-1 Київ
Новий рік. Телекартинка. Сумно
В останні хвилини старого року "плюси" (та й не тільки вони) вирішили "посунути" виступ президента України. Практично всі канали вирішили із загального блоку різонути виконання гімну країни. Не замінити своїм варіантом, як це часто практикували й раніше, а просто прибрати за непотрібністю. І, нарешті, за півгодини до заповітних 00.00 у рекламних паузах ішли "альтернативні привітання" від, до речі, ще не зареєстрованих кандидатів у президенти. Мені страшно уявити, скільки зрубали з Юлі чи Бойка за задоволення їхніх его перед Новим роком, ну то це їхні гроші. Хочуть платити за те, "шоб побільше в телевізорі та як най-най" – це їхня справа, це їхній рівень.
З одного боку, традиція балакучої голови в телевізорі, коли піпл, який слухає, ворожить "на тлі та картинці" за плечима найголовнішого, намагаючись зрозуміти, що на нього чекає протягом наступних 12 місяців, – замшіла спадщина совка. Її ламати, звісно, треба. Але робити це треба обережно, оскільки ролик називається "привітання президента". Не Порошенка (Януковича, Ющенка, Кучми, Кравчука) або теоретично можливих Тимошенко, Бойка, Зеленського, дядька-Вані-з-під-паркану.
Цього разу це звернення президента як частини державної системи, як функції, прізвище тут лише необов'язковий атрибут. На цьому підходимо до неприємного. Можна прибирати привітання президента, виконання гімну країни з програми, посилаючись на інший формат. Зрештою, на дитячих каналах і каналах 18+ цього й так немає.
Але, панове, можливо, я помиляюся, не можна стібатися з цього, пересувати ролик сіткою так, щоб його поява була абсурдною. Так ви поливаєте лайном не конкретну особистість, а один з інститутів державної влади або, у випадку з гімном, один із символів державності.
Я розумію, що авторитет державних інститутів, втоптаний у бруд, – багато в чому заслуга й осіб, які сьогодні перебувають при владі. Проблема в тому, що, намагаючись "стібанути" президента Порошенка, стібемо просто інститут президента. І в такому разі, коли саму функцію втопили в лайні, усе одно хто, яка особистість, названа "пророком", займе крісло, візьме булаву, – вона від першого дня виявиться облитою смердючою субстанцією, тому що сама брала участь у процесі знищення авторитету державних інститутів.
Не можна любити країну, але ненавидіти державу. Не можна просто так топити в нечистотах авторитет державних інститутів, намагаючись дещо зменшити рейтинг свого політичного опонента. Останнє абсурдно хоча б тому, що ти як політик борешся за контроль над цими самими інститутами і фактично топиш у нечистотах своє (імовірно) майбутнє місце, свою майбутню функцію у країні.
Час нарешті згадати, що любов до країни на тлі ненависті до держави рідко приводить до гарних результатів. Адже процвітання країни та її жителів залежить від ефективності роботи державної системи.
Сумно.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
