-1 Київ
Наприкінці 2016 року сталася подія, яке перекреслила те, що з певною часткою підстави все ж могло називатися одним із небагатьох справжніх досягнень нинішнього кремлівського режиму. Після трьох років перевищення – хай незначного та нестійкого, та все ж перевищення – народжуваності над смертністю смертність населення в Росії рішуче взяла гору над народжуваністю, і в Росії розпочався новий період природного спаду жителів країни.
Демографічна історія Росії останніх трьох десятиліть є однією з найяскравіших ілюстрацій упливу політичних та економічних факторів на динаміку найважливіших демографічних показників.
На початку 1990-х років сотні публіцистичних та академічних матеріалів було присвячено так званому російському хресту – демографічній катастрофі, яку дуже очевидно ілюстрували графіки показників, що перетиналися майже під прямим кутом, – народжуваності (ішла вниз) і смертності (ішла вгору).
Наступне десятиліття (приблизно з 1994-го до 2004 року) стало свідченням незвичайного – майже паралельного – руху показників народжуваності та смертності: у 1994–1997 роках вони обидва йшли загалом униз, у 1999–2003 роках вони обоє йшли загалом угору.
Путін, який став президентом у 2000 році, спочатку не пропускав жодного свого послання Федеральним зборам, щоб не сказати в ньому про російську демографічну кризу та про потребу її подолання. Чи то публічні заклинання, чи то вжиті владою заходи (зокрема зі створення так званого материнського капіталу), чи те й інше разом, здавалося, справили на жителів Росії потрібне враження, і, починаючи з 2006 року, народжуваність і смертність, нарешті, пішли назустріч одна одній: народжуваність стала збільшуватися, смертність – знижуватися.
Здавалось би, спростовуючи численні попередження професійних демографів про те, що вжиті владою заходи не можуть дати стійкого ефекту, у середині 2012 року показники народжуваності та смертності все-таки зустрілися ще раз – через два десятиліття після того, як розійшлися. Цього разу новий "російський хрест", здається, мав шанс вийти дзеркальним до того, який проявився на початку 1990-х, оскільки тепер народжуваність зростала, а смертність падала. Але справжнього хреста все ж не вийшло. Тоді як смертність нехай нестійко, але все ж знижувалася, народжуваність, почавши рости з рівня 8,3 осіб на 1000 населення та досягнувши смуги значень у 13,2–13,4 людини на 1000 населення, далі раптово перестала рости. Демографічний "хрест" виявився настільки сплющеним, що побачити його не дуже просто навіть на великомасштабному графіку.
Скріншот: aillarionov / LiveJournal
Однак різниця між народжуваністю, що зберігалася на більш-менш постійному рівні, і смертністю, що повільно зменшувалася, уперше за два десятиліття виявилася позитивною. Тим самим на зміну природному спаду населення, який панував у Росії практично з початку її пострадянського існування, прийшов природний приріст населення. Він виявився досить скромним, але він був справжнім, дійсним, реальним природним приростом населення:
2013 рік – 22,9 тис. осіб;
2014 рік – 33,7 тис. осіб;
2015 рік – 32,1 тис. осіб.
Загалом за три роки, у 2012–2015 роках, кумулятивний природний приріст населення Росії становив 88,7 тис. осіб.
Не дивно, що така подія не залишилася непоміченою – її не раз публічно презентували, зокрема й Путін, як підтвердження успішності вжитих заходів та ефективності здійсненої політики.
Короткостроковий період "путінського демографічного дива" очевидним чином закінчився наприкінці 2016 року, коли до нас знову повернувся стандартний "російський хрест" (зі спадною народжуваністю та щораз більшою смертністю). Ознаки його наближення стали проявлятися ще в лютому–березні 2016 року, коли показник смертності, досягнувши локального мінімуму 12,8 осіб на 1000 населення, припинив знижуватися та став потихеньку зростати, піднявшись до березня 2017 року до 13,0, а показник народжуваності, коливаючись протягом майже чотирьох років у межах 13,2–13,4 людини на 1000 населення, різко пішов униз, упавши до березня 2017 року до 12,0.
Утворений розрив між народжуваністю, яка швидко падала, і смертністю, що повільно росла, знову, після трирічної перерви, означав появу природного спаду населення. Уже за підсумками 2016 року природний спад населення становив 2,3 людини на 1000 населення. Однак швидкість, з якою останнім часом вона стала рости, не може не справляти враження – із грудня 2016 року до березня 2017 року природний спад населення сумарно становить уже 78,4 тис. осіб. Тобто загалом за чотири місяці він "з'їв" уже дев'ять десятих від кумулятивного природного приросту, з такими труднощами накопиченого протягом попередніх трьох років (88,7 тис. осіб).
