вірив, що президент Кучма так просто віддасть владу. Тим більше, що він мав мандат від Конституційного Суду на третій термін. Безумовно, усі вірили в конспірологію і дивилися на Службу безпеки, тому що вважали її носієм цієї інформації. Повірте мені, обидва кандидати у президенти (Віктор Ющенко і Віктор Янукович. – "ГОРДОН") не вірили в перемогу, тому так хотіли зустрітися з головою СБУ в неформальній обстановці, щоб прочитати на моєму обличчі, що в дійсності думає президент і чого очікувати.
Тому я хочу сказати, що Служба безпеки зіграла свою роль, але хвалити її особливо нема за що: вона просто дотримувалася Конституції, закону "Про Службу безпеки України" і не зрадила президента, який у той момент був при владі.
– Конкретизую запитання: чи справді ви зателефонували міністру внутрішніх справ Білоконю у вирішальний момент, коли внутрішні війська МВС за наказом Януковича йшли до Києва, щоб розігнати Майдан?
– Було декілька дзвінків. Був дзвінок і міністру внутрішніх справ, і послу Сполучених Штатів. Більше того, у моєму кабінеті зібралися майже всі керівники опозиційних сил, окрім кандидата у президенти [Віктора Ющенка]. І Віктор Янукович, і його оточення знали позицію керівника Служби безпеки: у той день я виступив від імені Ради національної безпеки і оборони й озвучив позицію, прийняту й затверджену президентом Кучмою, що ніякого розгону Майдану не буде, силового варіанту не буде. Був попереджений генерал Попков, командувач внутрішніх військ, що, якщо він негайно не поверне своїх людей у Васильків, то воєнній контррозвідці навіть рішення суду не потрібно, щоб заарештувати його на 48 годин. Окрім того, через посла Сполучених Штатів були попереджені всі лідери опозиції, що дві танкові роти, які стояли...
– Ваші?
– Дві танкові роти на полігоні "Десна" через покійного пана Плюща (Іван Плющ, колишній голова Верховної Ради, у 2004 році – депутат парламенту, член фракції "Наша Україна". – "ГОРДОН") були готові прийти в Київ і виступити на боці опозиції. У той час застосувати силу, щоб прийти до влади, були готові люди з двох сторін. Служба безпеки мала такий авторитет у той час, що вистачило попередження.
– Свого часу я оприлюднив інформацію про те, як ви з генералом армії Марчуком прийшли до Олександра Турчинова, коли у Криму з'явилися "зелені чоловічки", із вимогою призначити на посаду міністра оборони України генерала Радецького. Чи можете ви деталізувати цю інформацію?
– Я б не хотів зараз заглиблюватися, хто винен... Але, дійсно, ви маєте рацію: якби тоді, у перші три-чотири дні, ми почали захищатися, Донбас і Луганськ не були б утрачені. Узагалі для військових людей іноді немає іншого шляху, окрім як дотримуватися Конституції, законів України, військових статутів. Генерал Радецький прекрасно знав театр воєнних дій, це досвідчений генерал, який командував 2-ю гвардійською танковою армією, найбільшою армією в Радянському Союзі, яка дислокувалася в Донецьку, Луганську, Харківській, Запорізькій, Одеській областях і в Криму. Він був міністром оборони, очолював військову академію, яка готувала всіх нинішніх командувачів. Що стосується віку, то подивіться на Меттіса, [колишнього] міністра оборони Сполучених Штатів. До речі, нове політичне обличчя (усміхається). Подивіться, як [Тенюх] поводився у тій ситуації. Він був призначений перший раз на посаду за політичною квотою...
Тенюха у свій час достроково відрядили з військового вишу у США – він був не в змозі освоїти навчальний курс
– Радецький був готовий воювати?
