+4 Київ
Білоруська криза, США і не тільки.
Сенат США схвалив кандидатуру посла в Білорусі. Це означає, що Джулі Фішер приїде до країни досить скоро, найімовірніше, наприкінці січня – на початку лютого. Далі – вірчі грамоти (нагадаю, це лист від глави однієї держави главі іншої із проханням "вірити заявам від імені країни й нації"). Тобто США формально продемонструють визнання Лукашенка.
Теоретично заблокувати або намагатися пригальмувати процес могли демократи. Тим паче, що Байден під час президентських перегонів був різкішим в оцінці білоруської ситуації. Але цього не сталося – Сенат (який сьогодні розділено на дві приблизно рівні частини) проголосував одноголосно.
Цікава ситуація, особливо на тлі підвищених очікувань від адміністрації Байдена і посилення демократів. Формально, природно, і американські політики, і білоруські лідери протестів заявлять, що це "перемога" – використають риторику Ізраїлю – ми надіслали посла, вручили вірчі грамоти заради високих цілей. США – не Ізраїль, захист інтересів єврейського народу не припишеш, але щось на кшталт "бути ближчими до процесів", "захищати ідеали демократії" тощо буде.
Чому ж так сталося? З одного боку, США працюватимуть за двома напрямами. З одного боку, через проксі-сили на кшталт Польщі та Литви буде різкішою риторика. З іншого – стриманішою власна позиція.
Чи є це поразкою "демократичних сил"? Ні. Чи є це перемогою "оточення Лукашенка"? Ні.
Це вияв інтересів США. З одного боку, позиція Німеччини і РФ "порозв'язувати білоруське питання за участю Москви" – не той формат, який хочуть бачити у Вашингтоні. Але це не основна причина – білоруська криза занадто дрібна і дуже низько стоїть у списку пріоритетів Сполучених Штатів.
Зате є інша цікава інформація. На останньому засіданні ЦК КПК обговорювали "білоруське питання" і куратором процесів на найближчий час стає... міністерство громадської безпеки Китаю. Саме його керівник, член держради КНР Чжао Кечжі телефонував наприкінці листопада в Мінськ і спілкувався з кількома білоруськими посадовцями, аж до міністра внутрішніх справ Республіки Білорусь. До речі, кумедно, але про цю дуже важливу (білоруське питання на пленарній сесії ЦК КПК і подальші контакти) подію білоруське агентство "Белта" скромно промовчало. Зате китайське державне ІА Xinhua, яке не вважає за потрібне звертати увагу на "найважливіші віхи китайсько-білоруських контактів за версією "Белта", зазначило саме його.
Тепер згадуємо стратегічне протистояння США і КНР, створення "Всебічного регіонального економічного партнерства" (Regional Comprehensive Economic Partnership) – найбільшої зони вільної торгівлі у світі – фактори, які змушують американських політиків дивитися навіть у найглибші "дірки на глобусі".
Однією з таких є Білорусь. І тут КНР очевидно позначила свою присутність. Пекін заявив – "ми у грі". Не занадто публічно, без фанфар і святкових салютів, просто обговоривши політику в білоруському напрямку і призначивши куратора.
Як у такому разі мають чинити Штати? Правильно, теж входити у гру. Бо відхід від процесів послаблює їхні позиції в регіоні на тлі посилення активності КНР.
Отакі от приблизно розклади. Але це не скасовує завдання спічрайтерам як Лукашенка, так і Тихановської скласти нетлінку на тему "приїзд посла США – наша політична перемога".
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