Динаміка природного приросту (природного спаду) населення в Росії, 1990–2017
| Періоди | Зміна природного приросту (природного спаду) населення за період у розрахунку на рік, ос. на 1000 населення |
| Липень 1990 – серпень 1994 | -2,0 |
| Серпень 1994 – липень 1998 | 0,3 |
| Липень 1998 – січень 2000 | -0,8 |
| Січень 2000 – серпень 2005 | 0,1 |
| Серпень 2005 – грудень 2013 | 0,8 |
| Грудень 2013 – січень 2016 | 0,0 |
| Січень 2016 – березень 2017 | -1,2 |
Розраховано за даними ФСС Росії.
Збільшення природного спаду населення в 2016–2017 роках (на 1,2 особи на 1000 населення на рік) поки що майже вдвічі менше, ніж збільшення цього показника на початку 1990-х (на 2 особи на 1000 населення в рік). Таку невідповідність можна пояснити переважно тим, що смертність у 2016–2017 роках зростала повільніше, ніж у 1990–1994 роках. Що ж стосується народжуваності, то її зниження у 2016–2017 роках (на 1,21 людини на 1000 населення на рік) відбувається з темпом, який фактично був у 1990–1993 роках (на 1,28 людини на 1000 населення на рік).
Динаміка народжуваності населення в Росії, 1990–2017
| Періоди | Зміна народжуваності населення за період у розрахунку на рік, ос. на 1000 населення |
| Липень 1990 – вересень 1993 | -1,28 |
| Вересень 1993 – червень 1994 | 0,2 |
| Червень 1994 – серпень 1999 | -0,2 |
| Серпень 1999 – серпень 2012 | 0,4 |
| Серпень 2012 – березень 2016 | 0,0 |
| Березень 2016 – березень 2017 | -1,21 |
Розраховано за даними ФСС Росії.
Іншими словами, зниження народжуваності в Росії у 2016–2017 роках відбувається практично тими ж темпами, що й під час найбільшої економічної, соціальної та демографічної катастрофи початку 1990-х років. Тобто в умовах того, що офіційна пропаганда називає періодом неймовірної політичної стабільності та нечуваного процвітання, що ґрунтується на щорічному отриманні енергетичної ренти в сотні мільярдів доларів, темп зниження народжуваності в Росії, виявляється, майже не відрізняється від того, який зафіксували чверть століття тому в умовах безсумнівної політичної нестабільності, економічної кризи та соціального зубожіння.
Якими причинами можна пояснити припинення "путінського демографічного дива" і відновлення російської демографічної кризи, яку на цьому етапі, очевидно, із повним правом слід іменувати "путінською демографічною кризою" або ж "путінською демографічною катастрофою"?
Професійні демографи, очевидно, назвуть ту саму причину, яку вони регулярно згадували в попередні роки, прогнозуючи збереження природного спаду російського населення та навіть збільшення цього спаду після середини 2000-х років. Мова йде про вихід із дітородного віку порівняно численного покоління жінок 1970-х – 1980-х років народження та вхід у дітородний вік порівняно нечисленного покоління жінок 1990-х – 2000-х років народження. Очевидно, ця причина, що грає важливу роль, буде зберігати свій уплив принаймні протягом найближчих півтора–двох десятиліть.
Але поруч із цим – структурним – фактором російську нинішню демографічну ситуацію, очевидно, посилює ще одна причина. Це свідомо організована владою соціальна криза, породжена процесом масового перерозподілу економічних ресурсів з цивільного сектору у військовий, – процесом, розпочатим ще в 2011–2012 роках і істотно прискореним під час анексії Криму навесні 2014 року, розгортання неоголошеної війни проти України влітку 2014 року, ведення оголошеної війни в Сирії з вересня 2015 року.
Результатом цього процесу стало безпрецедентне скорочення доходів, споживчих витрат, життєвого рівня російського населення, корінний перелом у динаміці яких, очевидно, невипадково припадає на березень–квітень 2014 року, коли факт початку відкритих бойових дій проти України стали усвідомлювати громадяни Росії.
Очевидно, також невипадково і те, що локальний максимум показника народжуваності перед його подальшим рішучим падінням припав на червень 2016 року. За дев'ять місяців до цього – у вересні–жовтні 2015 року – російський режим із великою помпою сповістив про початок свого втручання в громадянську війну в Сирії та про масові бомбардування сирійського цивільного населення.
Вийшло строго за законом непередбачених наслідків – бомбардування сирійців не тільки призвели до тисяч жертв у Сирії та до сотень тисяч біженців із неї, не тільки до загибелі російських військових на Близькому Сході та до терактів проти російських громадян у різних місцях світу, але вони, схоже, зробили свій внесок і в падіння народжуваності безпосередньо в Росії.
Скріншот: aillarionov / LiveJournal
Ураховуючи структурні, соціально-економічні, військово-політичні чинники, що проявилися останнім часом, місце "путінського демографічного дива" тепер владно замінює "путінська демографічна катастрофа", в умовах якої Росії доведеться перебувати, очевидно, ще не один рік.
Джерело: aillarionov / LiveJournal