– Він був готовий негайно воювати та утримати ситуацію. Але був запропонований адмірал [Ігор] Тенюх. І так вийшло, що навіть моя особиста зустріч із [лідером ВО "Свобода" Олегом] Тягнибоком разом із генералом Скибінецьким ні до чого не привела... Я не хочу говорити про особисті якості адмірала Тенюха, він, може, прекрасна людина. Але коли я був військовим начальником на території Сполучених Штатів протягом чотирьох років, капітан третього рангу Тенюх був достроково відкомандирований із військового навчального закладу США – це була унікальна ситуація, якою мені було неприємно займатися. Він був не в змозі освоїти навчальний курс у США... Він у своєму житті один раз командував кораблем. Тобто Радецький на той момент був єдиним варіантом...
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Здавання Криму – це зрада?
– Це боягузтво, політична і професійна некомпетентність, це небажання воювати і відсутність у політичній силі, яка прийшла до влади, професіоналів із реальним військовим досвідом.
– Зараз поставлю вам кілька запитань як кандидату у президенти. Що потрібно Україні передусім?
– Україні передусім потрібно повернути керованість. Потрібно повернути в органи державної влади професійні аполітичні кадри, які повинні стати новими політичними обличчями. Це, ще раз кажу, не фізичний вік, не запис у паспорті. Це досвід, знання. Друге – це негайне подолання бідності, виконання першої статті Конституції про побудову демократії, основою якої є середній клас.
– Назвіть ваші перші п'ять кроків на посаді президента.
– Перший крок – це негайне кадрове забезпечення ключових органів державної влади, щоб відновити керованість у зовнішній, внутрішній безпеці, правоохоронній діяльності, забезпечення економічного зростання України. Потрібно негайно переглянути всю тарифну систему, податкову систему, щоб дати можливість запрацювати економіці й відновити внутрішній ринок. [Потрібно] закласти основу дійсно демократичної системи, як мінімум, із двома партіями, що базуються на ідеології. Потрібно відновити справжні Збройні сили, які зупинять [ворога]. Ми знаємо, хто справжній агресор, а хто нас постійно залякує, що може піти далі.
Крим і Донбас – це невід'ємні частини України. Вони повернуться, коли ми зможемо створити умови, які будуть для жителів Криму і Донбасу зразком
– Головне, що турбує українців – як закінчити війну. Ви це знаєте?
– Війна може бути закінчена тільки за однієї умови: коли рівень життя в Україні почне рости швидше, ніж у країні-агресорі, коли наші Збройні сили, насамперед низовий склад, зрозуміють, що генералітет змінився. Ми часто говоримо про натовські стандарти, а це, у першу чергу, ставлення до підлеглих, їхнє матеріальне і соціальне забезпечення, це ставлення до солдатів як до рівних громадян, коли старші командири піклуються про їхнє здоров'я, безпеку і ніколи не пошлють умирати, якщо вони не зробили всього, щоб мінімізувати втрати.
– Як ви збираєтеся повертати Крим і Донбас і чи потрібно їх узагалі повертати?
– Крим і Донбас – це невід'ємні частини України. Вони повернуться, коли ми зможемо створити умови, які будуть для населення Криму і Донбасу зразком (як Європа зараз є зразком для України). Це наш головний аргумент у спорі з агресором. Головний ворог і українського, і російського народів – це система кланової псевдопартійної автократії, пов'язаної з олігархами, яка грабує свій народ із жупелом зовнішньої загрози.
– Чи зустрічатиметеся ви з Путіним і якщо так, то як будете з ним розмовляти?
– Щоб повернути мир у країну, можна зустрічатися хоч із чортом. Але будь-яка зустріч повинна бути підготовлена, ідучи на цю зустріч, треба мати аргументи, щоб не просто протокольно зустрітися і здати позиції, а знайти компроміс, не втрачаючи національних інтересів, і вийти з цієї війни переможцем.
– Що ви будете робити з тарифами?
