Глобально Китай бачить себе або в біполярній системі МВ разом зі США, або в поліцентричному світі. Росію там третім полюсом світу не бачать.
У своїй основі глобальна політика КНР ґрунтується на антизахідному ресентименті після "століття приниження". Це класичний реваншизм, який тригернула західна політика щодо Китаю і якому сприяла західна економічна глобалізація та розвал СРСР.
Головна вимога Китаю до Заходу – ліквідація "західного" світоустрою й укладання нових домовленостей уже за участю не Заходу, від імені якого хоче виступати Китай.
Головний акцент у зовнішній політиці Китай робить на невоєнні методи впливу: торгівля, логістика, енергетика, інвестиції, технології. Флагманським проєктом вважають "Один пояс, один шлях".
Перевага китайських ініціатив порівняно із західними полягає в тому, що вони не несуть із собою "пакету політичних вимог", пов'язаних із демократизацією, верховенством права, свободою слова тощо, а держави, з якими працює КНР, потребують швидких і дешевих грошей.
Росія рухається до статусу ресурсного васала Китаю, за багатьма категоріями вони вже по факту є сировинним придатком КНР, і це турбує російські еліти, які поки не мають альтернативи.
Щодо України китайську позицію зведено до таких моментів:
- нашу війну бачать як проксі-конфліктом США і РФ;
- санкції проти РФ сприймають як інструмент західного контролю, а не відновлення справедливості;
- Китаю вигідне заморожування війни без явного переможця;
- Китаю не принципово, на яких умовах і за якою лінією буде припинення вогню.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора