+8 Київ
Ізраїльсько-палестинське загострення має дуже чітку політичну основу, яку нерозумно не помічати або удавати, що її немає.
На мій погляд, ескалація між Газою та Ізраїлем вигідна двом сторонам – ісламістам у самій Газі й уряду Біньяміна Нетаньяху.
ХАМАС та "Ісламський джихад", поливаючи Ізраїль ракетами, створюють грізну й сувору картинку таких ось войовничих берсерків, які чи не єдині з усіх палестинських фракцій кинулися на амбразуру заради "правого палестинського діла" на захист батьківщини.
А з кожним ізраїльським авіаударом, особливо по житлових будівлях чи цивільній інфраструктурі, ХАМАС набивають собі політичні бали напередодні ймовірних парламентських виборів в автономії, удаючи із себе жертву агресії і граючи на настроях ліберальної публіки на Заході.
Завдяки ескалації ХАМАС фактично розмазує своїх поміркованіших політичних опонентів із ФАТХ та інших фракцій по стінці, знищуючи їхні рейтинги та підіймаючи свій прапор, підносячи свої дії як самовіддану боротьбу за права всього палестинського населення (що зовсім не так).
З ізраїльського боку головним вигодонабувачем збройного загострення став прем'єр-міністр Нетаньяху, якого ескалація, можна припустити, буквально врятувала, оскільки зірвала формування опозиційного коаліційного уряду Яіра Лапіда, у який не ввійшла партія Нетаньяху.
Ракетні залпи ХАМАС, які ефективно утилізує система "Залізний купол", дають змогу Нетаньяху знову повернутися до риторики "обложеної фортеці" і підносити себе як безальтернативного й найкращого прем'єра воєнного часу, без якого настане кінець світу.
І що довше тривають обстріли, то вищою є ймовірність прем'єру підняти свої рейтинги, а там незабаром або мандат на формування уряду повернуть йому, або призначать п'яті дострокові вибори на осінь, на які Нетаньяху знову піде із жорсткою, безкомпромісною й рішучою риторикою. Раптом уп'яте пощастить і він усе-таки вирішить своє надзавдання – утриматися при владі за будь-яку ціну?
Ну, а ескалацію погасять через Єгипет і Катар, як завжди.
Я не стверджую, що Нетаньяху і ХАМАС змовилися і влаштували все це заворушення. Зовсім ні. Але вони очевидно його використовують у своїх політичних цілях, а радикали це протистояння підігрівали з обох боків, причому починаючи з квітня.
Єдиний неприємний побічний ефект чергового витка насильства – це спалах міжгромадських арабсько-єврейських зіткнень уже в самому Ізраїлі. Ось це серйозно, бо цим людям ще жити поруч. Якось. Це засвідчує, наскільки запущеною є ситуація із цим конфліктом.
Його не розв'язували багато років, і зараз на тлі перегрітих і напружених обставин, а також з урахуванням високого відсотка радикалізації як ізраїльського, так і палестинського суспільства, його розв'язувати не будуть – навіть натяк на компроміс викликає конвульсії й екзальтацію, спонукаючи політичних лідерів радше не піддаватися на спокусу помірної риторики.
А ще дуже відчувається вакуум зовнішньополітичного впливу, міжнародна спільнота не може / не хоче що-небудь робити, а тому заповнити цей пузир намагаються різні країни: Туреччина, Росія, Китай, Саудівська Аравія, Катар, Єгипет, Франція, Британія. Поки що ні в кого не виходить, зате заяви про занепокоєння звучать грізно й упевнено.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