– 13-та стаття Конституції говорить, що всі надра України належать народу. Проблема цієї влади в тому, що вона ніколи не виконувала Конституцію; в українських судах пряма норма Конституції ніколи не діяла як пряма норма закону. Тарифи, які у нас діють, – один із найстрашніших злочинів. Усі тарифи відразу стануть нормальними, якщо президент (а це його прерогатива) поставить завдання Службі безпеки України і відповідним правоохоронним органам подивитися на монополії, які паразитують на енергоносіях і обкрадають державу.
– Чи готові ви дати зелене світло малому і середньому бізнесу?
– Якби була можливість назвати мою програму, я б назвав її гімном середнього класу. Ще у V столітті до нашої ери Арістотель у книзі "Політика" писав, що стійка держава буває тільки тоді, коли середній клас сильніший за правих і лівих, багатих і бідних (давньогрецький філософ Арістотель жив у IV столітті до н. е. – "ГОРДОН"). Середній клас – це основа, якість держави. І ще: Україні не треба винаходити велосипед, Рузвельт у своїй програмі ще в 30-ті роки це зробив... Сімейний бізнес узагалі повинен отримати років на п'ять [податкові] канікули, а оподаткування малого і середнього бізнесу має бути зменшено щонайменше на 5%. Без розвитку малого і середнього бізнесу та середнього класу побудувати стабільну державу неможливо.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Як ви збираєтеся зупинити масову міграцію українців за кордон і повернути українців додому?
– [Повернути українців можна] лише створивши в Україні умови кращі, ніж у Європі. Ви думаєте, вони добре почуваються у Європі? Вони змушені заробляти для своїх родин. Зараз головні інвестиції йдуть в Україну саме від українців, що працюють там. Це прекрасна кваліфікована робоча сила, але ми втратимо її, якщо не будемо займатися. Я кажу про податкове, тарифне забезпечення та робочі місця. І ми знову повертаємося до Рузвельта: часткове державне регулювання в економіці для створення робочих місць – це завдання держави. Вони всі повернуться.
В Україні існує конгломерат організованої злочинності, пов'язаний певною мірою зі службою безпеки сусідньої держави, який очолює всі, частково навіть правоохоронні органи і спеціальні служби
– Ви готові як кандидат у президенти публічно пройти детектор брехні?
– Детектор брехні – це частина моєї роботи... не те що не боюся, а із задоволенням пройду.
– Ви очолювали головне управління воєнної розвідки, були керівником СБУ. Чи не означає ваша заява про намір балотуватися у президенти, що до влади в Україні рвуться спецслужби і кадебісти?
– До влади в Україні давно прийшли люди, які мають сталі зв'язки з минулим. У колишньому Радянському Союзі організована злочинність була повністю під контролем КДБ, як і зараз у нашого сусіда створена авторитарна модель, у центрі якої – уряд і спеціальні служби, які контролюють усе: економіку, природні ресурси...
– Кримінальних авторитетів...
– У нас відбулося копіювання моделі, тому що багато українських можновладців мріяло про російську модель. Єдине, як свого часу сказав другий президент [Леонід Кучма], Україна – не Росія. Створити тут авторитарну модель такого типу, як у Росії, просто неможливо. Але на сьогоднішній день маємо конгломерат організованої злочинності, пов'язаний певною мірою зі службою безпеки сусідньої держави, який очолює все, частково навіть правоохоронні органи і спеціальні служби.
– Чи не станете ви диктатором?
– Усе моє життя – це життя в армії. Не повірите, я дійсно палкий прихильник демократії, але не демократії в розумінні бардака. Ми навіть не починали будувати демократію, для цього потрібно створити умови. Водночас хочу сказати, що демократії в усіх країнах світу будувалися не торговцями, а військовими людьми. Джордж Вашингтон, Маннергейм, Де Голль, Черчилль були військовими людьми. Вони створювали, іноді не ліберальними засобами, умови для розподілу гілок влади, підняття середнього класу, утвердження верховенства права, а потім передавали владу дійсно демократичним представникам, звільненим від криміналітету, фальшивого популізму.
