+6 Київ
Традиційно не можна дистанційно.
Сьогодні точаться дискусії, як провадити навчання у школах – традиційне очне навчання чи переводити школи на дистанційне навчання під час пандемії. Сьогодні учні початкової школи вчаться переважно очно, у той час як середня та старша школа – шляхом змішаного чи дистанційного навчання. Нещодавно міністр освіти зазначив, що Україна переважно готова до запровадження дистанційного навчання під час карантину. Втім, заяви міністра і реальність, як то кажуть, це дві великі різниці.
Сьогодні організацію освітнього процесу в онлайн-режимі покладено фактично на керівництво шкіл. І крутися тут, як можеш. Проте школам бракує відповідного технологічного обладнання для того, щоб якісно для всіх класів одночасно організувати дистанційне онлайн-навчання. Окрім того, забезпечити "віртуальну" присутність учнів на дистанційних онлайн-уроках повинні батьки – забезпечити належні умови для навчання, як ідеться в рекомендаціях з організації дистанційного навчання на сайті "Нової української школи".
Отже, на батьків покладається завдання купити відповідний гаджет та якісний інтернет. Якщо ж у Києві у батьків переважно не виникає проблем із виконанням покладеного на них міністерством та школами "обов’язком", то ситуація в регіонах значно відрізняється, м’яко кажучи, оскільки відсутній якісний інтернет, не кажучи вже про відсутність у батьків коштів для придбання сучасних ноутбуків, планшетів чи смартфонів. Таким чином, частина дітей фактично позбавлена доступу до освітнього процесу.
Якщо ж із технологічною підготовкою шкіл для організації дистанційного онлайн-навчання є доволі значні проблеми, то з методичним забезпеченням ситуація виглядає непогано. Розміщені на сайті НУШ методичні рекомендації містять розділи про організацію дистанційного навчання, доступні засоби та інструменти дистанційного навчання, а також розділ щодо методології організації онлайн-навчання: мотивація та навчальні навички учнів, методи взаємодії вчителів та учнів, особливості розкладу, зворотного зв’язку та особливості оцінювання та контролю.
Сьогодні очевидно, що закриття шкіл та перехід на дистанційне навчання визначається епідемічною ситуацією в тому чи іншому регіоні, оскільки хворіють не тільки учні, а й вчителі, які в такому випадку не можуть виконувати свої обов’язки в цей час. Але загалом, освітні заклади не зовсім готові до проведення дистанційного онлайн-навчання через брак саме технологічних засобів. І міністерство, і уряд із часу запровадження карантину весною могли б краще підготуватися до початку навчального процесу восени та мінімально забезпечити школи необхідною технікою. На мій погляд, сьогодні новообрані органи місцевого самоврядування в громадах повинні більше уваги приділити забезпеченню шкіл своїх та покращенню освітнього процесу, у тому числі залучивши меценатів та бізнес до цього.
Поза тим, ситуація з пандемією та ростом числа захворювання змушує владу в усіх країнах посилювати карантинні обмеження. По-різному підходять у світі до роботи шкіл у час пандемії. Так, у Польщі класи середньої та старшої школи перевели на дистанційне онлайн-навчання, у той час як у Німеччині та Ірландії школи продовжують працювати. Поки у нас епідемічна ситуація визначає, чи будуть працювати школи і чи переводити освітній процес у них на дистанційну форму, Всесвітня організація охорони здоров'я говорить про те, що закриття шкіл мало сприяє стримуванню поширенню коронавірусу, тому там вважають, що школи повинні продовжувати працювати, а діти – мати доступ до освіти.
Джерело: "ГОРДОН"