– Як ви збираєтеся боротися з корупцією і чи можливо її подолати?
– Корупція вічна. Давайте говорити відверто – це вада людської душі. Але корупцію можна побороти, опустивши її на рівень, який повністю знаходиться під контролем держави. На Заході вважають, що 20% корупції – це вже загроза для існування держави. А в нас показники – 70–80%. Корупція складається із двох частин: економічні умови, які створюють політичні сили при владі, й ефективність роботи правоохоронної системи. Професор Беккер, лауреат Нобелівської премії, навіть вивів формулу корупції: вірогідність уникнути покарання, помножена на можливий прибуток. Якщо вона перевищує вірогідність покарання, його суворість і прибуток від тіньової діяльності, то вона зростає.
Перше, що потрібно зробити, – відновити правоохоронну систему, що почистить політичні клани, які так заплутали закони, що корупція фактично взяла владу у країні.
– Можу тільки здогадуватися, скільки у вас є компромату на перших осіб держави, головних претендентів на президентську булаву та олігархів. Чи будете ви використовувати це в передвиборчій боротьбі?
– Я б не називав це компроматом. Компромат – це знання, які використовуються для того, щоб свідомо скомпрометувати людину, а це заборонено законом. Але я був би з вами не до кінця щирим, Дмитре Іллічу, якби сказав, що не володію знаннями про всіх основних політичних гравців із 1991 року, про їхнє походження та походження їхнього фінансово-економічного впливу. Це знання мене не радує, а пригнічує...
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Їм потрібно боятися?
– Я не збираюся використовувати знання, отримані на службі державі, у цілях компромату, але, безумовно, як говорить третій закон Ньютона, сила дії дорівнює силі протидії. Я б навіть сказав алегорією: адмірала Рішельє запитали перед смертю, чи простив він своїх ворогів. Він відповів: я не пам'ятаю, щоб у мене були особисті вороги, але я не збираюся прощати ворогів Франції.
Я є членом клубу, назву якого статутом клубу заборонено називати
– Якщо станете президентом, кого-небудь із політиків чи олігархів кинете за ґрати?
– Самоціль кинути кого-небудь за ґрати – це теж злочин. Історія дала нам приклади, як треба виходити з кризи. Великий американець Франклін Делано Рузвельт запросив олігархів за стіл переговорів... Країна падала, зліва – "Ку-клукс-клан", справа – Комінтерн, безробіття... Він зібрав олігархів і сказав: монополій із цього моменту не існує, ви більше не впливаєте на політику. Із цього моменту займаємося соціальною політикою і ви повинні поділитися, щоб підняти рівень життя і створити середній клас у Сполучених Штатах. Якщо ви граєте за правилами, немає проблем, але якщо ви будете грати проти правил, пощади не буде. І, як ви знаєте, у Сполучених Штатах ніхто не захотів гратися з державою.
– Чи багато на державних посадах в Україні агентів КДБ СРСР та ФСБ Росії?
– Безумовно.
– Чому, знаючи про це, ви не "засвітите" прізвищ російської агентури в українських владних структурах?
– Тому що до 2005 року Росія не розглядалася як ворог №1. Ми були романтиками, можливо, останніми романтиками у Європі: вірили в документи, які підписували, вірили словам про братерство... Ці люди не були активними. Але зараз огульно, бездоказово називати людей агентурою, агентами впливу – це руйнація правової системи держави. Від цього може стати тільки гірше.
– Не треба Україні за прикладом Латвії "засвітити" російську агентуру?
– Зараз, у стані війни, якщо є фактична інформація, то, безумовно, це треба робити.
– Ви довго працювали у США, були військовим аташе у Сполучених Штатах. Ви не агент ЦРУ?
– Цікаве запитання. Якби я був агентом ЦРУ, то, думаю, у New York Times не з'явилася б стаття 17 січня 2005 року про те, як СБУ змінила долю своєї країни на краще, а після цього, із 2005-го до 2010 року, не було б 12 кримінальних справ, відкритих проти мене і мого оточення...
– Ви не агент ЦРУ?
– Безумовно, ні, з однієї простої причини: у ЦРУ було багато можливостей, щоб використовувати такого агента у своїх цілях.
– У вас багато друзів серед керівників ЦРУ, MI6, Моссаду та інших спецслужб. Сповістили ви їх про свій намір йти у президенти України?
– Перші, кого я сповістив, – це мої співвітчизники, народ України. Безумовно, ні. Ви трохи перебільшуєте стосовно друзів. У спеціальних службах немає друзів, є інтереси власної держави; у спецслужбах залишаються особисті стосунки між керівниками, якщо під час роботи це були професійні відносини, ніхто не здавав інтересів своєї країни.
– Я знаю, що ви єдиний представник України в найпрестижніших зборах найдосвідченіших політиків світу: президентів, прем'єр-міністрів. Яку назву має ця організація і чим ви там займаєтеся?
– Дійсно, я є членом клубу, назву якого статутом клубу заборонено називати.
– Це не масонська ложа?
– Ні, безумовно. Є багато конспірологічних теорій... Це зібрання дуже впливових людей, колишніх керівників держав. Ці люди збираються, щоб дивитися вперед і запобігати глобальним проблемам, які постають перед людською спільнотою.
З олігархами ніколи не мав контактів і ніколи не буду співпрацювати. Але ми дуже сподіваємося на малий і середній бізнес
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Якою, на вашу думку, має бути національна ідея України?
– Я нещодавно для себе сформулював національну ідею у трьох вимірах і оприлюднив у газеті "День". У духовному вимірі – це Бог, свобода, сім’я і Вітчизна. Культура, освіта, сільське господарство і приватна власність, справедливо розподілена між громадянином і державою, будуть вічно годувати народ України. І третє: виборність, соціальна справедливість, законність і армія будуть одвічно захищати право українців на життя, свободу і щастя, а також боронити соборність України.
– Коли ви назвете ім'я глави свого передвиборчого штабу і людей, які обіймуть головні посади за президентською квотою?
– Повірте, уже є штаб та існує команда професійних людей, які здатні за кожним напрямом узяти ситуацію в руки і відновити керованість нашого корабля. Про це ви дізнаєтеся після моєї реєстрації Центральною виборчою комісією.
– Де ви візьмете гроші на президентську кампанію?
– Можу тільки сказати, що з олігархами ніколи не мав контактів і ніколи не буду співпрацювати. Але ми дуже сподіваємося на малий і середній бізнес, заради якого нарешті й робимо спробу створити першу в Україні засновану на ідеології консервативно-демократичну партію.
– Хто ваші головні конкуренти?
– Засоби масової інформації, які контролюють олігархи. Вони, на жаль, не розуміють: для того, щоб спасти країну і себе, вони повинні почути народ України, який хоче жити за правилами.
– Чи впевнені ви у своїй перемозі?
– Якби не був упевнений, то не сидів би навпроти вас. Я абсолютно впевнений у своїх силах, знаю, що робити, і знаю людей, які можуть це зробити. Але це також залежить і від критичної маси народу, який захоче справжніх змін.
– Ви станете президентом?
– Це гарне запитання до астролога. Я можу сказати тільки одне: якщо ці дві частини співпадуть, то безумовно.
– Ігоре Петровичу, дякую вам за інтерв'ю. Можу сказати, що вперше за багато років я піду на вибори, щоб проголосувати за вас. Більше кандидатів, які могли б принести моїй країні кращу долю, я, на жаль, не бачу.
– Спасибі, Дмитре Іллічу. Щирість, правда і любов до країни – тільки це зараз може спасти нас в океані брехні, цинізму, закулісних ігрищ, яких народ України може не витримати. Тому велике спасибі за довіру.
– Дякую.
– Слава Україні!
– Героям слава!
Записав Дмитро НЕЙМИРОК
